Види синекдохи:

1. Заміна множини одниною: студент пішов допитливий. "І на оновленій землі // Врага не буде, супостата // А буде син і буде мати " (Т. Шевченко).

2. Заміна однини множиною: "як ми себе почуваємо? " (лікар до хворого).

3. Заміна цілого частиною: "Настали своє серце і руку... //Наступи на горло вороже"(М. Рильський).

4. Заміна частини цілим: "Стояла я і слухала весну" (Леся Українка).

5. Заміна родового поняття видовим: "Ой піду я, піду понад Дунаями " (Дунай у значенні ріки). Берегти копійку.

6. Заміна видового поняття родовим: двоногий ссавець (людина).

7. Заміна неозначеного числівника означеним: сім раз відміряй, а раз відріж.

8. Антономазія(грец. antonomadzo — перейменування) - - вживання власних імен у значенні загальних: у нас драматургів багато, а Шекспірів мало. Колумб — першовідкривач, Іуда — зрадник. "Воздвигне Вкраїна свого Мойсея " (І. Франко). Марс — війна, Ескулап — лікар. Нарцис — самозакоханий, Сократ — мислитель.

9. Вживання загальних імен у значенні власних: Кобзар, Каменяр.

Перифраз (грец. periphrasis від грец. peri — навколо, phrazo — пояснюю, говорю) — це образний вислів, у якому назва предмета чи явища замінюється описом його ознак. Перифраз використовується у розмовній мові, публіцистиці, художній літературі.

Наприклад: автор "Кобзаря", автор роману "Собор ", батько історії, чорне золото. "Лягло костьми людей муштрованих чимало " (Т. Шевченко)

Евфемізм (грец. euphemismos віл єн — добре та phemi — кажу)— заміна грубих, брутальних або неприємних слів м'якшими, ввічливими: замість брехати — говорити неправду, ухилятися від істини, замість дурень — нерозумний.

Крім евфемізмів, існують ще слова — табу (полінезійське "tabu " — заборона). Це слова, вимовляння яких вважається непристойним і небезпечним:нечиста сила, "Той, що греблі рве", "Той, що в скалі сидить".

Іронія (грец. eironeia — прихована насмішка) — це приховане, замасковане глузування. Т. Шевченко, щоб яскраво передати безправне становище у царській Росії, писав:"Од молдованина до фінна II На всіх язиках все мовчить, II Бо благоденствує^"

Іронія вживається в епіграмах, байках, комедіях, сатиричних романах, оповіданнях, фейлетонах.У фейлетоні "Чухраїнці" Остап Вишня писав про чухраїнських лордів: "Чухраїнців було чимало: щось понад тридцять мільйонів, — хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть... Як запитають було їх: — Якої ви, лорди, нації? Вони, почухавшись, відповідають: — Та хто й зна... Живемо в Шенгеріївці. — Православні".

Поширеним видом іронії є антифриз або антифразис (грец. antiphrasis — затемнення).Це вживання слів у протилежному значенні.

Наприклад: швидкий, як черепаха.

Різновидом іронії є астеїзм (грец. asteismos — жарт, дотеп). Це похвала у формі осуду, або навпаки.

Слава! Слава!\Хортам, і гончим, і псарям.\І нашим батюшкам-царям\Слава!\(Т. Шевченко)

Астеїзм використовує О. Довженко у "Повісті полум'яних літ": "... і сержант у мене попереду хоробрий душогуб, Орлюк, чума б його забрала''.

Сарказм (грец. sarkasmos — терзання)— зла іронія. Сарказмом називають дошкульну насмішку. Для сарказму властиве поєднання сміху із злістю.

Наприклад:Ненавиджу вас всіх і бриджусь вами,\Ви перфумовані плебеї в фраку!\Ви паразити з водянистим мізком,\Ви неробучі, загребущі руки,\Ви, у котрих з усіх прикмет звірячих\Лишились тільки хитрощі гадюки!\(І. Франко)

Інвектива (лат. invehi — нападати, invectiva (oratio) — лайлива промова) — гостре засудження певної вади.

А ми дивились, та мовчали,Та мовчки чухали чуби,Німії, подлії раби.(Т. Шевченко)

Оксюморон— це образний вислів, у якому поєднуються ніби несумісні, протилежні за змістом, контрастні поняття.

Наприклад: бідний багач, солодка мука, дзвінка тиша, живий труп, сміх крізь сльози, щасливе горе, веселий цвинтар.

З оксимороном споріднена катахреза (грец. katachrêsis - зловживання). Катахреза- поєднання понять і виразів всупереч їх буквальному змісту. Це сполучення слів логічно не узгоджених між собою:кольорова білизна, червоне чорнило. Катахреза зустрічається в назвах творів: "Веселий похорон " В. Симоненка, "Ніж у сонці "І. Драча.

Гіпербола (грец. hyperbole — перебільшення) — це образний вислів, який становить художнє перебільшення. О. Потебня писав, що гіпербола "є наслідок якогось сп'яніння в почуттях, що перешкоджає бачити речі в їхніх звичайних розмірах".

А сльоз, а крові!? НапоїтьВсіх імператорів би сталоЗ дітьми і внуками, втопитьВ сльозах удов'їх...(Т. Шевченко)

Протилежний до гіперболи троп має назву мейозис (грец. meiôsis — зменшення).Це образний вислів, який полягає у навмисному зменшенні міри або властивості чого-небудь: нічого собі — замість добре.

Літота (грец. litotes — простота)— надмірне поетичне применшення. У народних казках: хлопчик-м'їзинчик. Бабуся "малесенька, ледве од землі видно " (Марко Вовчок). Хата на курячих ніжках.