40. Історичні зміни у складі української лексики

Характеристика лексичних шарів української мови залежно від її історичного розвит­ку: типово українські слова і запозичена лексика. Мови, з яких відбувалося запози­чення. Неологізми - слова з новим значенням. Архаїзми - старі слова, які зараз не вживаються, бо не існує таких понять. Історизми - слова, які позначають поняття, ві­домі з історії. Терміни - слова для точного вираження спеціальних понять. Професіо- налізми - слова, властиві вузькій професійній групі людей, поставлених в особливі умови життя і праці. Вимоги до вживання термінологічної і професійної лексики у практиці ділового спілкування. Лексика української мови багата й різноманітна. Вона є результатом тривалого історичного розвитку і складається з двох частин.

1. Основний шар лексики - типово українські слова, які складають 90% сучасної української мови. Вони виникли в її надрах або перейшли із спільнослов'янської і східнослов'янських мов. Як правило, ці лексичні одиниці означають основні поняття життя й діяльності людини: чоловік, хліб, сім'я, село тощо. Вони є базою, основою української мови.

2. Запозичені, або іншомовні слова із старослов'янської (влада, ста­рість), польської (пан), грецької (історія, поезія, космос, граматика), ла­тинської (професор, декан, республіка), німецької (фронт, солдат), англій­ської (футбол, бокс, мітинг, джаз), французької (балет, кафе, екран), іта­лійської (макарони, карикатура), фінської (тундра, якір), тюркських (ба­зар, халат, лоша) та інших мов.

Запозичення відбувалося в різні часи усним і письмовим шляхом, без­посередньо й через мови-посередники. Слова приходили з інших мов і на­роджувалися в українській мові разом з новими поняттями, предметами, явищами. Звичайно, вони підлягали змінам, пристосовуючись до мовної системи, соціально-економічного, культурного й політичного простору, і сприймались спочатку як неологізми (неп, колгосп, піонер, СНД, відеомаґ- нітофон, космодром, телефакс, менеджмент, істеблішмент), потім як звичайні слова і, нарешті, при старінні й умиранні, як архаїзми й істориз­ми (цар, поміщик, конка, партком, КПРС, СРСР). Перший тип слів посту­пово замінявся іншими, а другий починав уживатися тільки при аналізі іс­торичних процесів. Іноді застарілі й обмежені історичним уживанням слова повертаються до активного обігу з новими значеннями або у новій економічній чи соці­альній парадигмі. Так, наприклад, сталося зі словами і словосполученнями кооператив, консорціум, біржа, корпорація, товариство (з обмеженою відповідальністю) та ін. Зникнення одних слів і поява інших - історично зумовлений процес. Але збагачення мови новими словами не означає докорінних змін у складі лексики. Основні поняття, які означають явища природи, важливі процеси праці, предмети побуту (робота, молоко, стіл, батько, мати, сестра то­що), вживаються сьогодні, як і сотні років тому. З них і складається актив­ний словник української мови. Усі ці процеси накладають свій відбиток перш за все на науковий і ді­ловий стилі мовлення. Оскільки ділове мовлення належить передусім до книжних стилів і ним користуються для написання різноманітних законодавчих актів, нака­зів, розпоряджень, для офіційного листування між установами, то в ньому не дозволяються художньо-поетичні образні вислови та емоційно забар­влені слова і допускається часткове використання застарілих слів (нижче­підписаний, вищезгаданий, вельмишановний тощо), а також сталих форм синтаксичних конструкцій письма з використанням канцелярської термі­нології і "книжних" слів на -ання, -ення, -іння, -ство, -цтво, -ість, -ува, -ти, -ння, -ття, -ен-, -учи, -ючи, -вши (зайнятість, здійснення, сумісницт­во, виконувати, здійснювати, посвідчення, прибуття, знайдений, працюю­чий, призначений, враховуючи, розглянувши). Більшість такої термінології прийшла в українську ділову мову з російської, яка довгий час визначала "моду" і зразки ділової документації. Проте нині українська ділова мова починає все більше виробляти власні лексичні звороти. Так, певна різниця спостерігається у використанні архаїчної лексики. Вона, як правило, замінюється словами сучасної української мови. Порів­няйте: рос. нижеподписавшийся, вышепоименованный, содеянное, возмез­дие (старослов'янізми) і укр. нижчепідписаний (підписаний нижче), вище­названий, учинене (зроблене), відплата. Неологізми ж у більшості випадків у російській і українській мовах мають паралельні словесні форми. Побу­довані за одним принципом, вони розрізнюються хіба що елементами ка­лькованого перекладу: стыковка // стиковка, состыковаться // зістику­ватися, лунник // місячник, прилуниться // примісячитися, реактор // реактор, капрон // капрон, лавсан // лавсан, универсам // універсам тощо. Остання традиція пов'язана із загальною тенденцією до вживання іншомовних термінів, більшість з яких починають своє існування як нео­логізми. Терміни - це слова або словосполучення, які створюються для точного вираження відомих у світі спеціальних понять, процесів, явищ, предметів і вживаються у специфічній сфері мовлення, а отже, вони прагнуть до інтернаціоналізації. Зміни в їх складі зумовлені, як пра­вило, фонетичними або структурними особливостями мови: атом, молеку­ла, інжиніринг, маркетинг, ангідрид, мікроелемент, квадрат, куб, мемора­ндум, ультиматум, наукоємке виробництво (а не наукомістке), стартова доріжка (а не стежка), вібраційний ґрохот (а не гуркіт). Проте не можна або не рекомендується вживати в діловому і науко­вому стилях російський чи інтернаціональний варіанти, якщо в українській мові є власний усталений термін: не справка, а довідка; не час (60 хвилин), а година; не неділя (7 днів), а тиждень; не відзив, а відгук; не положитель- ний, отрицательний, а позитивний, негативний; не угол, а кут; не раствор, а розчин; не гелікоптер, а вертоліт тощо. Крім цих основних правил і вимог, слід пам'ятати чотири наступних:

1. Термін має вживатися тільки з одним значенням у зафіксованій у словнику формі, наприклад: закритий склад (грам.), зачинений склад (при­міщення для зберігання чогось).

2. При користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм, наприклад: акт (документ), акта, ак­тувати, актований, актування; але акт (процес), акту.

3. При наявності кількох варіантів (українських чи іншомовних, зага­льновживаних чи неологізмів) у діловому стилі слід вибирати той, який не має експресивних або емоційних відтінків, тобто кодифікований варіант, що ввійшов до загального вжитку і зрозумілий для більшості: краще не ві­дсоток, а процент; не консалтинг, а консультування. При цьому у межах одного документа слід уживати тільки один варіант, бо синонімія руйнує точність і ясність тексту.

4. Терміни слід відрізняти від професіоналізмів - слів або вислов­лювань, властивих певній вузькій професійній групі людей, поставле­них в особливі умови життя і праці. Оскільки це, як правило, звичайні слова, ужиті у незвичайному значенні або у незвичній формі, їх викорис­тання у діловому стилі неприпустиме - вони базуються на метафоричних асоціаціях, невідомих для більшості, тому провокують двозначність (на­приклад, козел у металургів, будівників; уточнити свої обсяги в управлін­ців; арбуз, гарбуз, кавун, каун, куватка, аршинник, астраханка, білом'ясий з загальним значенням "кавун" у баштанників).