3. Розкрийте основні групи індикаторів фізичного/ психологічного/ економічного/ сексуального насильства над дитиною.

Фізичне насильство

Фізичні:Синці, травми, рани,опіки, вивихи, шкутильгання, гімотоми, відбитки ременя.

Когнітивні:труднощі у навчання; при черепно-мозгових травмах, можлива розумова відсталість

Емоційні:агресивність, стан “застившої настороженості” постійної бойової готовності, діти впевнені у тому, що вони не здатні впливати на те, що з ними відбувається, відчуття безпомічності, неадекватна реакція, прагнення приховати причину травм, негативізм

Поведінкові:недовіра до оточуючих, діти не шукають допомоги в дорослих, страх фізичних контактів, самотність, відсутність друзів, жорстокість до тварин, суїцидальні спроби.

Психологічне насильство

Когнітивні:проблеми із навчанням, затримка розумового розвитку.

Емоційні:страх, низька самооцінка, тривожність, нервовий тик.

Поведінкові:гіпервідповідальність, деградація, агресія, бажання маніпулювати іншими дітьми, сумний, апатичний вигляд, надмірна поступливість дорослим, замкнутість, дромоманія, регресія.

Сексуальне насильство

Фізичні:тілесні ушкодження, оральні симптоми, анальні симптоми.

Когнітивні:проблеми із навчанням, невластиві віку знання про сексуальну поведінку

Емоційні:пригніченість, тривожність, агресивність, почуття провини, синдром брудного тіла, низька самооцінка, незадоволення життям, розвиток фобій, нічні кошмари, прагнення повністю закрити своє тіло, низка самооцінка.

Поведінкові:порушення статево рольової ідентифікації, депресивні розлади і суїцидальні наміри, поведінка спрямована на руйнування своєї особистості (алкоголізм, наркоманія та ін..), регресії, дромоманія. сексуальні ігри.

Економічне насильство

Фізичні:постійний хворобливий вигляд, недостатня вага, часті захворювання, спричинені браком гігієни, відставання у фізичному розвитку, постійний голод, санітарно-гігієнічна занедбаність, постійна втомленість.

Когнітивні:низький рівень розвитку інтелекту, низький рівень соціальних навичок, розумова відсталість, низка успішність.

Емоційні: відставання у розвитку, невміння контролювати свої емоції, низка самооцінка, агресивність.

Поведінкові:пропуски школи без поважної причини, постійні запізнення до школи, дрібні крадіжки, дитину уникають інші діти, є інформація про трудову діяльність дитини, жебрацтво, дромоманія, неврівноваженість, недовіра, вимоги ласки і уваги, асоціальна поведінка, вандалізм

4. Проаналізуйте основні фактори ризику та причини насильства та жорстокого поводження з дитиною.

Проникнення насильства в життя сім'ї веде до деконструкції моральних, гуманістичних основ сімейного виховання, до зростання дитячої безпритульності, залученню неповнолітніх у споживання спиртних напоїв, наркотиків, в проституцію і кримінальну діяльність. У такій обстановці вдосконалення заходів попередження та насильства в сім'ї стає найважливішим завданням не тільки органів внутрішніх справ, а й усього суспільства.

Насильство в сім'ї може мати різні форми - від емоційного і морального шантажу до застосування фізичної сили, і саме останнє практикується найбільш часто.

За статистикою найбільш частими проявами поганого поводження є позбавлення їжі, пиття (20 - 24%), замикання в темряві (10 - 15%), вигнання з дому (12,6%) .1

Є декілька чинників, які сприяють жорстокому поводженню з дітьми та відсутності батьківського піклування про дитину.

1. У сім'ї, де прийнято жорстоке ставлення до дітей, часто є дитина - мішень, на якого сиплються всі шишки. Його вважають особливим, відмінним від інших, або дуже активним, або надто пасивним і так далі, і він стає об'єктом агресії членів сім'ї. Дитина може нагадувати про ненависний родича, бути улюбленцем одного з батьків, може мати недолік, який дратує його мучителя, мати фізичні та розумові вади.

2. Критична ситуація або закінчення обставин часто викликають спалахи жорстокого поводження. До них можна віднести: втрату роботи, розлуку з коханою людиною, смерть, небажану вагітність або інша подія принципово важливе для дорослого.

3. Дуже часто причиною жорстокого ставлення до дитини є нестача елементарних знань про дитячому розвитку. Очікування, що двомісячна дитина відреагує на покарання, а в шість місяців зможе стежити за своїм сечовим міхуром або стільцем, наївно, тому що дитина не може контролювати ці процеси ні фізіологічно, ні психічно. Не знаючи цього, батьки можуть покарати дитину.

4. Модель домашнього насильства, як правило, передається від одного покоління іншому. Суворі покарання, зазвичай, не вважають насильством по відношенню до дітей, а розглядаються в якості сімейної традиції.

Серед факторів ризику, які спричиняють насильство в сім'ї, є такі:

злидні;

соціальна ізоляція;

часті кризи в сім'ї;

безробіття;

вживання наркотичних речовин та алкоголю;

відсутність виховних навичок;

імпульсивність;

насилля з боку інших дорослих членів сім'ї.

Таким чином, діти, які зазнають жорстокого поводження з боку своїх батьків, мають особливі риси: фізичні недоліки, інвалідність або затримки в розвитку, важкий характер, поведінкові труднощі. Діти-інваліди та відстають у розвитку діти, так само, як і діти з важким поведінкою, складають групу високого ризику піддатися жорстокому поводженню. Все це створює додаткову напругу в сім'ї, зміцнює почуття власної неспроможності як батька і викликає реакцію з боку батьків, що виражається в насильстві над дитиною та нехтуванні по відношенню до нього.

Причини, що провокують насильство над дітьми в сім'ї, намагаються пояснити багато існуючих в даний час теорії.

Соціологічний підхід посилається на вплив соціокультурних факторів (стереотип сімейних відносин, засвоєний у дитинстві), на житлові та матеріальні умови, які породжують хронічний психологічний стрес і посттравматичний розлад.

З психіатричної, медичної точки зору жорстоке поводження і зневага дитиною - наслідок патологічних змін у психіці батьків, деградації, алкоголізації.

Соціально-психологічний підхід пояснює прояв насильства особистим життєвим досвідом батьків, їх «травмованим» дитинством.

Психологічна теорія грунтується на тому, що дитина сама «бере участь» у створенні передумов для жорстокого поводження, що автоматично виливається в концепцію поганого поводження як кінцевого результату деструктивних дитячо-батьківських відносин.