5. Підготувати усне повідомлення, обґрунтувавши в ньому роль етичних знань у професійному становленні педагога початкової школи.

Моральна свідомість особистості майбутнього вчителя є відображенням у його психіці моральних образів дійсності, особистісної моральної та майбутньої професійної діяльності. Як особлива категорія, моральна свідомість має специфічну структуру. Вона включає сукупність моральних знань про навколишній світ, що формуються у ході пізнавального процесу. Інша характеристика моральної свідомості полягає у виділенні "Я" з навколишнього середовища, що допомагає активно здійснювати моральну діяльність у безперервному самовдосконаленні моральних якостей. Особистісна позиція майбутнього вчителя, його ставлення до моральних принципів, норм, вимог, професійного обов'язку входить до структури моральних почуттів як обов'язковий елемент. Отже, слушним вбачається зауваження В.П.Будзи, який, відзначаючи позитивні психологічні почуття в моральному вихованні - гуманізм, солідарність, толерантність, взаємодопомогу, альтруїзм, - стверджує, що моральність особистості потрібно постійно формувати .

Відомо, що моральна свідомість покликана забезпечити моральну діяльність цілепокладання, якому властиві попередня побудова моральних дій, передбачення наслідків "спілкування" з ними, контроль за моральною поведінкою і керування нею. Значне місце посідає характеристика моральної свідомості, оскільки саме розвитку моральних почуттів, як внутрішніх станів, пов'язаних із переживаннями, емоціями, образними асоціаціями, моральним ставленням до дійсності, присвячена його професійна діяльність. Обов'язковою умовою формування моральної свідомості майбутнього вчителя є етичне спілкування. У процесі пізнавальної діяльності, під час навчання, накопичуються знання про специфічні особливості спілкування, виховний вплив слова. Саме через етичне спілкування можна виробити взаєморозуміння та знайти спільну мову з клієнтом. Етичне спілкування є обміном моральними діями, вчинками, думками та почуттями, будується на взаємоповазі та виконанні простих норм моралі. Наприклад, звичка вітати клієнта при зустрічі має глибокий смисл, що означає бажання бачити людину та симпатизувати ній.

Моральну діяльність майбутнього вчителя ми розглядаємо, ґрунтуючись на положенні В.В. Рибалки про спосіб існування особистості в суспільстві, який визначає моральне ставлення до світу, спрямоване на пізнання і цілеспрямоване перетворення [55, 60]. Це дає нам право стверджувати, що моральна діяльність майбутнього вчителя, як і повноцінна діяльність кожної особистості, об'єднує п'ять базових компонентів:

1) потребово-мотиваційний (стимулюючий);

2) інформаційно-пізнавальний (орієнтуючий);

3) цілеутворюючий (програмуючий);

4) операційно-результативний (продукуючий);

5) емоційно-почуттєвий (утверджуючий) [55, 64].

Отже, важливими складовими моральності майбутнього вчителя є моральна свідомість та моральна діяльність цілепокладання.

Виходячи з цього, нами визначені педагогічні завдання вищої школи з виховання морально-етичної культури:

- формування розуміння суті моральних вимог сучасного суспільства, морального ідеалу особистості професіонала;

- подолання стереотипних поглядів на етичне спілкування, реалізація його виховного впливу;

- формування моральних якостей особистості; виховання шанобливого ставлення до оточення, відповідальності у майбутній професійній діяльності;

- прагнення керуватися набутими спеціальними знаннями, уміннями і навичками у професійній діяльності.

Для успішного виховання морально-етичної культури майбутнього вчителя для його становлення як професіонала необхідні спеціальні знання закономірностей впливу етичного спілкування на рівень вихованості, оскільки вміння говорити, слухати та вести довірчу бесіду є показником високої професійності соціального педагога.

Необхідним також є знання положень та основних тез, що випливають із досліджень сучасних вчених щодо моральних принципів і норм, які регулюють моральні відносини і діяльність особистості. Аби знання набули характеру переконання, стали орієнтиром поведінки, спонукали до дії, необхідно на основі оцінки і самооцінки зіставляти знання у галузі етики з реальною діяльністю майбутнього соціального педагога, здійснювати їх взаємодію з емоційною і вольовою сферами.

"…Виховання моральних якостей передбачає насамперед формування емоційно-вольової спрямованості особи. Необхідний елемент початкового етапу процесу виховання - це опанування учнями основних понять і норм моралі. Інакше кажучи, щоб правильно поводитись, потрібно знати, як і для чого це робити. Ставлячи моральні вимоги, учитель визначає еталон поведінки, який потрібно наслідувати. Водночас він допомагає учневі оцінити як його власні моральні вчинки, так і вчинки інших людей (однолітків, дорослих, батьків), здійснити відповідні узагальнення та висновки. На цій основі в учнів створюються передумови для формування переконань, а також мотивів моральної поведінки. Виховують не лише зміст, методи навчання, а й особистість учителя, однокласники, а крім того, та атмосфера, ті стосунки, що склалися в дитячому колективі" .

Формування навичок пов'язане з наявністю у структурі особистості вміння дотримуватися принципів наступності та послідовності; організовувати відповідно до цього свою діяльність. В основі професійної етики спеціаліста лежить ідея, що виконання професійних обов'язків залежить від рівня морально-етичної культури, спрямованості її розвитку та виховання тощо. Так, найцінніший задум досягає мети за умови, що він завдяки відповідним умінням втілюється у належній формі. Спеціальні вміння сприймати, осмислювати, запам'ятовувати впливають на рівень застосування набутих знань на практиці. Тому необхідною передумовою професійного розвитку майбутніх учителів э оволодіння названими уміннями. Відомо, що соціальний педагог за умови відповідального ставлення до виконання професійних завдань сприяє створенню нормальних умов життя клієнта у суспільстві через виявлення його особистісних проблем. Наприклад, надзвичайно важливим є дотримання етичних норм спілкування із дітьми-сиротами, які проживають у скрутних умовах. Дитина "розкриється" тоді, коли соціальний педагог встановить з нею довірчі стосунки, викличе повагу своїми діями. І тільки після цього таку дитину можна інформувати про самозахист, надати рекомендації щодо поведінки з незнайомцями, допомогти їй організувати навчання, набути професію тощо. Ці дії обов'язково допоможуть уникнути особистісних конфліктів, розвинуть здатність до комунікабельності та самостійності тощо. Зрозуміло, що уміння визначати моральні проблеми клієнтів на різних рівнях - індивідуальному та міжособистісному, потребує професійних навичок.

Важливу роль у вихованні морально-етичної культури відіграє емоційна передача етичних знань, які характеризують моральні основи суспільства, підкреслюють значущість цих знань для майбутньої професійної діяльності. Серед прийомів, якими користуються педагоги-гуманісти під час емоційної передачі знань виступають: віра в можливості клієнта; заохочення його до творчої діяльності; залучення батьків до спільної виховної роботи; усунення мотивів, що можуть спровокувати клієнта на аморальні вчинки; допомога клієнту пізнати себе як людину, створену для високих моральних дій, тощо.

Дієвості та ефективності виховання морально-етичної культури сприяє урахування закономірностей виховного процесу, серед яких, виділяються єдність навчання, виховання, розвитку особистості в навчально-виховному процесі; розширення інформаційного фонду; єдність роботи колективу педагогів з групами.

Про важливу роль колективу в освітніх установах писали видатні українські педагоги радянського періоду (А. Макаренко, В.Сухомлинський). Традицію колективного виховання продовжують і сучасні педагоги. Так, А.Мудрик вважає, що у процесі функціонування колективу всі норми та цінності стають немовби сплавом або полем інтелектуально-моральної напруги. А Мудрик відзначає вплив цього поля на характер взаємин у колективі, який може бути гуманістичним, просоціальним, асоціальним, змішаним. Отже, такі відносини істотно впливають на можливості розвитку та духовно-ціннісної орієнтації членів колективу .

Закономірності процесу морального виховання потребують дотримання таких вимог, як: підвищення рівня морально-етичної культури, який базується на спеціальних теоретичних, етичних та психолого-педагогічних знаннях, розширенні і поглибленні їх; усвідомлення необхідності постійного самовдосконалення; розвиток моральних якостей, необхідних для професійної діяльності.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з етичних проблем дозволив нам окреслити норми моральної поведінки майбутнього вчителя: уміння встановлювати дружні стосунки з оточенням; бачити недоліки свого характеру і прагнути до їх виправлення; здатність до морального самовиховання; критичного ставлення до своїх вчинків; уміння піднятися над дрібними інтересами; прагнення до шляхетності щирості у професійній діяльності.