- •1. Психодіагностика, її мета, значення, роль. Специфіка психодіагностичних методів.
- •2. Галузі психодіагностики. Зв’язок психодіагностики з іншими науками.
- •3. Предмет психодіагностики. Задачі психодіагностики.
- •4. Поняття «психологічний діагноз». Суб’єкти та області використання «психологічнного діагнозу».
- •5. Історія виникнення та розвитку психодіагностики.
- •6. Поняття про психометрику. Загальна та диференціальна психометрика.
- •7. Вимоги до вимірювальних психодіагностичних методик.
- •8. Вимоги до користувачів – психологів. Професійно – етичні принципи в психодіагностиці.
- •3. Об’єктивність дослідження.
- •4. Принцип психопрофілактичного викладення матеріалу.
- •5. Принцип обмеженого поширення спеціальних методик.
- •9. Вимоги до тестів. Класифікація тестів.
- •10. Основні етапи розробки первинної форми тесту.
- •11. Психологічні основи побудови тесту. Концепти тестових задач.
- •12. Поняття шкали в психології. Шкалування. Класифікація шкал.
- •13. Неметричні шкали.
- •14. Метричні шкали.
- •15. Види шкал за формою отримання даних.
- •16 Вимоги до тестових задач і їх формулювання. Вибір типу тестових задач відповідно до характеру відповідей.
- •17. Правила формування тестових задач. Послідовність об'єднання задач в тест.
- •18. Характеристики тестової задачі. Поняття трудності задачі. Показники трудності тестової задачі.
- •21. Оснащення тестів.
- •19. Дискримінативність задач. Коефіцієнт та індекс дискримінативності.
- •22. Умови і процедура проведення тестів.
- •23. Особливості дослідження дітей.
- •24. Процедура первинної обробки результатів тестових випробувань.
- •25 Форми представлення результатів тестування
- •26. Кількісна обробка та якісна інтерпретація результатів тестування.
- •27. Поняття про тестову норму. Зміст тестових норм.
- •28. Середні оцінки продуктивності або вираженості ознаки в складі тестових норм.
- •29. Міри різноманітності індивідуальних оцінок відносно середніх в складі тестових норм.
- •30. Основні параметри тестової норми. Правила
- •31. Стандартні (похідні) показникі.
- •32. Квантільна стандартизація.
- •33. Види норм.
- •38. Рекомендації при розробці тестових норм.
- •39. Дії при побудові тестових норм.
- •40. Процедура перегляду тестових норм.
- •41. Надійність тесту. Методи визначення надійності тесту.
- •42. Валідність тесту. Види валідності.
- •43. Валідність за критерієм. Класифікація критеріїв валідності.
- •44. Діагностика інтелекту.
- •45. Шкала розумового розвитку Станфорд-Біне.
- •46. Тест структури інтелекту Амтхауера.
- •47. Шкiльний тест розумового розвитку – штрр.
- •48. Тест Векслера (дитячий і дорослий варіанти).
- •49. Шкала прогресивних матриць Равена.
- •50. Діагностика готовності дитини до навчання в школі.
- •51. Діагностика особистості. Факторні методики. Поняття про l-,q-,t-данні. Опитувальник Кеттела.
- •Факторні теорії особистості
- •52. Тести ммрi, сміл, Міні-Мульт.
- •53. Діагностіка мотивації. Методики для вимірювання мотивів.
- •54. Діагностіка самосвідомості. Методи психодіагностики самосвідомості.
- •55. Проективні методи в психодіагностиці. «Малюнок сім'ї».
- •Методика «Малюнок сім'ї»
6. Поняття про психометрику. Загальна та диференціальна психометрика.
Психометрика - математизована технологія створення стандартизованих, вимірюючих діагностичних методик. Сучасна психометрика вимагає, щоб будь-який тест, який претендує на те, щоб бути науковим, відповідав необхідним психометричним властивостям. Це властивості валідності, надійності, репрезентативності. В психометриці обґрунтовані визначені правила і методи виміру вказаних психометричних властивостей тестів, за допомогою яких здійснюється контроль за ступенем науковості будь-якого запропонованого
Отже, психодіагностика в психології служить своєрідним мостом між наукою і практикою: наукою про індивідуальні психологічні відмінності (диференціальна психологія) і практикою постановки психологічного діагнозу. Як психологічна дисципліна, психодіагностика виконує роль, аналогічну тій, яку виконує технічна метрологія в фізико-технічних науках чи медична діагностика в медико-біологічних науках.
Як зазначає О.Бодальов, системну будову психодіагностики, як інтегративної науково-технологічної дисципліни, для простоти образно можна уявити так: «голову» психодіагностики утворюють наукові теорії в галузі диференційної психології; «тулуб» психодіагностики формує репертуар конкретних методик (тестових і оцінних шкал); «ноги» - це математизована технологія конструювання тестів (психометрика); «руки» - це прикладні моделі і методи практичної психології (психолого-педагогічні теорії, професійний відбір, надання психологічної допомоги тощо), які вказують на схему застосування психодіагностичних методик для вирішення конкретних завдань (діагностограм).
Центральним і найбільш універсальним поняттям диференційної психології є поняття «психічні властивості». Для розуміння змісту цього поняття пропонується наступне визначення (А.Г.Шмельов, 1996).
Психічні властивості стабільні в часі, є рисами особистості. В тих випадках, коли від рівня розвитку визначеної риси залежить досягнення індивідом нормативно заданого результату, тоді ми говоримо про здібності особистості. Коли рівень розвитку риси не впливає на досягнення результату, тоді ми говоримо про стильову рису. Риси, які впливають на спрямованість діяльності, називаються мотиваційними. Психічні властивості - явища нестабільні в часі - формують те, що ми називаємо психічними станами. Таким чином, враховуючи певне спрощення, можна сказати, що всі скриті фактори, на які спрямована психодіагностика, є або здібностями, або стильовими чи мотиваційними рисами особистості, або психічними станами.
У1734 р. першим почав стверджувати про можливість вимірювання у психології Крістіан Вольф (1679-1754). Психологію він поділяв на емпіричну, що вказує на зв'язок душі з тілом, і раціональну, яка займається лише безсмертною душею.
Спочатку в експериментальній психології вимірювали час реакції, тому психометрією вважали вимірюванням часових характеристик психічних процесів. Пізніше до психометрії почали зараховувати все, пов'язане з кількісним визначенням психічних явищ. На основі визначення психометрії як галузі психології, що має справу з мінливими факторами, до неї можна включити весь спектр психологічних вимірювань - від психофізичних до особистісних.
Оскільки психометричний напрям переважно розвивався у психологічному тестуванні, іноді психологічне тестування і психометрію ототожнювали, внаслідок чого поширився термін "психометричні тести". Сферу психологічних і психофізіологічних вимірювань, пов'язану з діагностуванням за допомогою тестів, позначають поняттям "диференційна психометрія".
Психометрія як технолого-методична наука обґрунтовує вимоги, яким повинні відповідати вимірювальні психодіагностичні методи, процедури їх розроблення і застосування.
Психометрія (психометрика) (грец. psyche - душа і metron - міра) - галузь психології, яка розробляє теорію і практику вимірювання психічних явищ.
Диференційно-психологічними вимірами переймається диференційна психометрія.
Диференційна психометрія (психометрика диференційна) галузь психометрії, що визначає і обґрунтовує вимоги до вимірювання індивідуально-психологічних відмінностей у психологічній діагностиці.
Диференційна психометрія суттєво відрізняється від загальної психометрії.
Загальна психометрія (психометрика загальна) - галузь психометрії, що розв'язує завдання з вимірювання психологічних характеристик стимулу, зокрема моделювання загально психологічних функціональних залежностей між стимулами і суб'єктивними реакціями.