Програма навчальної дисципліни

Загальне мовознавство

(за вимогами кредитно-модульної системи)

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

"ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО"

(за вимогами ЕСТS)

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

Предмет: ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО

Курс: підготовка бакалаврів	Напрям, спеціальність, освітньо- кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів ЕСТS: 3 Модулів: 3 Змістових модулів: 3 Загальна кількість годин: 108 Тижневих годин: 4	0101 "Педагогічна освіта" 7.010100 Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література бакалавр	Обов’язковий Рік підготовки: 5 Семестр: 9 Лекції (теоретична підготовка): 28 год. Практичні: 20 год. Самостійна робота: 60 год.

Мета викладання дисципліни забезпечити студентів підсумковими знаннями з курсу «Загальне мовознавство», узагальнивши матеріали попередньо вивчених лінгвістичних дисциплін із обов'язковим теоретичним обгрунтуванням, а також поглибити теоретичний і професійний рівень філолога; ознайомити з історією мовознавства, основними напрямами, ідеями та проблемами сучасного мовознавства; оволодіти сучасними методами наукового дослідження мови; згідно з програмою для студентів 5 курсу розширити загальнолінгвістичну підготовку філолога.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

знати: - термінологію загального мовознавства,

- головні методи лінгвістичного дослідження,

- основні віхи історії розвитку мовознавства,

- основні етапи історії розвитку світової лінгвістичної думки, усвідомлювати їх як результат тривалого розвитку науки про мову,

- розуміти історію мовознавства як поглиблення і розширення лінгвістичної теорії, вдосконалення прийомів і методики лінгвістичного аналізу від античних часів до наших днів, - досягнення вітчизняного мовознавства.

в м і т и : - вільно користуватися термінологією мовознавства,

- використовувати сучасні методи дослідження мови,

- орієнтуватися в різних лінгвістичних напрямах,

- студенти повинні написати і захистити реферат з однієї з запропонованих лінгвістичних тем, щоб закріпити свої навички наукового викладення лінгвістичних питань.

ПЕРЕДМОВА

Серед мовознавчих дисциплін, що вивчаються на філологічних факультетах педагогічних вузів України і забезпечують всебічну спеціальну підготовку вчителів для середніх загальноосвітніх шкіл, особливо важливе науково-дидактичне значення має курс “Загальне мовознавство”, в якому поєднані історію лінгвістичних учень із методологією і теорією та методами мовознавства.

Курс “Загальне мовознавство” має безпосередній зв’язок з курсом “Вступ до мовознавства”, що вивчається студентами філологічних факультетів на 1 курсі, але разом з тим вони істотно відрізняються один від одного як своїми завданнями, так і змістом та проблематикою. Якщо курс “Вступ до мовознавства” лише вводить студентів у науку про мову, її систему понять і термінів, створює ту теоретичну лінгвістичну основу, завдяки якій вони можуть вивчати спеціальні лінгвістичні дисципліни, то курс “Загальне мовознавство” спирається на всі попередні прослухані студентами мовознавчі курси і дає їм теоретичне узагальнення, ознайомлює студентів з основними етапами історичного розвитку світової лінгвістичної думки, з розвитком теоретичних лінгвістичних ідей і принципів та методів аналізу людської мови від античного світу до кінця ХІХ ст. На практичних заняттях з цієї дисципліни необхідно звернути увагу на освоєння і осмислення студентами понятійно-термінологічної системи на різних мовних рівнях, сприяти виробленню умінь і навичок різних видів мовного аналізу та оцінки мовних явищ, рівнів у їх структурно-системних зв’язках. Сучасне мовознавство є результатом багатовікового історичного невпинного розвитку і постійного вдосконалювання наукової лінгвістичної думки.

Курс “Загальне мовознавство” систематизує знання студентів з лінгвістичної історіографії, розширює і поглиблює загальнотеоретичну підготовку студентів, озброює ідеями і проблемами сучасного мовознавства та методикою досліджування мови. Крім цього, цей курс дає ґрунтовне знайомство з системою лінгвістичної термінології, яка фактично є інструментом пояснення та осмислення мовних явищ, логічним фундаментом мовної і мовленнєвої системи.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Теорія та розвиток мови. Системний устрій мови. Методологія мовознавства

Тема 1. Мовознавство як наука. Знакова природа мови. Методи дослідження мови.

Предмет мовознавства. Загальне мовознавство як навчальна дисципліна. Зміст і основні завдання загального мовознавства. Місце мовознавства в си­стемі наук. Прикладне мовознавство.

Поняття про знак і знакову систему мови. Сутність і суспільна функція знака. Типи мовних знаків, їхня характеристика. Специфіка мовного знака. Своєрідність мови як знакової системи. Знаковість і одиниці мови. Сутність білатеральної та унілатеральної теорії. Мова і несловесні форми спілкування. Лінгвосеміотика.

Вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу. Описовий метод. Порівняльно-історичний метод. Метод лінгвістичної географії. Зіставний метод. Структурний метод: а) дистрибутивний аналіз; б) методика безпосередніх складників; в) трансформаційний аналіз; г) компонентний аналіз. Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи. Застосування математичних методів у мовознавстві. Методи і прийоми вивчення і опису мов Філософський метод пізнання і методи часткових наук. Загальнонаукові методи лінгвістичних досліджень: спостереження , експеримент, моделювання. Лінгвістичні методи: описовий, порівняльно-історичний, порівняльний, зіставний, типологічний та ін. Метод як методика дослідження і метод як спосіб опису. Формалізовані і неформалізовані способи опису та методики опису. Метамова як спосіб опису мови. Порівняльний метод. Порівняльно-генетичний метод. Методи встановлення генетичної тотожності. Зіставний метод. Типологічний метод. Типологічна характеристика мови і типологічна класифікація мов – еталона; проблема мовних універсали. Методи структурної лінгвістики. Методи компонентного дистрибутивного і трансформаційного аналізу.

Тема 2. Мова і мислення. Мова і мовлення. Мова і суспільство.

Проблема співвідношення мови і мислення. Провідна роль суспільної діяльності у виникненні людської мови і свідомості. Проблема домовного мислення. Внутрішнє мовлення і мислення. Психофізичні основи зв’язку мови і мислення. Поняття про внутрішнє мовлення. Взаємозв’язок мови і мислення в системі мовних значень. Типи мовних значень. Теорія мовної відносності та її критика як ідеалістичного тлумачення взаємних стосунків мови і мислення.

Мова, мовлення і мовна діяльність. З історії вивчення проблеми мови і мовлення. Лінгвістична концепція Ф. де Соссюра щодо дихотомії мови і мовлення. Критерії розмежування лінгвальної діяльності, мови і мовлення. Гносеологічний, онтологічний і прагматичний підходи пояснення співвідношення мови і мовлення. Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення. Дихотомія мови і мовлення та практика викладання рідної (іноземної) мови. Проблема внутрішнього мовлення у сучасній психолінгвістиці.

Функції мови. Мовна норма. Суспільна природа мови. Суспільні функції мови. Соціальна зумовленість мовних явиш. Суспільний характер мовної норми. Залежність стану мови від стану суспільства.

Мова. Нація. Держава. Мова і культура. Соціолінгвістика, її предмет, завдання і проблеми. Методи соціолінгвістичного аналізу мови. Соціолінгвістика в СРСР. Інтерлінгвістика.