1. Охарактеризуйте особливості географічного розташування та природно-ресурсний потенціал Фінляндії.

Фінля́ндія (фін. Suomi, швед. Finland; офіційно Фінля́ндська Респу́бліка) — держава уПівнічній Європі. Межує зі Швецією на заході, з Норвегією на півночі і Росією на сході. На півдні і на заході береги країни омивають води Балтійського моря і його заток —Фінської та Ботнічної. Столиця і найбільше місто — Гельсінкі. Восьма за площею країна в Європі і найбільша малонаселена країна в Європейському Союзі.

Країна розташована в Північній Європі. Межує зі Швецією (спільний кордон — 586 км), з Норвегією(729 км), з Російською Федерацією (1313 км). Загальна довжина сухопутного кордону — 2628 км. Берегова лінія — 1126 км.

Чверть території країни розташована за полярним колом — тут сонце не заходить за обрій протягом близько 73 днів, створюючи ефект літніх білих ночей, а взимку протягом 51 дня лишається за обрієм.^[5]

Загальні відомості про країну

Фінляндія знаходиться на півночі Європи і має вихід до Ботнічної і Фінської заток Балтійського моря. Площа країни становить 338 145 км². Найбільша протяжність із півночі на південь — 1160 км, максимальна ширина — 540 км. Біля берегів країни нараховується майже 180 тис. невеликих островів.

Економіко-географічне положення Фінляндії має низку особливостей, зокрема це одна з найпівнічніших держав світу, 1/4 її території розташована за Полярним колом, що ускладнює розвиток господарства значної частини країни. Балтійське море забезпечує вихід до Світового океану, однак негативно позначається замерзання на тривалий час Ботнічної і Фінської заток.

Офіційна назва країни — Республіка Фінляндія. Столиця — Гельсінкі (Helsinki).

Населення Гельсінкі налічує 539 тис. мешканців. Площа — 181,2 км² (у т. ч. води — 448 км²). Місто знаходиться на півдні країни, на узбережжі Фінської затоки, і займає невеликий гранітний п-ів Естнес, малі острови і шхери. Висота над рівнем моря сягає до 75 м. У місті клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Літо відносно тепле (середні температури липня — +16,8°С), зима холодна (середня температура січня — -9,7°С). Щороку випадає до 700 мм опадів.

Гельсінкі засновано у 1550 р. згідно з указом шведського короля Густава Вази. У 1641 р. місто було перенесене на 5 км південніше, до околиць п-ова Естнес. З проголошенням незалежності Фінляндії (грудень 1917 року) воно стало столицею Республіки Фінляндія.

Столиця є головним торгово-фінансовим і промисловим центром країни. Провідна галузь промисловості — машинобудування, особливо електротехнічне та електронне, суднобудування, приладобудування. Тут розвинуті також хімічна, текстильна, швейна, меблева, паперова, поліграфічна, харчова промисловість. Гельсінкі — головний порт країни, діє аеропорт міжнародного значення.

Гельсінкі — центр туризму. Щорічно його відвідують до 3 млн. туристів. Найвідомішими пам’ятками культури є колишній Сенат (1817—1818), собор св. Ми- колая (1830—1852), Гельсінський університет з обсерваторією й бібліотекою (1828—1832), парламент (1927 1931), комплекс Олімпійського стадіону (1934—1940) й Олімпійського селища (1938—1940) тощо.

Фінляндія парламентсько-президентська республіка. Виконавча влада належить президенту, який обирається на 6 років і є головнокомандуючим збройними силами країни. Парламент країни однопалатний, нараховує 200 депутатів, що обираються на основі пропорційного представництва на 4 роки шляхом загального голосування. Країна має 12 губерній (ляні), які поділяються на повіти.

Кордони. На заході Фінляндія межує із Швецією (586 км), на півночі — з Норвегією (727 км), на сході — з Росією (1269 км). Морські кордони країни проходять по Фінській затоці на півдні та Ботнічній затоці на заході. Загальна довжина кордонів країни становить 2690 км, берегової смуги — 1070 км.

Участь у міжнародних організаціях. Фінляндія з 1955 р. є учасницею ООН, з 1956 р. — учасницею Північної ради, міжурядового органу скандинавських країн, з 1995 р.

— ЄС.

Природні умови і ресурси

Природні особливості Фінляндії зумовлені її розташуванням у північних широтах, на Балтійському кристалічному щиті і впливом моря.

Рельєф. Фінляндія — горбкувато-рівнинна країна. Абсолютні висоти не перевищують 300 м (1/3 всієї території розташована нижче на 100 м від рівня моря, і тільки 1/10 — вище 300). Країна знаходиться у межах Балтійського крис- талевого щита, фундамент якого складений гранітами і гнейсами. Крайній північний захід Фінляндії є гірським районом з незначними висотами.

Клімат. Влітку на півдні країни день триває 19 год., а на крайній півночі сонце сяє 73 дні, тому Фінляндію називають «країною північного сонця». Літо прохолодне (середня температура липня становить +17°... +18°С на півдні та +14°... +15°С на півночі), зима холодна (середня температура лютого 13°... -14°С на півночі і від -8°С до -4°С на півдні). Середня річна кількість опадів сягає 450 мм на півночі й 700 мм на півдні.

Ріки й озера. Поєднання суходолу і води — унікальна особливість ландшафтів країни. У Фінляндії нараховується до 190 тис. озер, що займають 9% її площі («країна тисячі озер»). Переважають невеликі озера із середніми глибинами 5—20 м. Найбільше озеро країни -— Сайма (площею 1700 км²). Невеликі канали з’єднують ріки й озера держави. Важливу роль відіграє Сайменський канал, що поєднує озеро Сайма із Фінською затокою.

Мінеральні ресурси. Країна володіє різноманітними мінеральними ресурсами, насамперед металевими. У її надрах знаходяться великі запаси мідної руди (біля міст Рахі, Оутокумпу, Нокіа), залізних руд (родовища Коларі, Кярвясва- ру, Нюхамн тощо), молібдену та цинку (Віханті), а також ванадію і кобальту. Тут зустрічаються нікель, титан, вольфрам, срібло й золото, є великі запаси азбесту, графіту, різних будівельних каменів, торфу.

Рослинні і тваринні ресурси. Майже 2/3 території Фінляндії вкривають ліси. Переважають північно- і південнотай- гові ліси, а на крайньому південному заході — змішані ліси. Загальні запаси деревини країни оцінюються у 1,5 млрд. м . Величезні площі займають болота й заболочені землі (до 1/3 поверхні).

Тваринний світ країни небагатий. Так, у лісах водяться лось, білка, заєць, лисиця, видра. Ведмідь, вовк та рись живуть лише у східних районах країни. У Лапландії водяться дикі північні олені.

Рекреаційні ресурси. Велику увагу приділяють національним паркам (під охороною держави знаходиться 8% території країни). Зокрема, у Лапландії розташовані найбільші парки: Лемменйокі (1720 км²), Паллас-Оунаустунтурі (500 км²), Оуланка (107 км²).

Фінляндія — розвинута індустріально-аграрна країна, в економіці якої важливими є виробництво машин, устаткування і телекомунікаційного обладнання, вирощування необхідних сільськогосподарських культур.

Сучасний стан економіки. У 2004 р. ВНП країни становив 151,2 млрд. дол., або 29 000 дол. на душу населення. Частка промисловості і будівництва у ВНП сягає 30%, сільського і рибного господарства зменшилася до 3%. Збільшується кількість зайнятих у сфері обслуговування. У Фінляндії встановлені одні з найвищих у світі податків, які сягають 48% ВНП.

Особливістю економіки країни є високий рівень централізації та концентрації капіталу і виробництва. На тридцяти найбільших приватних, державних і змішаних концернах зосереджено до 50% робочої сили, забезпечено випуск більше половини промислової продукції і майже 3/4 експорту країни.

У Фінляндії більшість компаній та корпорацій є приватними, однак гідроелектростанції і залізниці знаходяться у державній власності, держава також регулює підприємницьку діяльність. Операції із землею суворо контролюються державою. В кооперативах зосереджено майже 1/3 роздрібної торгівлі, однак провідними є великі приватні маркетингові компанії. Фермери користуються послугами споживчих, виробничих та збутових кооперативів. Держава активно сприяє залученню іноземних інвестицій.

Загальна характеристика промисловості. У промисловості країни переважають дві групи галузей: обробка та переробка деревини і виплавка та обробка металів.

Гірничовидобувна промисловість. Запаси корисних копалин у Фінляндії незначні, а їх видобування розпочато лише останнім часом. Тут видобувають переважно цинк, мідь, залізну руду й ванадій. Металеві руди становлять майже 40% вартості продукції гірничовидобувної промисловості. Біля м. Торніо знаходиться родовище хрому та нікелю, які використовують для виробництва легованої сталі.

Паливно-енергетичний комплекс. Електростанції країни виробляють щорічно приблизно 71,5 млрд. кВттод. електроенергії. Її здебільшого забезпечують ГЕС, побудовані на ріках Кемійокі на півночі, Оулуйокі у центрі та Віронкоски на південному сході. У 70-ті роки XX ст. були побудовані дві АЕС поблизу Гельсінкі, а у 80-ті роки XX ст. споруджені ще дві атомні станції. На частку АЕС припадає 17% виробленої електроенергії. Фінляндія посідає друге місце у світі за видобутком торфу, частка якого становить 7% в енергобалансі країни.

Металургія. У країні ця галузь почала розвиватися з 50-х років XX ст. Потужний металургійний комбінат знаходиться у м. Рахе, а невеликі заводи розташовані у численних містах південного заходу країни. Виробництво сталі становить 3,2 млн. т на рік.

Машинобудування. Ця галузь посідає важливе місце у фінському експорті. Головні машинобудівні підприємства зосереджені переважно на південному заході країни (Гельсінкі, Турку, Тампере). Виробляють машини й устаткування для целюлозно-паперових підприємств, сільськогосподарську техніку, кабелі, трансформатори, генератори, електромотори, електротехніку, електронну продукцію тощо. Найдавнішою галуззю є суднобудування (концерн «Вяртсі- ля» ум. Турку), яке спеціалізується на випуску морських криголамів, танкерів, буксирів, морських поромів, бурових платформ для морських нафтопромислів тощо. Новою галуззю для Фінляндії стало виробництво мобільних телефонів — корпорація «Нокіа» (Гельсінкі) є одним із найбільших світових виробників мобільних телефонів.

Хімічна промисловість. Виробництво синтетичних волокон та пластмас з відходів деревообробної промисловості, фармацевтичної продукції, добрив та косметики є провідним у цій галузі. На частку хімічної промисловості припадає 10% вартості промислової продукції і 10% експортних надходжень.

Деревообробна промисловість. Фінляндія — найбільший у світі виробник пиломатеріалів, паперової маси, фанери. Обробка деревини хвойних порід зосереджена на узбережжі північної частини Ботнічної затоки і в районі Фінської затоки. У країні щорічно випускають 7,7 млн. м³ пиломатеріалів, 9,9 млн. т паперу та картону. Приблизно 30% паперової продукції становить газетний папір, а також картон, обгортковий папір і високоякісний папір для банкнот, акцій й інших документів.

Легка промисловість. Однією з давніх галузей країни є текстильна промисловість. У Тампере та Гельсінкі сформувалося потужне лляне і бавовняне виробництво. У Фінляндії є велика кількість швейних та трикотажних виробництв. Фінський високоякісний скляний посуд і художня кераміка набули світового визнання.

Харчова промисловість. Найрозвинутішим у країні є виробництво молочних продуктів (вершкова олія, сири тощо) фірми «Валіо».

Сільське господарство. Сільське господарство країни з харчовою промисловістю утворюють єдину систему переробки сільськогосподарської продукції. У Фінляндії нараховується приблизно 94 тис. фермерських господарств із ділянками ріллі менше 20 га. Обмежені можливості для розширення сільськогосподарського виробництва та механізація ферм сприяли скороченню кількості зайнятих у цій галузі.

Тваринництво. На тваринництво припадає 4/5 усіх доходів сільського господарства, тому воно є головною аграрною галуззю країни. Фермери спеціалізуються на розведенні молочної худоби, свиней та бройлерів. У 2004 р. нараховувалося до 1,2 млн. молочних корів і 1,6 млн. свиней. Виробництво молока сягає 2,3 млн. т на рік. У Лапландії вирощують північних оленів (майже 203 тис. голів). На звіроводських фермах країни розводять норок, песців, сріблястих лисиць тощо.

Рослинництво. Більшу частину орних земель Фінляндії засівають кормовими травами (травосумішшю з райграсу, тимофіївки, конюшини тощо). У країні вирощують також картоплю (754 тис. т), пшеницю (464 тис.), ячмінь (2 млн.), жито (47 тис.) і кормовий буряк. Країна на 85% забезпечує внутрішній ринок зерном, чому сприяло удосконалення методів меліорації земель, застосування добрив і виведення холодостійких сортів. Пшеницю, інші зернові культури та цукровий буряк вирощують на родючих глинистих рівнинах південного заходу, яблука, огірки і цибулю — на Аландських о-вах, помідори — у теплицях на півдні.

Лісове господарство. Сільське та лісове господарство країни взаємопов’язані. Більшість селян, крім орних земель, володіють і значними лісовими ділянками. Понад 60% лісів належить фермерам, які нині до 1/6 прибутків одержують від заготівлі лісу.

Ліси Фінляндії — найбільше природне багатство країни. Деревина використовується для виробництва фанери, целюлози, паперу та ін. Із 80-х років XX ст. щорічно вирубується 50—52 млн. м³ лісу, однак запаси деревини на 20 млн. м³ перевищують обсяги вирубування.

Рибальство. Ця галузь є важливою насамперед для внутрішнього споживання країни. Кількість зайнятих у рибальстві становить 1,2 тис. Загальний вилов риби у 2003 р. сягав 185 тис. т.