
- •12. Принципи передачі власних назв російського походження
- •16. Поняття граматики і характеристика її основних розділів
- •18. Уживання складних слів, абревіатур і графічних скорочень при діловому спілкуванні
- •19. Способи словотвору і вживання деяких афіксів при діловому спілкуванні
- •21.Загальна характеристика частин мови
- •31. Синтаксис словосполучень і класифікація членів речення
- •32. Синтаксис речень і їх класифікація
- •33. Значення і функції розділових знаків
- •34. Синтаксичні засоби досягнення переконливості професійного спілкування
- •36. Особливості приватного ділового спілкування
- •37. Особливості публічного ділового спілкування
- •38. Невербальні засоби публічного спілкування.
- •39. Лексикологія як наука
- •40. Історичні зміни у складі української лексики
- •41. Фразеологізми і практика їх уживання у діловому стилі
- •42. Правила укладання документыв
19. Способи словотвору і вживання деяких афіксів при діловому спілкуванні
Правопис афіксів у практиці професійного спілкування залежить від їхнього значення й визначення способу словотвору. До афіксального словотворення належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний і похідні від них способи.
Префіксальний. За допомогою цього способу утворюються слова однієї частини мови: бігти - прибігти, йти - зайти.
Суфіксальний. За допомогою суфіксів утворюються, як правило, слова різних частин мови: місто - міський, держава - державний, поле - польовий (але: трактор - тракторист; білий - біленький, білесенький, білісінький).
Постфіксальний. Цим способом утворюються нові дієслова з додаванням до них постфікса -ся: купати - купатися, бороти - боротися, додавати - додаватися.
До похідних афіксальних способів словотворення належать префіксально-суфіксальний (стіл - настільний) і префіксально- постфіксальний (читати - зачитатися).
Таким чином, афіксами називають префікси, суфікси й постфікси. Деякі з них відрізняються від уживаних у російській мови своєю вимовою і правописом, що й було відмічено при аналізі префіксів без-, роз-, від-, через-, написання яких не залежить від наступних звуків (безоглядний - безчестя, розбити - розпитати, відокремити - відчинити, черезмірний - черезсмужжя), префікса з-, який перед [к, п, т, ф, х] переходить у варіант с- (зчистити, але спитати) і суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк-, які вимовляються м'яко (київський, козацький, запорізький). У практиці ділового мовлення труднощі виникають також при вживанні префіксів пре-, при-, прі-, не- і суфіксів дієприслівників. Проте у більшості випадків правопис названих афіксів залежить від значень.
Префікс при- має значення "наближення, приєднання, неповноти дії" (присісти, прибити), префікс пре- вживається у значенні "дуже" (преосвященство, премудрий), а префікс прі- пишеться у словах: прірва, прізвище, прізвисько.
Префікс не- треба відрізняти від однозвучної заперечної частки. Не зі словами пишеться разом, якщо це префікс і йдеться про констатацію факту, і окремо, якщо це заперечна частка. Наприклад, у слові незарахо- вано, у словосполученнях непоширене речення, неширока річка, непровіт- рена кімната - це префікси, а в реченнях Річка не широка, а вузька, Це не червона верба, Ніхто не бореться або Кімната не провітрена (така, яку не провітрили) - це заперечні частки.
Таким чином, не пишеться разом:
а) зі словами, які без не- не вживаються (неозорий, ненависть);
б) якщо слова з не- можна замінити синонімами (неголосно - тихо, неспеціаліст - дилетант, незнайомий - чужий);
в) у складі префікса недо-, що означає неповноту дії (недопечений, недоїдати).
Суфікси дієприслівників -учи, -ючи, -ачи, -ячи, що означають додаткову дію, треба відрізняти від однозвучних дієприкметників із закінченням -і, що фіксують ознаку предмета. Наприклад: Перевіряючи діяльність підприємства, перевіряючі органи дійшли позитивного висновку (дійшли "коли?" перевіряючи - дієприслівник, що виражає обставину способу дії; органи "які?" перевіряючі - дієприкметник, що у реченні виконує роль означення).