39. Речення з відокремленими членами. Функції відокремлених членів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення.

У реченні значення якогось із другорядних членів може посилюватися, виділятися з боку смислового та інтонаційно. Такий член речення кваліфікується як відокремлений. Відокремлення — це смислове та ритмічно-інтонаційне виділення другорядних членів речення для посилення їхнього значення у семантико-граматичній структурі речення. Напівпредикативна функція -відокремлений член речення можна трансформувати в підрядну частину складного речення чи в окреме просте речення.

Поняття відокремлення членів речення увів О. М. Пєшковський, також визначив загальні та часткові умови відокремлення другорядних членів речення. Вони і лягли в основу найважливіших пунктуаційних правил про відокремлення.

Загальні умови відокремлення такі: 1) порядок слів (постпозиція чи препозиція), від якого залежить відокремлення означень, прикладок, об­ставин; 2) обтяженість другорядного члена речення залежними словами (прикметникові, дієприкметникові, прислівни кові та порівняльні звороти), що зумовлює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 3) уточнююча функція членів речення, яка спричинює відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 4) особливе смислове наван­таження (виділення) члена речення, що впливає на відокремлення означень, прикладок, обставин.

До часткових умов відокремлення належать такі: 1) сусідство не однакових за синтаксичною функцією членів речення;

2) неможливість деяких зв'язаних за змістом слів входити у синтаксичні зв'язки (наприклад, особових займенників з означеннями і прикладками).

Відокремлюватися можуть тільки ті другорядні члени речення, що не мають тісних синтаксичних зв'язків з словоформами, до яких належать. З цієї причини ніколи не відокремлюються, наприклад, прямі додатки.

37. Односкладні речення та їх типи.

Мають лише один головний член, формально подібний до підмета або присудка, але не тотожний йому. Односкладні речення не потребують поповнення другим головним членом для вираження думки. Розрізняють:

I.Дієслівні:

- Означено-особові(точно може бути встановлений виконавець дії або суб'єкт стану). Присудок має форму дієслова 1ої або 2ої особи теп. і майб. Часу або наказового способу (можливі підмети: я,ти, ми,ви).

- Неозначено-особові (виконавець дії та суб'єкт стану мислиться неозначено, як невизначений загал або невідома людина(Можливі підмети: вони, всі, люди, ми всі).

Головним членом виступають:

1) дієслова дійсного способу у формі 3ої ос мн теп та майб часу: Співають пісню, боже мій, мою! (Л.Костенко);

2) дієслова дійсного способу мин часу: Весілля справляли по-старосвітському (Ю.Яновський);

3) дієслова умов способу у формі множини: То це б сиділи в Гальки на весіллі, а не отут балакали в суді

- Узагальнено-особові(передає правило, пораду чи закономірність, що стосується кожного). (Можливі підмети: ти, ми, вони). Головним членом виступають:

1) дієслова дійсного способу у формі 2ої ос одн теп та майб часу: Неправдою світ пройдеш, а назад не повернешся (Нар.те.);

2) дієслова наказового способу: Не кажи гоп, доки не перескочиш;

3) рідше дієслова в інших граматичних формах: Дарованому коневі в зуби не дивляться. Що маємо - не дбаємо, а втративши - плачемо (Нар, те.).

- Безособові(дія відбувається незалежно від виконавця або не має виконавця взагалі).

Головним членом виступають:

1) безособові дієслова (гримить, світає, лихоманить, сниться, вистачає, бракує, щастить та ін.): Так неждано за плечима затужилось мені небом, застогнало висотою під крилом (Б.Олійник).

2) особові дієслова в ролі безособових (у формі 3ої ос одн сер. роду): У грудях дух затисло (П. Тичина).

3) дієслова є, було, буде, немає: І буде нам, і буде нашим внукам (Л.Костенко).

4) дієслівні форми на -но, -то: Багато слів страшних тут наговорено (Л.Костенко).

5) прислівники чи інші частини мови, які перейшли до розряду прислівників: Мені дійсно прикро (В. Під могильний).

- Інфінітивні(значення необхідності, неминучості, нездатності, спонукання).Головним членом виступає:

1) синтаксично незалежний інфінітив (без часток б, би): Тільки нам все жити - не вмирати, зерно сіять, зацвітати знов (А.Малишко).

2) синтаксично незалежний інфінітив з частками б, би: Вам тільки б сміятися.

II.Іменні-Називні: стверджується наявність предмета або явища. Головним членом виступає:

1) ім.-ик у Н.в.: О слів жорстока і солодка влада!;

2) займ-ик у Н.в.: Ну ось уже й ми.