38. Речення з однорідними членами (головними і другорядними). Засоби вираження однорідності. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення.

Виконують одну і ту ж синтаксичну функцію і залежать від одного й того ж члена речення, перебувають між собою у сурядному зв'язку.

Однорідними можуть бути:

• підмети: Приходили сюди пани, і підпанки, і яничари;

• присудки: я іду, і падаю, і знову спішу вперед або плетусь назад;

• означення: Збирають світлі, золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли.

• додатки: Не визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання;

• обставини: А з ним за дальніми містами, за ріками і за мостами курличуть мирні журавлі.

Засоби вираження однорідності

1) інтонація: Будь-який ряд однорідних членів характеризується спільною ознакою — наявністю паузи між його членами і логічного наголосу над кожним із них.

2) сполучники сурядності — які виражають смислові відношення між од­норідними членами речення.

- єднальні: і(й), та, і...і, ні...ні мають характер переліку, який забезпечується перелічувальною інтонацією: І гребля, і вода, і стародавній млин Навік одбилися у серці ненаситнім... (Рил.).

- градаційні: посилення наростання чи, навпаки, послаб­лення значення другого компонента по відношенню до пер­шого: не тіль­ки...а й, не тільки...але й, не стільки...скільки, не те щоб...але, хоч і...але, не так і...як: Хоч і піщана земля, але родюча. - зав­жди парні.

- протиставні сполучники а, але, та {але), однак, про­те, зате, так, все ж поєднують протиставлювані чи зіставлювальні поняття: якось так випадає щоразу, що бать­ка застає він не в хаті і не в кошарі, а в степу, просто серед пасовища... (Гонч.);

- розділові: або, то, чи, або...або, то...то, чи... чи: Теє слово всім давало То розраду, то пораду (Л. У).

Узагальнювальні слова при однорідних членах речення. Це назва, яка охоплює всі пере­лічувані в реченні предмети, ознаки, дії або обставини. Його значення розкривається через однорідні члени речення. Узагальнювальними словами найчастіше бувають зай­менник все, прислівники скрізь, всюди, а також інші слова з ширшим, ніж окремі однорідні члени, значенням. Узагальнювальне слово виступає таким самим членом речення, як і однорідні члени, до яких воно відноситься, і може стояти: а) або перед однорідними членами речення (тоді однорідні члени розкривають його значення): Скрізь червоно: і на небі, і на узгір'ях, і на горі (Марко Вовчок); б) або після однорідних членів речення (тоді воно узагальнює значення однорідних членів): Луки, гори, пишні сади — все зелене і принишкле (О. Гончар).

39. Речення з відокремленими членами. Функції відокремлених членів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення.

У реченні значення якогось із другорядних членів може посилюватися, виділятися з боку смислового та інтонаційно. Такий член речення кваліфікується як відокремлений. Відокремлення — це смислове та ритмічно-інтонаційне виділення другорядних членів речення для посилення їхнього значення у семантико-граматичній структурі речення. Напівпредикативна функція -відокремлений член речення можна трансформувати в підрядну частину складного речення чи в окреме просте речення.

Поняття відокремлення членів речення увів О. М. Пєшковський, також визначив загальні та часткові умови відокремлення другорядних членів речення. Вони і лягли в основу найважливіших пунктуаційних правил про відокремлення.

Загальні умови відокремлення такі: 1) порядок слів (постпозиція чи препозиція), від якого залежить відокремлення означень, прикладок, об­ставин; 2) обтяженість другорядного члена речення залежними словами (прикметникові, дієприкметникові, прислівни кові та порівняльні звороти), що зумовлює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 3) уточнююча функція членів речення, яка спричинює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 4) особливе смислове наван­таження (виділення) члена речення, що впливає на відокремлення означень, прикладок, обставин.

До часткових умов відокремлення належать такі: 1) сусідство не однакових за синтаксичною функцією членів речення;

2) неможливість деяких зв'язаних за змістом слів входити у синтаксичні зв'язки (наприклад, особових займенників з означеннями і прикладками).

Відокремлюватися можуть тільки ті другорядні члени речення, що не мають тісних синтаксичних зв'язків з словоформами, до яких належать. З цієї причини ніколи не відокремлюються, наприклад, прямі додатки.