32. Синтаксис речень і їх класифікація

Визначення речення. Класифікація речень за кількістю граматичних центрів (прості, складні); за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні); за інтонацією (окличні й неокличні); за повнотою структури (повні й неповні); за складом граматич­ної основи (неускладнені, куди входять означено-особові, неозначено-особові, узагаль­нено-особові, безособові, називні, і ускладнені); за наявністю другорядних членів ре­чення (поширені й непоширені). Класифікація складних речень за типом зв'язків між окремими частинами (складносурядні і складнопідрядні); за наявністю сполучників (сполучникові й безсполучникові). Класифікація складнопідрядних речень (з'ясувальні, означальні, обставинні). Речення - це граматично та інтонаційно оформлена за законами даної мови одиниця мовлення, яка є головним засобом формування і висловлювання думки. Слова і словосполучення у реченні групуються навколо підмета і при­судка (або тільки підмета і тільки присудка), які становлять основу речен­ня, його граматичний центр. За кількістю граматичних центрів речення поділяються на прості, які мають один центр і містять одну інформацію (Інформативний підс- тиль. Він обслугоеує інтерв'ю, репортаж, випуск студійних новин тощо. У ньому поеідомляється про найважливіші факти громадсько- політичного життя) і складні, які мають два й більше центрів і містять, таким чином, декілька інформацій (Офіційно-діловий стиль акумулює у собі ознаки книжної функціонально-стильової сфери більшою мірою, ніж інші стилі, бо тут на чільне місце еиходить прагнення до точності, уно- рмованості, стандартизації, що стеорює сприятливі умови функціону­вання державного апарату, виробничого процесу, ведення документації). У свою чергу, прості речення класифікуються за такими принципами.

1.   За метою висловлювання. Спілкуючись між собою, співрозмовни­ки мають на меті дати інформацію (розповісти про щось), отримати ін­формацію (спитати про щось) або спонукати до дії (примусити когось щось зробити). Залежно від цього речення поділяються на розповідні (Де­сятого січня 2004 року держарбітром Ликовим В.В. розглянуто спірне питання між ТОВ "Еталон" і ЗАТ "Шахта ім. Засядька", але рішення до­сі не надіслане), питальні (Звідки такий вроджений артистизм у простої української жінки, таке естетичне чуття, багатство і сила уяви? (З жу­рналу) і спонукальні (Прошу, сідайте! Приходьте, будь ласка!), причому в діловому й науковому стилях уживаються, як правило, тільки розповідні речення.

2.   За інтонацією. Розповідні, питальні й спонукальні речення можуть вимовлятися з сильним почуттям радості, захоплення, здивування, гніву, страху, і тоді вони стають окличними. Мета висловлювання при цьому не змінюється. Змінюється інтонація, що й позначається на письмі знаком оклику (Хто ж автор цих дивовижних полотен?! Звичайно ж, вона - на­родний художник Катерина Білокур! (З журналу). Окличні речення у практиці суто наукового і ділового стилів не вживаються (крім мітингових доповідей, науково-популярних лекцій тощо).

3.  За повнотою структури, необхідної для отримання інформації, ре­чення поділяються на повні (де присутня вся необхідна інформація для подальшого спілкування) і неповні (де без попереднього контексту зміст не зрозумілий). Наприклад, у складному реченні Люди відкритого комунікативного типу зосереджують увагу на партнерові, а закритого — на собі (З жур­налу) друга частина без першої не зрозуміла, бо в ній пропущена ціла низка слів (а люди закритого комунікативного типу зосереджують ува­гу на собі). З цього погляду речення типу Вечоріє. Зима. Тиша. - повні, а діалог майже завжди складатиметься з неповних речень:-    Ти корінний киянин? -    Так (речення неповне, ускладнене, поширене).

4.  За складом граматичної основи речення поділяються на неускладнені з одним головним членом (Сніг. Морозно. Сонце.) і ускладнені, якімають підмет і присудок: Підсумковий контроль у вищих навчальних за­кладах здійснюється наприкінці кожного семестру. Неускладнені речення бувають:

• означено-особові (підмет пропущений, але особа є, і вона чітко ви­значена - "я"): Прошу відрядити аспіранта Бунчука О.С. до міста Харко­ва з 26 квітня 2004 року на три дні для участі у Всеукраїнській науково- практичній конференції;

• неозначено-особові (підмет пропущений, але особа є, і вона не ви­значена - "еони"): Монографію публікують без співавторів, а дисертацію оформлюють згідно з вимогами постанови президії ВАК України від 10 лютого 1999року (З "Довідника здобувача наукового ступеня".);

•   узагальнено-особові (підмет пропущений, але особа є, і вона уза­гальнена - "і ти, і ти, і ти"): В основах слів західноєвропейського похо­дження після "ж, ч, ш, з, ц, с, д, т, р" еимоеляй і пиши "и", якщо далі йде приголосний звук;

• безособові (підмета нема й не може бути): Університет засноеано у 1921 році. Інеєм окутало скрізь дерева;

• називні (речення, у яких предмет або явище тільки називається): Зима. Тиша. Сніг.

5.   За наявністю другорядних членів речення поділяються на поши­рені, у яких є другорядні члени речення (У сучасній Європі найбільше роз­повсюдження отримав так званий середньоєвропейський тип іпотеки. З журналу.) і непоширені, де є тільки головні члени речення (Прийшла зима. Холод. Сніг). Що стосується складних речень, то їх можна класифікувати за типом зв'язку між окремими частинами і наявністю або відсутністю сполучників. За типом зв'язку між частинами складні речення бувають сурядними й підрядними. При сурядному зв'язку частини рівноправні і з'єднуються між собою сполучником сурядності (складносурядне речення) або поєднальною інто­нацією (безсполучникове речення). Цю граматичну й інтонаційну рівноп­равність на письмі підкреслює кома: Нова глобальна інформаційна еконо­міка стає поступово віртуальною, і цим кардинально підривається фондоутворення у галузях традиційної економіки (З журналу); Прийшла весна, прилетіли птахи, розпустилися дерева тощо. При підрядному зв'язку, як мінімум, одне з речень не може існувати без головного. Поєднуються такі речення сполучниками підрядності, які вказують на значення причини, наслідку, умови тощо (і тоді між частина­ми ставиться кома) або відповідною інтонацією (і тоді між частинами за­мість відповідних сполучників треба вживати двокрапку, тире або крапку з комою). Порівняйте: Глобальний економічний обіг звужується, тому що він все більше концентрується у "клубі" елітних країн (складнопідрядне речення з підрядним причини) і Глобальний економічний обіг звужується: він все більше концентрується у "клубі" елітних країн (складне безсполу­чникове речення з причинною інтонацією). За типом зв'язку і наявністю відповідних сполучників складнопідря­дні речення бувають:

•   з'ясувальні, куди входять підметові, присудкові й додаткові речен­ня (останні відповідають на питання непрямих відмінків): Хто не знає пе­чалі і гніву, той не любить Вітчизни, повір (А.Малишко); Я той, що греблі рвав (П.Воронько); Справа у тому, що глобальна ефективність, прибут­ковість, вигідність набагато перевищують звичну рентабельність інвес­тицій і капіталу (З журналу.);

• означальні, які відповідають на питання який?: Довідка - це доку­мент, який засвідчує біографічні і юридичні факти, діяльність окремих службових осіб; Однією з головних проблем на шляху до політичної ста­більності є недостатня кількість підприємців, які володіли б потрібною професійно-технічною і комерційною кваліфікацією (З журналу).

• обставинні, куди входять підрядні способу дії ("як?", "яким спосо­бом?", "наскільки?", "якою мірою?"), місця ("де?", "куди?", "звідки?", "яким шляхом?"), часу ("коли?", "доки?", "відколи?", "як довго?"), причи­ни ("з якої причини?"), мети ("з якою метою?"), умови ("за якої умови?"), допустові ("незважаючи на що?"), наслідкові ("починаються сполучником так що"). Наприклад: Якщо є необхідність включити в довідку декілька відомостей, текст поділяється на розділи; Незеажаючи на відсутність досвідчених менеджерських кадрів, країна змогла побудувати нову управ­лінську модель господарювання; Якщо справи так підуть і надалі, то Україна зможе стати повноправним членом європейського співтоварист­ва (З журналу); Я не сидів у скелі, коли дуби валились вікові (П.Воронько); Податкова глобалізація розповсюджувалася високими темпами, тому що вона задовольняла певні інтереси "глобалізаторів" (З журналу) тощо.

За наявністю сполучників складні речення бувають сполучникови­ми (частини поєднуються сполучниками й комами) і безсполучниковими. У безсполучникових реченнях частини поєднуються інтонацією і різними розділовими знаками залежно від їхнього значення: Розвиток ринкових ві­дносин в Україні і стан у промисловості засвідчують: у цей період все бі­льшого значення набуватимуть дрібні й середні підприємства, які в май­бутньому стануть стабілізуючим фактором економіки (З журналу); Батько Михайла Ломоносова жив у селі; воно розташоване на Курострові (З газети) тощо