1.3 Засоби і способи дієслівного словотвору у німецькій мові

З точки зору словотворчої форми німецькі дієслова, як і інші частини мови, поділяються на прості (кореневі), похідні і складні.

До простих (кореневих) дієслів відносяться всі безпрефіксні сильні, неправильні, мішані, претерито-презентні дієслова, а також велике число слабких дієслів, що не утворені від інших слів або втратили з ними семантичний зв'язок, наприклад: machen, leben, kaufen, lieben, hoffen, holen і т.д.

Суфікс -en є показником дієслівної граматичної форми - інфінітива і не приймає участь в утворенні інших форм, тому він повинен розглядатися не як словотворчий, а як граматичний суфікс. Необхідно, однак, зауважити, що німецькі дієслова, в противагу іменам, ніколи не вживаються у вигляді чистої словотворчої основи, а завжди мають якийсь граматичний показник: lern-en, ich lern-e, ge-lern-t, і т.д. Цим обумовлюється специфічність суфікса -en, показника основний дієслівної форми.

Кореневі дієслова входять в основний словниковий фонд німецької мови. До них відносяться сильні і неправильні, а також слабкі дієслова, що виражають інші процеси, пов'язані з існуванням людини: sein, haben, werden,essen, trinken, geben, nehmen, stehen, gehen, liegen, sterben, schlafen, schlagen, waschen, leben, machen і т. д. Більшість кореневих дієслів слугують центрами словотворчих гнізд.

Питання про те, які дієслова слід вважати складними, які похідними, а також про різні типи похідних дієслів викликає труднощі і до цих пір по різному вирішується в лінгвістичній літературі.

Більшість німецьких лінгвістів ділить похідні дієслова на "віддієслівні" (Deverbative) і "отімені" (Denominative) незалежно від наявності або відсутності у них словотворчого суфікса, і при цьому до словотворчого суфіксу безспірно відносять суфікс інфінітива -en.

Ще більш рішуче ця точка зору виявляється у Л. Р. Зіндер і Т. В. Стеревой - Сокольської, які "основними продуктивними суфіксами для утворення дієслів як від іменників, так і від прикметників" вважають -(e)n і -ieren .

Хенцен вживає термін "вербалізація" (Verbalisierung) іменних основ, тобто перехід останніх у дієслова, однак не виділяє її з інших типів суффіксального словотворення.

Словоскладання і префіксація, як зазвичай, у німецьких філологів не розрізняються: йдеться лише про "міцні та неміцних з`єднання" (feste und unfeste Zusammensetzungen), тобто не робиться відмінності між першими компонентами - частинами мови, службовими словами і морфемами. Правда, Хенце в даному випадку дещо відступає від старої традиції, виділяючи серед складних дієслів "префіксние поєднання" (Präfixkomposita), проте не доводить цієї думки до кінця.

Зюттерлін намагається якось розмежувати поняття дієслівного словоскладання і дієслівної префіксації. Він говорить про "додавання приставок" (Ansetzung von Vorsilben), до яких відносить не тільки справжні приставки (be-, ge-, та інші), а й прикметник voll в тому випадку, якщо він не несе головного наголосу і не відділяється (vollbringen, vollenden і т.д.) і, як він каже, "частки" (Partikeln), тобто прийменники-прислівники (hinter, über, um і т.д.) у разі, якщо вони не несуть головного наголосу і не відділяються (durchlaufen, durchdringen і т.д.). При цьому він особливо виділяє зсуви з різними частинами мови і прийменниками, які несуть головний наголос і відділяються.

Цей поділ, таким чином, грунтується так само на чисто формальній ознаці відокремлюваності і невідокремлюваності першого компонента.

Радянські лінгвісти відійшли від традиційного змішання дієслівного словоскладання і дієслівної префіксації, однак і в них ми не знаходимо досить чіткого визначення понять.

Професор В. М. Жирмунський зараховує дієслова типу achtgeben до особливого виду словоскладання, до так званих "зрушень", за термінологією німецьких філологів – Zusammenzurückungen , І докладно розбирає з'єднання дієслова з придієслівними

визначеннями, проте називає їх складними дієсловами з відокремлюваними префіксами, тобто фактично знову з’єднує словоскладання і префіксацію.

Л. Р. Зіндер і Т. В. Строєва-Сокільська складними дієсловами вважають з`єднання дієслів з іменниками, прикметниками і дієсловами, при цьому із застереженням, що "словоскладання в дієслові грає набагато меньшу роль, ніж в імені ...", з чим важко погодитися, а перший компонент-прислівник відносять до приставок.

У "Граматиці німецької мови" Н. Г. Гадд і Л. Я. Браве під редакцією акад. Л. В. Щерби ми знаходимо заслуговуючу на увагу спробу розмежувати відокремлювані приставки і перші частини складних дієслів. Однак дозвіл даного питання не може рахуватися до кінця задовільним: до перших членів складних дієслів вони відносять, крім прикметників, іменників і дієслів, також і прислівники, що представляють собою по своїй структурі "тільки дещо більш складні приставки" типу herab, hinab, voran, zuwider і т. д.

Цікаво відзначити, що утворенню дієслів з іменних основ, при одночасному приєднанні префікса, типу erblinden, beflügeln, як правило, не приділяється уваги.

У дійсності, точне визначення словотворчої форми дієслів викликає в ряді випадків труднощі. По перше, на ряду з іншими дієсловами, тобто не утвореними від інших слів, у сучасній німецькій мові є значна кількість дієслів, утворених без участі афікса, від іменних і дієслівних основ і не втративших семантико-етимологічних зв'язків з останніми: ці дієслова за формою нічим не відрізняються від кореневих, оскільки складаються з одного кореня (з суфікса -en в інфінітиві). Такі віддієслівні утворення типу: legen (від liegen - lag), setzen (від sitzen - saß), grünen (від grün), schmieden (від Schmied) і т. д. При цьому група відіменних утворень даного типу безперервно зростає.

Очевидно такі дієслова - за формою прості, тобто складаються з одного кореня, але утворені від інших основ і не втратили семантико-етимологічних зв'язків з останніми, слід вважати особливим типом похідних слів, хоча й іншим, ніж тип дієслів, утворених від

дієслівних та іменних основ за допомогою словотворчих суфіксів -el, -ier та інші. На приклад: lächeln, stolzieren і т. д.

Примітка: У ряді випадків в дієслово переходить складне ім'я, наприклад: ratschlagen, handhaben, wortwechseln і т. д.

Другим ускладненням є те, що крім дієслів з невідокремлюваними префіксами be-, ge-, ent-, emp-, ver-, zer-, er-, miß-, хоча і підходящими частково до самостійних слів, але в даний час вони безсумнівно відносяться до морфем, і складних дієслів-зрушень з першими компонентами: іменниками (teilnehmen), прикметниками (freisprechen), прислівниками (emporsteigen), дієприкметниками і інфінітивами (bekanntmachen, kennenlernen) є велика кількість дієслів з першим компонентом - прийменник-прислівники типу: aufstehen, ankommen, zunehmen і т. д. Якщо дієслова з be-, ge-, ent-, emp-, zer-, ver-, er-, miß- безумовно є похідними (тобто засновані за допомогою префіксів-морфем), а дієслова з першими компонентами - знаменними частинами мови - складними дієсловами (зрушеннями), то дієслова з прийменниками-прислівниками не можна беззаперечно віднести ні до тих, ні до інших. За своїм походженням їх перші компоненти являють собою слова, самостійні лексичні одиниці. Проте в даний час вони часто є омонімами не тільки прислівників, але і прийменників, що утворилися з цих прислівників. За своїми семантичним даними вони близько сходяться з справжніми префіксами, проте відрізняються від останніх не тільки лексичною, а й формальною самостійністю (наголос, відокремлюваність).

На підставі ряду моментів їх слід вважати своєрідними дієслівними напівпрефіксами (хоча вони істотно відрізняються від іменних напівпрефіксів), а утворення при їх допомозі дієслова - особливим типом похідних слів.

Нарешті слід зазначити, що за допомогою як префіксів, так і напівпрефіксів можуть утворюватися дієслова від іменних основ (erfrischen, auffrischen), які уявляють собі результат особливого типу словотвору: взаємодії вербалізації (тобто переходу імені в дієслово без допомоги словотворчих суфіксів) і префіксація (або напівпрефіксація).

Отже, підсумовуючи все сказане про особливості словотвірної форми німецьких дієслів, ми приходимо до наступних висновків:

До складних дієслів належать дієслова з першим компонентом - іменником, прикметником, прислівником, причастям або інфінітивом.

До похідних дієслів слід відносити кілька різноманітних словотворчих типів, а саме:

1. Прості (або складні) за формою дієслова, які утворені від інших дієслівних або іменних основ і не втратили семантико-етимологічних зв'язків з останніми, типу legen, grünen, schmieden, ratschlagen.

2. Віддієслівні і відіменні суфіксальні утворення, типу: lächeln, hausieren.

3. Дієслова з префіксами be-, ge-, ent- (emp-), ver-, zer-, er-, miß-, типу: besprechen, entfliehen та інші.

4. Дієслова з напівпрефіксами (прийменниками - прислівниками), типу: aufstehen, ankommen.

5. Особливим (змішаним) типом похідних дієслів слід вважати дієслова, утворені за допомогою взаємодії вербалізації іменних основ і префіксації, типу beflügeln, erblinden та інші.

Дієслово являє собою в сучасній німецькій мові досить продуктивний, постійно оновлюючий клас слів. Вони утворюються на основі численних слів основного словникового фонду: дієслів та імен.

При словоскладанні а так само при з'єднанні з префіксом або напівпрефіксом дієслово зберігає свій тип відмінювання: nehmen (a, o), teilnehmen (a, o), vernehmen (a, o), annehmen (a, o); lernen (lernte, gelernt), kennenlernen (lernte kennen, kennengelernt), erlernen (erlernte, erlernt), auslernen (lernte aus, ausgelernt).

При безсуфіксному утворенні дієслів з інших дієслівних та іменних основ, а так само при суфіксації утворюються тільки слабкі дієслова. Таким чином особливо інтенсивно

зростаючим класом є клас слабких дієслів; сильні дієслова розвиваються тільки за рахунок словоскладання, префіксації, напівпрефіксаціі.

Способами дієслівного словотвору є:

1) безсуфіксне утворення дієслів від інших дієслівних основ;

2) безсуфіксне утворення дієслів від іменних основ;

3) суфіксація;

4) словоскладання;

5) префіксація;

6) утворення дієслів за допомогою напівпрефіксів (прийменників-прислівників);

7) безсуфіксне утворення дієслів від іменних основ при одночасному приєднанні префікса (або напівпрефікса);

Словотворчими засобами є: суфікси, що беруть участь в утворенні всіх дієслівних форм (на противагу суфіксу -en), префікси і напівпрефіксів. В якості засобу, супутнього безсуфіксному утворенню дієслів від дієслівних та іменних основ, а іноді і суфіксальному утворенню, слід назвати умлаут корінного голосного.

Словоскаладання

Дієслівні основи типу: дієслівна основа + дієслівна основа + еn (schwatzlachen) підпорядковується сильним функціональним обмеженням. Менш обмежене вживання також щодо малопродуктивних і малочастотних моделей: інфінітив + інфінітив, де в якості другої НС краща група певних дієслів:-bleiben (bestehen-, haften-). Подібно вживаються моделі - причастя II + інфінітив: bekanntmachen, gefangennehmem.

Іменник в якості першої НС:

Утворення, які сюди відносяться в основному виявляють семантичні відносини, можливі між предикатом і об'єктом (обставиною): ефіцівований об'єкт (formgeben), афіцівований об'єкт (kegelschieben, schritthailen), інструментальний (radfahren), локальне відношення (kopfstehen), модальне відношення (kettenrauchen) та інші.

Від дієслівних композитів з іменником слід відрізняти деривати, утворені від субстантивних композитів (від Bildhauer - bildhauern, від Frühstück - frühstüсken).

У багатьох випадках композит з субстантивованим інфінітивом слід вважати мотивуючої виробляючою основою: kopfrechnen ← das Kopfrechnen ← im Kopf rechnen та інші. Іноді слід допустити наявність двох дериваційних відносин. Нарешті, треба відзначити існування «дефразеологічної деривації».

Більшість цих дієслів має лише зачатки дієслівної парадигми або її зовсім у них немає; в якості «нормальних», в першу чергу, можна вважати інфінітивні форми, фінітні тільки за відомих умов, а саме в підрядному реченні, де вони не порушують правил побудови німецького пропозиції .

Прикметник (і ад'єктивний прислівник) в якості першої НС:

  Ця модель розвинена сильніше, ніж попередня. Вона, перш за все, розрізняє три групи залежно від ставлення першої НС:

а) до об'єкта в аккузатіві (Fussboden - blank);

б) до суб'єкта (weil die Beleidigten kaltbleiden: die Beleidigten - kalt);

с) до другої НС (arbeiten - kurz);

Кожна група розчленовується ще залежно від семантичного відношення, існуючого між обома НС.

Деривація

Дієслівні деривати в цілому майже всі мають слабке відмінювання. Існують кореневі субстантивовані виробляючі основи (як у askern, färben), а також похідні деривати (правда, визначених типів, так, напр., Nomina agentis на-er, Nomina agentis на-el.

Субстантивовані префіксальні утворення не є виробничими основами дієслівних дериватів; в цих випадках необхідним стає дієслівний префікс (Unkraut - ver-unkrauten).

Синтаксично - семантична класифікація відсубстантивованих дієслів залежно від синтаксичної функції виробничого іменника у відповідних пропозиціях виглядає наступний чином:

1. Іменник в якості предикатива, що відноситься до суб'єкта: er schauspielert - er ist einverhält sich wie ein Schauspieler; сюди ж відносяться деривати від найменувань тварин (здебільшого у переносному сенсі): hamstern, unken, ochsen.

2. Іменник в якості предикатива, що відноситься до об'єкту: er knechtet ihn - er macht ihn zum Knecht; сюди ж відносяться, напр., Schroten. Більше вживані тут префіксальні дієслова (verschrotten,-trusten) і дієслова з -ieren (skizzieren).

3. Іменник в якості обставини, а саме:

а) з «орнативним значенням» («versehen mit») - ehren, kennzeichnen, zuckern;

б) з «інструментальним значенням» - baggern ("mit dem Bagger arbeiten"), bürsten, trommeln, gondeln;

в) з «локальним значенням» - thronen, landen;

г) з «привативним значенням» - («entfernen») - schälen; flöhen.

4) Іменник в якості афінірованого об'єкта - kalben, keimen, rosten.

Прикметник в якості виробничої основи:

Цей тип розвинений слабкіше, ніж попередній. За своїм словотворчим значенням розрізняються:

1) фактитивні дієслова (об'єкт набуває якість, виражене прикметником) - bessern, glätten. Дієслова перехідні. Голосний основи, здатний приймати умлаут, як правило, його має.

2) інхоативні дієслова (суб'єкт набуває якість, виражену прикметником, або переходить у відповідний стан, що не виступає об'єктом якоїсь дії) - faulen, reifen.

Суб'єкт набуває якість, виражену прикметником (можливий предикат з ist - kranken.

Дієслівна виробнича основа:

 Тут діє імпліційна деривація. Дериваційне ставлення формально виражається в зміні гласної основи (Umlaut, Hebung, Sekung). Модель більше не продуктивна, однак, відповідні утворення ще представлені в словниковому складі і можуть розглядатися як словотвірний тип. Мотивуючою виробничою основою частіше є сильне дієслово, дериватом - слабке. Словотвірні значення - «каузативності». Таким чином, проаналізувавши способи словотворення дієслова в німецькій мові, приходимо до висновку, що найбільш продуктивним способом словотворення є словоскладання. Також у системі словотвору дієслова є ті способи словотворення, які зараз не продуктивні, але такі словотворчі конструкції представлені в сучасній німецькій мові, тому вони можуть розглядатися як окремий словотвірний тип.

Розділ 2