12. Принципи передачі власних назв російського походження

Принципи передачі власних назв спираються на їх особливий статус, а отже, фонетичні процеси та їх формальна передача засобами української мови відрізнятимуться від принципів передачі загальних назв. Передусім треба пам'ятати про таке: 1. Власні назви іншою мовою не перекладаються (принцип недо­торканної власності). Як правило, передаються лише фонетичні і струк­турні особливості української (чи якоїсь іншої) мови, якщо вони не руй­нують адресну або інформативну функцію. Треба пам'ятати, що будь-який переклад власних назв насправді є актом перейменування, який має спи­ратися на рішення відповідних органів, що уособлюють у собі права пев­ного власника. Наприклад, Кузнецов - Кузнецов (а не Ковалів), Дьяков - Дьяков (а не Дяков чи Дяків), Красноармейск - Красноармійськ (не Червоноармійськ) з чергуванням [е] - [і] і пом'якшеним суфіксом -ськ-; Святогорск - Свято- гірськ з пом'якшеним суфіксом -ськ- і чергуванням [о] - [і] у закритому складі (бо йдеться про "Святі гори"), але Углегорск - Вуглегорськ (а не Ву- глегірськ, бо йдеться про місто) з фонетичною "протезою" [в] і пом'якшеним суфіксом -ськ-; село Красне ("красиве"), а не Червоне чи Красное тощо. Отже, при передачі російських (іншомовних) власних назв у першу чергу слід орієнтуватися на об'єкт, на його соціальний, національний або культурно-історичний контекст, а вже потім працювати зі словом, відо­бражаючи фонетичні і структурні особливості української мови. 2.   Проте при інтернаціоналізації або регіоналізації власної назви з прозорим значенням компонентів (але з яскраво вираженою адресною фу­нкцією) переклад стає єдино можливим способом підкреслити загальносві­тову або невизначену належність об'єкта (принцип спільної або невизна- ченої власності): Северный Ледовитый океан - Північний Льодовитий океан, проспект Освобождения Донбасса - проспект Визволення Донбасу, Первое мая - Перше травня, Южные авиалинии - Південні авіалінії, улица Большая Житомирская - вулиця Велика Житомирська, площадь Незави­симости - майдан Незалежності (але Сєвероморськ, Владивосток, Пер- вомайськ). Такі власні назви, як правило, не вживаються без номенклатур­них термінів (Аравійське море, мис Доброї Надії, Перська затока) або ма­ють при собі прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу, що виступають у складі географічних назв (Великий каньйон, Нижній Новгород, Південна Америка, Північний полюс). 3.  Принцип національно-адресної ідентифікації враховується: - при передачі власних назв типу Ворошиловськ, Єнакіеве з суфіксом -ов-, -ев-, -ев- (бо в їх основі російські прізвища Ворошилов, Єнакіев) і Ва­сильків, Київ (суфікси -ів-, -їв- в українських назвах від Василь, Кий); при передачі закінчень у присвійних прикметниках на -о або -е: Іваново, Домо- дєдово, Внуково (населені пункти Росії) і Єнакієве, Ханжонкове, Мукачеве, Рівне (населені пункти України); при варіюванні коренів -поль- // -піль-: Севастополь, Маріуполь, Констянтинополь (об'єкти, пов'язані з грець­кою культурою, де -поль- має значення "місто") і Тернопіль, Добропілля (міста, пов'язані зі слов'янською культурою: "тернове поле" - Тернопіль, Тернопілля, "добре поле" - Добропілля) тощо. Слід також пам'ятати, що за­кінчення -(ь)е в російських географічних назвах передається українською мовою як -я: Забайкалье - Забайкалля, Затишье - Затишшя, Заволжье - Заволжя; -    при відтворенні російських прізвищ типу Толстой, Крамськой (рос. Толстой, Крамской) і українських типу Чепурний (рос. Чепурной). У цих випадках варіанти закінчень - яскраве свідчення належності цих людей до певної національності (у російській мові під наголосом у прикметників чо­ловічого роду закінчення -"ой, а в українській - завжди -ий). Проте в ро­сійських географічних назвах прикметникового походження завжди буде закінчення -ий: Белый Яр - Бєлий Яр, Великий Устюг - Великий Устюг, Крутой Лог - Крутий Лог; -    при пом'якшенні кінцевого [ц'] у власних назвах слов'янського по­ходження: Кравець, Швець, Кролевець (але Ліфшиц, Клаузевіц, Кац) Проте поки що національна ідентифікація не враховується при передачі імен та імен по батькові (діє радянська традиція національної невизначеності): Анна - Ганна, Николай - Микола - Миколайович (хоча точніше було б Миколович від Миколи, а Миколайович від Миколая). Ось чому цілком справедливо ця усталена традиція починає сьогодні долатися передусім у практиці розмовного, художнього й публіцистич­ного стилів. Наприклад, ім'я українського письменника Миколи Хви­льового передається сьогодні в російській мові як Микола, а в україн­ській рекламі при передачі прізвища російського співака Баскова зу­стрічається варіант Ніколай Басков. 4.   Принцип статевої ідентифікації слід враховувати при відміню­ванні прізвищ. Чоловічі прізвища, якщо вони вписуються в граматичну систему укра­їнської мови, відмінюються завжди (принцип "несталості"): Терлак Ми­кола - Терлака Миколи; Шевченко Тарас - Шевченка Тараса; Навка Ілля - Навці Іллі (але: Олег Чапні - Олегу Чапні; Олексій Толстих - Олексія Тол- стих; від Живаго, Дурново тощо). При цьому у подвійних прізвищах від­мінюються обидві частини на знак рівності окремих родів: Донецький державний університет економіки і торгівлі імені М.І.Тугана- Барановського; твори І.Нечуя-Левицького тощо. Але: виконавчий комітет міста Івано-Франківська, бо у цьому випадку поєднуються за допомогою інтерфікса -о- в одній складній назві ім'я і прізвище. Що стосується жіночих прізвищ, то вони відмінюються тоді, коли структура слова формально "підходить" під жіночий рід (принцип "гар­монії"): Сорока Тетяна - Сороці Тетяні, Мурза Людмила - Мурзи Людми­ли (але: Красько Ніна - Красько Ніни; Сидаш Олена - Сидаш Олени). 5.  Принцип класифікаційно-родової належності реалізується при відмінюванні географічних назв. Так, назви населених пунктів відміню­ються (до міста Києва, у місті Одесі тощо), а назви залізничних станцій, портів тощо, що дублюють назви населених пунктів, - ні: до станції Біла Церква, біля станції Житомир, від порту Миколаїв тощо. Те саме стосу­ється назв кафедр або комітетів: кафедра менеджменту і господарського права; кафедра розвідки корисних копалин, а не кафедра "Менеджмент і господарське право", кафедра "Розвідка корисних копалин" (бо в таких випадках йдеться про власні назви, які втрачають пряме значення напрям­ків наукової діяльності у сфері менеджменту або розвідки). Крім цього, ві­дмінювання географічних назв, що походять від присвійних прикметників, відрізняється від відмінювання відповідних прізвищ: Киров, Пушкин (прі­звища) - Кіровим, Пушкіним; Киров, Пушкин (географічні назви) - Кіро­вом, Пушкіном; Отже, особливості української вимови і морфології враховуються ли­ше тоді, коли ці особливості не впливають на інформативну або адресну природу власної назви. В останньому випадку треба передавати власні назви якнайближче до звучання у мові-джерелі (рос. Пугачёв - укр. Пу- гачов, рос. Афанасьев - укр. Афанасьев, фр. Bordeaux - укр. Бордо, рос. Ильин - укр. Ільїн, рос. Гурьин - укр. Гур'їн). При цьому слід пам'ятати про специфіку передачі суфіксів -ськ-, -цьк-, -зьк-, -ець- у прізвищах слов'янського походження, м'яку, тверду і роздільну вимову в українських та іншомовних словах, про фонетичні процеси, пов'язані з подовженням і подвоєнням, спрощенням, чергуванням тощо: рос. Забайкалье, Беспалов, Раздоры, Подкопаева, Рассыпное, Харцызск, Воинов, Измаилов, Токарь, Кравец - укр. Забайкалля, Безпалов, Роздори, Підкопаєва, Розсипне, Хар- цизьк, Воїнов, Ізмаїлов, Токар, Кравець тощо. Проте найбільшу значимість мають особливості передачі російських букв и, е в основах власних назв, а також специфіка оформлення імен по батькові та звертань.