Висновок
Під час написання цієї роботи, я весь час замислювався над одним питанням: що ж буде далі, в якому світі житимуть наші діти? Що треба зробити, щоби ситуацію змінити на краще?
Судячи з інтерв’ю, надане Миколою Колісниченком журналісту газети „ПОНЕДІЛОК”, то ситуація з вирубуванням лісів абсолютно керована, що вирубування йде за державним планом, браконьєрське втручання хоч і має місце, але його не так багато, як здається журналістам і громадськості.
Тоді постає справедливе питання, чому паводки викликають такі жахливі наслідки? Чому постійно поповнюється тривожний список зникаючих, або вже зниклих видів тварин, рослин. І мова йде не про поодинокі випадки, а про цілі популяції. Чому вчені б’ють тривогу з приводу порушення балансу екосистеми не тільки Карпат, а й всієї України? Напевне тих законодавчих актів, прийнятих і ще законів, що розробляються недостатньо для покращення ситуації в цілому.
Мої переконання та побажання зводяться до того, що екологічно освічену людину треба виховувати з самого раннього віку. І починати треба не тільки з дитячих садків, а треба виховувати і батьків. Тому, що основний світогляд людини формується в родині.
Треба на державному рівні постійно, не шкодуючи ніяких грошей, залучати до просвітницької, роз’яснювальної, виховної роботи засоби масової інформації – газети, радіо, телебачення. Необхідно, щоби всі заходи, які відбуваються в Україні й в світі з природоохоронних питань ставали надбанням громадськості, а не тільки вузького кола спеціалістів.
В школах треба постійно проводити роз’яснювальну роботу, навіть можна створити декілька обов’язкових для відвідування годин, на яких би дітей вчили дбайливо ставитись до світу, що їх оточує. Перейматись не тільки сьогоденням, а й усвідомлювати, що їх діяльність може залишити нащадкам
Тому, що, наприклад, наше покоління вже повною мірою отримує наслідки, до яких призвела екологічна безграмотність і байдужість чиновників радянських і пострадянських часів.
Від неї страждають не тільки Карпати. Це і варварське відношення до корисних копалин, до питної води, до чистого повітря.
Тому я закликаю всіх, кому не байдуже наше майбутнє, свідомо ставитись до наслідків, а не тільки перейматись сьогоденням. Перед тим, як зрубати дерево, зірвати квітку - подумай, що ти лишиш після себе.
Список використаної літератури
1. Л.І.Воропай, М.О.Куниця "УкраїнськіКарпати" – 2001
2. Зелений кодекс України – 1994
3. Газета „ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ” – 8.09.2000
4. Географічна енциклопедія – 1990
5. Заставний Ф. Д. „Географія України”