39. Методика проведення уроків позакласного читання

Позакласне читання – це різновид читання. Проводиться позакласне читання з 1 -го класу, але окремих уроків для позакласного читання у 1 -му класі не відводиться. Лише один раз в тиждень відводиться по 15-20 хв. За рахунок уроків читання для спілкування з книжкою. А вже з 2-го класу відводяться окремі уроки для позакласного читання.

Завдання:

- систематично знайомити дітей з різноманітністю дитячої літератури, її видами;

- навчити учнів знайти потрібну книгу ;

- навчити ще до читання книги скласти уявлення про її тематику, зміст;

- навчити читати книгу, дотримуючись санітарно-гігієнічних вимог;

- розвивати уміння читати самостійно.

Є такі форми керівництва позакласним читанням:

- урок;

- масові позакласні заходи (літературні ранки, ребуси, вікторини);

- створення домашньої і класної бібліотек.

Облік позакласним читанням

1. Щоденник читача (облік веде сам учень).

2. Облік веде вчитель на уроці позакласного читання (3, 4, 5, повинні на кожному уроці розповідати про прочитані ними книги, демонструвати їх учням, називати автора, художника) Учні мають так розповідати, щоб зацікавити цією книжкою інших учнів.

3. Перегляд абонементних карток в бібліотеці.

4. Стенд з кишенями.

5. конверти.

Зв’язок позакласного читання з класним

Позакласне читання ґрунтується на знаннях та уміннях, здобутих на уроках класного читання. Саме уроки позакласного читання дають учителю можливість поглибити знання учнів, які вони одержали на уроках класного читання.

Структура уроку позакласного читання

1. Облік прочитаного (3-4 учні розповідають товаришам про самостійно прочитані книги. Доцільно, щоб учитель пропонував учням вибірковий переказ: розповісти найцікавіший епізод…, звертати увагу на автора, художника книги);

2. Повідомлення теми та мети уроку.

3. Вступна бесіда.

4. Читання твору (вчителем).

5. Бесіда за змістом прочитаного твору.

6. Самостійне знайомство з новою книгою(текстом) його читання «про себе».

7. Виявлення і оцінка якості самостійного читання.

8. Узагальнююча бесіда.

9. Список рекомендованої літератури.

40. Методика розвитку мовлення

У дітей молодшого шкільного віку активно удосконалюються навички усного мовлення: розширюється словниковий запас, вони оволодівають все складнішими граматичними структурами.

Основними чинниками становлення грамотності молодших школярів є:

1) збагачене писемним мовленням оточення (наявність дитячих книжок, журналів тощо; сімейні читання вголос; письмо під диктування батьків; можливість ознайомитись із значенням незрозумілих слів, фраз під час самостійного читання);

2) збагачене усним мовленням середовище (зразки мовлення дорослих; розмови з дорослими, однолітками в сюжетно-рольових іграх; можливість збагачення словникового запасу; доступ до необхідної інформації про значення слів);

3) набуття досвіду (ігри; повсякденне життя; дослідження природи);

4) досвід символічної репрезентації (театральні вистави; малювання і живопис; музика і танці);

5) експериментування з писемним мовленням (написання повідомлення, листа);

6) проба сил у читанні (читання напам'ять; читання з контекстними підказками; пошук писемної форми почутого слова).

Опанування письма і читання у початкових класах відкриває додаткові можливості для подальшого розвитку лексичного, граматичного і стилістичного аспектів мовлення дитини. У молодшому шкільному віці інтенсивно розвивається внутрішнє мовлення, яке є важливим механізмом розумової діяльності. Виявляється воно під час розв'язування різноманітних завдань, мисленого планування, запам'ятовування тощо.