19. Способи словотвору і вживання деяких афіксів при діловому спілкуванні

Правопис афіксів у практиці професійного спілкування залежить від їхнього значення й визначення способу словотвору. До афіксального словотворення належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний і похідні від них способи.

1. Префіксальний. За допомогою цього способу утворюються слова однієї частини мови: бігти - прибігти, йти - зайти.

2. Суфіксальний. За допомогою суфіксів утворюються, як правило, слова різних частин мови: місто - міський, держава - державний, поле - польовий (але: трактор - тракторист; білий - біленький, білесенький, бі­лісінький).

3. Постфіксальний. Цим способом утворюються нові дієслова з дода­ванням до них постфікса -ся: купати - купатися, бороти - боротися, до­давати - додаватися.

4. До похідних афіксальних способів словотворення належать префік­сально-суфіксальний (стіл - настільний) і префіксально- постфіксальний (читати - зачитатися).

Таким чином, афіксами називають префікси, суфікси й постфікси. Де­які з них відрізняються від уживаних у російській мови своєю вимовою і правописом, що й було відмічено при аналізі префіксів без-, роз-, від-, че­рез-, написання яких не залежить від наступних звуків (безоглядний - без­честя, розбити - розпитати, відокремити - відчинити, черезмірний - че­резсмужжя), префікса з-, який перед [к, п, т, ф, х] переходить у варіант с- (зчистити, але спитати) і суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк-, які вимовляються м'яко (київський, козацький, запорізький). У практиці ділового мовлення труднощі виникають також при вжи­ванні префіксів пре-, при-, прі-, не- і суфіксів дієприслівників. Проте у бі­льшості випадків правопис названих афіксів залежить від значень.

1. Префікс при- має значення "наближення, приєднання, неповноти дії" (присісти, прибити), префікс пре- вживається у значенні "дуже" (пре­освященство, премудрий), а префікс прі- пишеться у словах: прірва, прі­звище, прізвисько.

2. Префікс не- треба відрізняти від однозвучної заперечної частки. Не зі словами пишеться разом, якщо це префікс і йдеться про констатацію факту, і окремо, якщо це заперечна частка. Наприклад, у слові незарахо- вано, у словосполученнях непоширене речення, неширока річка, непровіт- рена кімната - це префікси, а в реченнях Річка не широка, а вузька, Це не червона верба, Ніхто не бореться або Кімната не провітрена (така, яку не провітрили) - це заперечні частки.

Таким чином, не пишеться разом:

1. а) зі словами, які без не- не вживаються (неозорий, ненависть);

2. б)  якщо слова з не- можна замінити синонімами (неголосно - тихо, неспеціаліст - дилетант, незнайомий - чужий);

3. в) у складі префікса недо-, що означає неповноту дії (недопечений, не­доїдати).

3. Суфікси дієприслівників -учи, -ючи, -ачи, -ячи, що означають додаткову дію, треба відрізняти від однозвучних дієприкметників із закін­ченням -і, що фіксують ознаку предмета. Наприклад: Перевіряючи діяль­ність підприємства, перевіряючі органи дійшли позитивного висновку (дійшли "коли?" перевіряючи - дієприслівник, що виражає обставину спо­собу дії; органи "які?" перевіряючі - дієприкметник, що у реченні виконує роль означення).