- •1. Українська мова – національна мова укр.. Народу. Питання періодизації
- •2. Система голосних фонем сум. Класифікація
- •3. Система приголосних фонем сум. Класифікація:
- •9. Поняття орфографії. Орфограми, типи орфограм. Принципи української орфографії
- •5. Чергування приголосних при словотворенні та словозміні.
- •6. Подвоєння та подовження приголосних. Спрощення в групах приголосних
- •7. Асиміляція. Типи асиміляції. Дисиміляція
- •11. Морфологічні способи словотвору сучасної української мови) іі.Морфологічний :
- •8. Поняття орфоепії. Орфоепічна норма. Основні риси сучасної української вимови
- •16. Прикметник як частина мови. Значення прикметника, його граматичні ознаки.
- •10. Способи словотвору сум. Загальна характеристика.
- •12. Предмет морфеміки. Морфемна структура слів. Типи морфем в сум.
- •13. Частини мови і принципи їх класифікації.
- •14. Іменник як частина мови. Загальне значення, граматичні ознаки і синтаксичні функції.
- •15. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни і групи.
- •17. Розряди прикметників за значенням. Утворення присвійних прикметників
- •18. Ступені порівняння якісних прикметників
- •19. Загальна характ. Числівника як частини мови. Значеннєві розряди. Структурні розряди
- •25. Категорія часу дієслова. Утворення часових форм. Зв'язок категорії часу з категорією виду.
- •31. Словосполучення як синтаксична одиниця. Синтаксичний зв’язок між компонентами словосполучення.
- •23. Граматичні категорії дієслова. Категорія виду. Видові пари дієслів, способи їх творення. Зв'язок категорії виду з категорією часу.
- •32. Типи словосполучень і способи зв'язку слів у словосполученні.
- •33. Поширені й непоширені речення. Головні та другорядні члени речення. Їх семантика та способи вираження.
- •43 Складносурядні речення, їх головні семантико-граматичні ознаки. Класифікація складносурядних речень.
- •36. Другорядні члени речення. Семантика та способи їх вираження.
- •39. Речення з відокремленими членами. Функції відокремлених членів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення.
- •37. Односкладні речення та їх типи.
- •38. Речення з однорідними членами (головними і другорядними). Засоби вираження однорідності. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення.
- •39. Речення з відокремленими членами. Функції відокремлених членів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення.
- •40. Відокремлені узгоджені означення, прикладки. Способи їх вираження.
- •41 Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточнюючі члени речення.
- •51. Явища, суміжні з омонімією (омоформи, омофони, омографи)
- •42. Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова, їх типи за значенням, вставні речення. Звертання, їх функції в реченні, форми вираження.
- •59. Джерела фразеології. Споконвічно українські фразеологічні одиниці, запозичені фразеологічні одиниці, кальки.
- •56. Лексика української мови з погляду вживання.
- •45 Безсполучникові складні речення. Класифікація безсполучн. Речень.
- •46 Пряма мова. Непряма мова.
- •50. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія.
- •47. Багатозначність слова. Типи лексичних значень.
- •48 Види переносу значень (метафора, метонімія, синекдоха).
- •60. Українська лексикографія, її історичні витоки та тенденції розвитку.
32. Типи словосполучень і способи зв'язку слів у словосполученні.
Словосполучення із сурядним зв'язком складається з граматично рівноправних компонентів: сонце і небо; не блиск, а сяйво; то дощ, то сонце. Словосполучення з підрядним зв'язком складається із головного та залежного слова. Головне слово - те, від якого ставиться питання; залежне слово - те, до якого ставиться питання: парк (який?) міський, говорити (як?) голосно, думати (про кого?) про тебе. Словосполучення є простим (елементарним), якщо складається з двох повнозначних слів, і складним, якщо утворене поєднанням більше ніж двох повнозначних слів.
За способом вираження головного слова:
1) іменникові: тиха розмова,;
2) прикметникові: приємний на смак;
3) числівникові: другий за списком;
4) займенникові: хтось із юрби;
5) дієслівні: розробив програму;
6) прислівникові: надто спокійно.
За загальною семантикою
1) атрибутивні - залежне слово
відповідає на питання означення
(який? чий? котрий? скількох? скільком? і т. д.) зелена трава,;
2) об'єктні(кого? чого? кому? чому? кого? що? і т.д.): допомогти другові;
3) обставинні(як? коли? де? куди?
чому? навіщо? іт. ін.): гуляти над річкою, налитий ущерть.
За формою підрядного зв'язку
1)узгодження - форми залежного слова уподібнюються формам
головного слова (у роді, числі, відмінку): моя земля, моєї землі, моїй
землі. – повне узгод. . Неповне узгодження: місто Черкаси, інженер
Злобіна.
2) керування - головне слово вимагає
від залежного слова певної форми непрямого відмінка: зустріти
брата, зустріне брата, зустріла брата.
-сильне(гол. Слово семантично неповноцінне і для розкриття своєї семантики вимагає обов’язково зал слово у певному відмінку: зустрів друга);
- слабке( гол. Слово семантично повноцінне, не потребує зал. Слова, щоб розкрити семантику і зал. Слово може змінювати семантику: лежить на столі/під столом/біля стола).
3) прилягання - залежне слово позбавлене форм словозміни і поєднується з головним лише за змістом: солодко спати, наважився відповісти, іти наосліп.
3алежними словами в таких словосполученнях є прислівники, дієприслівники та інфінітиви дієслів.
33. Поширені й непоширені речення. Головні та другорядні члени речення. Їх семантика та способи вираження.
Речення, яке складається тільки з головних членів, називається непоширеним: Заметіль відходили..(Б. Олійник). Речення яке складається з головних та хоча б одного другорядного члена, називається поширеним: Заметіль підходила швидко. Див далі.
35. Присудок. Структура присудка та способи його вираження. Це головний член двоскладного речення, який граматично підпорядкований підмету і означає його дію, стан, ознаку. Типи присудків:
1) Простий :
- виражений дієсловом у формах дійсного, умовного, наказового способів або інфінітива: І засяяли відтоді блакиттю кулясті бані собору... (О.Гончар).
- вир-ий фразеологізмом: Це вже ви передали куті меду
(Марко Вовчок). ! Простий присудок може бути ускладненим. А він дивиться не надивиться. Вона ходить-походжає.
2) Складений:
- дієслівний, який складається з допоміжного дієслова та інфінітива: Красивим доля не поспішає важити щастя (М. Стельмах). Могла б я одягти і сірячину (Л.Костенко).
- іменний, який складається з дієслова-зв'язки (є, бути,
ставати, виявлятися, робити і т.п.) та іменної частини мови (іменника, прикметника, займенника, числівника), дієприкметника чи стійкого словосполучення: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина).
! Дієслово-зв'язка може бути пропущене: Життя — така велика ковзаниця (Л.Костенко).
- прислівниковий: А канонада все ближче й ближче (М. Хвильовий).
3) Складний: утворений комбінацією різнотипних складених присудків: Сонце заходить криваво-червоне (О. Довженко). Молодиця горювала засмучена (Г. Квітка-Основ’яненко).