Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Вступ до мовознавства.docx
Скачиваний:
961
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
860.78 Кб
Скачать

ББК 81. Укр.

К-55

Допущено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів філологічних спеціальностей

вищих навчальних закладів

(Лист № 2/1223 від 13.07.2000 р.)

У підручнику розглянуто основні питання курсу з урахуванням

сучасного стану мовознавчої науки: загальні відомості про мову та

мовознавство як науку, природу і сутність мови, її походження, за-

кономірності розвитку й функціонування на різних історичних

етапах, походження й розвиток письма, генеалогічну й типологічну

класифікації мов, структурні рівні та одиниці мови тощо. Подано

необхідну довідкову інформацію: перелік основної та допоміжної

літератури, предметний покажчик, а також запитання і завдання для

самоперевірки.

Рецензенти:

доктор філологічних наук, професор Р.В. Болдырев;

доктор філологічних наук, професор К.Г. Городенська;

доктор філологічних наук, професор В.В. Жайворонок;

кандидат філологічних наук, доцент В.Ф. Чемес.

c М.П. Кочерган, 2001

c ВІД "Академія",

оригінал-макет, 2001

. „ . , „ , ~~~ .-„л j. „ ^ -, c Обкладинка

ISBN 96§—580—100—7 в.М. Штогрина, 2001

Зміст

1. Загальні 1.1. Мовознавство як наука,

питання "Вступ до мовознавства"

мовознавства як навчальна дисципліна

Предмет мовознавства.

Зміст і основні завдання курсу

"Вступ до мовознавства"

Місце мовознавства в системі наук

Методи дослідження мови

1.2. Природа, сутність,

функції та будова мови

Природа і сутність мови

Функції мови

Мова і суспільство

Мова і мислення

Мова як знакова система

Мова і мовлення

Структура мови

Синхронія і діахронія

1.3. Походження і розвиток мови

Проблема походження мови

Закономірності розвитку мов

Специфіка розвитку

різних рівнів мовної структури

7

9

11

18

20

22.

26

23

31

34

35

39

45

50

Розвиток і функціонування мов

у різні історичні епохи 51

1.4. Мови світу, їх вивчення

та генеалогічна класифікація

Загальна характеристика мов світу 58

Порівняльне вивчення мов 60

Генеалогічна класифікація мов 61

2. Фонетика 2.1. Звуки мови, їх вивчення

і графіка і класифікація

Фонетика як лінгвістична дисципліна.

Три аспекти вивчення звуків 102

Фізичний аспект у характеристиці звуків 104

Фізіологічний аспект у вивченні звуків 106

Класифікація звуків 110

Голосні звуки 111

Приголосні звуки 114

2.2. Фонетичні одиниці та засоби

Фонетичне членування

мовленнєвого потоку 121

Склад 122

Наголос 126

Інтонація 129

2.3. Фонетичні процеси

Позиційні зміни звуків 133

Комбінаторні зміни звуків 135

Орфоепія. Транскрипція і транслітерація 141

Живі та історичні фонетичні процеси.

Спонтанні зміни звуків 146

Фонетичні закони 148

2.4. Лінгвістичний (функціональний)

аспект у вивченні звуків

Поняття фонеми 152

Диференційні та інтегральні

ознаки фонем 154

Позиції фонем. Варіанти і варіації фонем 157

Фонологічна система 159

2.5. Письмо

Значення письма в історії суспільства.

Передумови виникнення письма 164

Етапи і форми розвитку

графічного письма 166

3. Лексика

і фразеологія

Графіка

Орфографія. Принципи орфографії

3.1. Слово та його значення

Лексикологія. Розділи лексикології

Слово як одиниця мови.

Слово і лексема

Значення слова

3.2. Лексико-семантичні категорії

Полісемія

Омонімія

Синонімія

Антонімія

Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія

3.3. Лексико-семантична система мови

Поняття лексико-семантичної системи

Словниковий склад мови

3.4. Історичні зміни

словникового складу мови

Причини історичних змін у лексиці

Архаїзми

Неологізми

Запозичення

Історична лексикологія та етимологія

3.5. Фразеологія

Поняття фразеології

Класифікація фразеологізмів

3.6. Лексикографія

Поняття лексикографії

Типи словників

175

176

181

183

188

194

198

202

204

206

210

214

225

225

227

229

235

241

244

249

250

4. Граматика 4.1. Граматика.

Граматичне значення.

Граматичні категорії

Предмет граматики. Розділи граматики.

Основні одиниці

граматичної будови мови

Граматичне значення

Граматичні категорії

Лексико-граматичні розряди (категорії)

262

264

266

272

4.2. Морфема і словоформа

Поняття морфеми 275

Види морфем 277

Морфеміка 280

Граматична фор^а слова 280

4. 3. Способи вираження

граматичних значень

Синтетичні способи

вираження граматичних значень 284

Аналітичні способи

вираження граматичних значень 289

Історична змінність способів і засобів

вираження граматичних значень 291

4.4. Частини мови

Поняття частин мови.

Критерії виділення частин мови 295

З історії питання про частини мови 299

Частини мови в різних мовах 301

Характеристика основних частин мови 302

4.5. Словосполучення і речення

Поняття словосполучення.

Типи словосполучень 307

Синтаксичні зв'язки слів 311

Речення та його ознаки 314

Актуальне членування речення 317

5. Мовна 5.1. Типологічна класифікація мов

типологія Поняття типологічної класифікації мов 321

Ізолюючі (кореневі) мови 322

Аглютинативні мови 324

Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови 325

Флективні мови 326

Інші спроби типологічної

класифікації мов 329

Література 333

Предметний покажчик 336

Іменний покажчик 355

Покажчик мов 361

1

Загальні питання

мовознавства

1.1. Мовознавство як наука.

"Вступ до мовознавства"

як навчальна дисципліна

Предмет мовознавства.

Зміст і основні завдання курсу

"Вступ до мовознавства"

Мовознавство, або лінгвістика (від лат. lingua "мова"), - наука

про природну людську мову загалом і мови світу як її представників.

На земній кулі існує понад п'ять тисяч мов. Кожен

етнос розмовляє власною мовою. Однак можна стверджу-

вати, що люди світу розмовляють єдиною мовою, бо всі

мови мають дуже багато спільного. Так, зокрема, у всіх

мовах для вираження думки використовують звуки, зі зву-

ків будують слова, а зі слів — речення. Спільні ознаки,

властиві всім мовам світу, називають універсаліями (від

лат. universalis "загальний").

Кожна мова є надбанням певного народу. Вона не тіль-

ки найпотужніший засіб спілкування, знаряддя думки

(мислення), а й дух народу, його історія і водночас необ-

хідна умова існування не лише культури народу, а і його

самого. Мова є засобом духовного формування особистос-

ті. У ній зафіксовано історичний досвід попередніх поко-

лінь, неповторний менталітет етносу, його духовні над-

бання. Вона допомагає краще зрозуміти людину в її мину-

лому і сьогоденні. Мова, крім цього, є важливим держа-

8 Загальні питання мовознавства

вотворчим чинником, засобом консолідації народу. Саме

тому кожен свідомий етнос дбайливо ставиться до рідної

мови, оберігає її.

Виникнення мовознавства, як і будь-якої іншої науки,

зумовили практичні потреби (навчання грамоти, оволодін-

ня культурою усного та писемного мовлення, вивчення іно-

земних мов тощо). Згодом воно розвинулося в розгалуже-

ну систему дисциплін.

Розрізняють конкретне (часткове) і загальне мово-

знавство.

КОНКРЕТНЕ МОВОЗНАВСТВО вивчає окремі (конкретні) мо-

ви, як, наприклад, українську, польську, англійську,

китайську або групу споріднених мов — слов'янські,

германські, романські, балтійські, іранські, тюркські

тощо.

Кожна мова має своєрідну структуру, власні норми,

неповторну історію. Так, зокрема, в кожній мові є специ-

фічні звуки (англ. [9], [3], болг. [ъ]), морфеми, слова, син-

таксичні конструкції. Окремі мови різняться ступенем

унормованості, стилістичною диференціацією мовних за-

собів, багатством словника тощо, що зумовлено різними

історичними й суспільними чинниками. Такі особливості

стосуються однієї, а не всіх мов.

ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО вивчає загальні особливості мови

абстраговано від конкретних мов. До них належать суть

мови, ЇЇ природа, походження, закони розвитку, зв'язок

із мисленням, культурою тощо. Воно вивчає також струк-

туру й закономірності функціонування всіх мов світу. От-

же, предметом загального мовознавства, з одного боку, є

мова як засіб людського спілкування, а з іншого — за-

гальні особливості всіх мов (тобто воно є ніби узагальнен-

ням конкретних мовознавств). Загальне мовознавство ство-

рює лінгвістичну теорію, тому його часто називають тео-

ретичним. Теоретичне мовознавство протиставляється при-

кладному.

ПРИКЛАДНЕ МОВОЗНАВСТВО вивчає застосування мовознав-

чої теорії на практиці (у викладанні рідної та іноземної

мов, у практиці перекладу, при створенні алфавітів для

безписемних мов, для удосконалення правопису, навчан-

ня письма, читання, культури мови, для уніфікування тер-

мінології, анотування й реферування інформації, забезпе-

чення спілкування людини з комп'ютером природною мо-

вою тощо).

У межах загального мовознавства виділяють зіставне

Мовознавство як наука 9

(типологічне) мовознавство, яке шляхом зіставного вив-

чення мов виявляє в їх структурі спільні й відмінні риси.

Вступ до мовознавства — початковий, пропедевтичний

(вступний) курс загального мовознавства. Він містить ос-

новні відомості із загального мовознавства (що таке мова,

яка її будова, основні лінгвістичні поняття й терміни то-

що), без яких неможливо вивчати жодну лінгвістичну дис-

ципліну, і посідає важливе місце в системі підготовки фі-

лологів. Це теоретичний фундамент усіх інших мовознав-

чих дисциплін, оскільки ознайомлює з основами теорії

мови, розвиває вміння осмислено підходити до мовних

явищ і дає лінгвістичні поняття, необхідні для вивчення

будь-якої лінгвістичної дисципліни. Цей курс охоплює такі

основні проблеми:

1) природу і сутність мови (в науці немає єдиного ро-

зуміння цієї проблеми, різні напрями та школи по-різному

її трактують);

2) структуру мови (мова — складне явище; чітке ви-

значення структури мови, вироблення строгої системи на-

укових понять — одне із важливих завдань загального

мовознавства);