32. Типи словосполучень і способи зв'язку слів у словосполученні.

Словосполучення із сурядним зв'язком складається з граматично рівноправних компонентів: сонце і небо; не блиск, а сяйво; то дощ, то сонце. Словосполучення з підрядним зв'язком складається із головного та залежного слова. Головне слово - те, від якого ставиться питання; залежне слово - те, до якого ставиться питання: парк (який?) міський, говорити (як?) голосно, думати (про кого?) про тебе. Словосполучення є простим (елементарним), якщо складається з двох повнозначних слів, і складним, якщо утворене поєднанням більше ніж двох повнозначних слів.

За способом вираження головного слова:

1) іменникові: тиха розмова,;

2) прикметникові: приємний на смак;

3) числівникові: другий за списком;

4) займенникові: хтось із юрби;

5) дієслівні: розробив програму;

6) прислівникові: надто спокійно.

За загальною семантикою

1) атрибутивні - залежне слово

відповідає на питання означення

(який? чий? котрий? скількох? скільком? і т. д.) зелена трава,;

2) об'єктні(кого? чого? кому? чому? кого? що? і т.д.): допомогти другові;

3) обставинні(як? коли? де? куди?

чому? навіщо? іт. ін.): гуляти над річкою, налитий ущерть.

За формою підрядного зв'язку

1)узгодження - форми залежного слова уподібнюються формам

головного слова (у роді, числі, відмінку): моя земля, моєї землі, моїй

землі. – повне узгод. . Неповне узгодження: місто Черкаси, інженер

Злобіна.

2) керування - головне слово вимагає

від залежного слова певної форми непрямого відмінка: зустріти

брата, зустріне брата, зустріла брата.

-сильне(гол. Слово семантично неповноцінне і для розкриття своєї семантики вимагає обов’язково зал слово у певному відмінку: зустрів друга);

- слабке( гол. Слово семантично повноцінне, не потребує зал. Слова, щоб розкрити семантику і зал. Слово може змінювати семантику: лежить на столі/під столом/біля стола).

3) прилягання - залежне слово позбавлене форм словозміни і поєднується з головним лише за змістом: солодко спати, наважився відповісти, іти наосліп.

3алежними словами в таких словосполученнях є прислівники, дієприслівники та інфінітиви дієслів.

33. Поширені й непоширені речення. Головні та другорядні члени речення. Їх семантика та способи вираження.

Речення, яке складається тільки з головних членів, називається непоширеним: Заметіль відходили..(Б. Олійник). Речення яке складається з головних та хоча б одного другорядного члена, називається поширеним: Заметіль підходила швидко. Див далі.

35. Присудок. Структура присудка та способи його вираження. Це головний член двоскладного речення, який граматично підпорядкований підмету і означає його дію, стан, ознаку. Типи присудків:

1) Простий :

- виражений дієсловом у формах дійсного, умовного, наказового способів або інфінітива: І засяяли відтоді блакиттю кулясті бані собору... (О.Гончар).

- вир-ий фразеологізмом: Це вже ви передали куті меду

(Марко Вовчок). ! Простий присудок може бути ускладненим. А він дивиться не надивиться. Вона ходить-походжає.

2) Складений:

- дієслівний, який складається з допоміжного дієслова та інфінітива: Красивим доля не поспішає важити щастя (М. Стельмах). Могла б я одягти і сірячину (Л.Костенко).

- іменний, який складається з дієслова-зв'язки (є, бути,

ставати, виявлятися, робити і т.п.) та іменної частини мови (іменника, прикметника, займенника, числівника), дієприкметника чи стійкого словосполучення: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина).

! Дієслово-зв'язка може бути пропущене: Життя — така велика ковзаниця (Л.Костенко).

- прислівниковий: А канонада все ближче й ближче (М. Хвильовий).

3) Складний: утворений комбінацією різнотипних складених присудків: Сонце заходить криваво-червоне (О. Довженко). Молодиця горювала засмучена (Г. Квітка-Основ’яненко).