- •Охарактеризуйте особливості географічного розташування та природно-ресурсний потенціал Фінляндії.
- •Державно-політичний устрій та територіально-адміністративний поділ Республіки Фінляндія.
- •Проаналізуйте основні етапи історичного розвитку фінської державності.
- •Опишіть процес формування державної символіки Республіки Фінляндія.
- •Проблеми економічного розвитку Фінляндії на рубежі хх-ххі ст.
- •Сучасні політичні партії Фінляндії.
-
Сучасні політичні партії Фінляндії.
Зелений союз (фін. Vihreä liitto, (Vihr.); швед. Gröna Förbundet) — фінська зелена політична партія заснована в 1987 році. Партія має 15 місць із 200 у парламенті Фінляндії і входить доурядової коаліції разом із партіями Фінляндський центр, Національна коаліція та Шведською народною партією. Партія має 2 місця із 13 виділених для Фінляндії у Європарламенті(входить до фракції Зелені — Європейський вільний альянс). Зелений союз є членомЄвропейської партії зелених
Істинні фіни (фін. Perussuomalaiset; швед. Sannfinländarna) — фінська політична партія заснована в 1995 році. Партія має 39 місць із 200 у парламенті Фінляндії. Партія має 1 місце із 13 виділених для Фінляндії у Європарламенті (входить до фракції Європа за свободу і демократію).
Комуністична партія Фінляндії (фін. Suomen Kommunistinen Puolue аббр. SKP) — фінська ліва політична партія.
Комуністична партія Фінляндії (КПФ) була заснована 29 серпня 1918 на установчому з'їзді, що проходив у Москві.
З самого свого створення КПФ діяла в Фінляндії на нелегальній основі, її ЦК перебував у Петрограді.
У травні 1920 року у Фінляндії була утворена підконтрольна КПФ Соціалістична робітнича партія Фінляндії (SSTP). У серпні 1923 року урядКюесті Калліо уклало під варту більшість функціонерів SSTP, включаючи всю парламентську фракцію, сама партія була визнана фінським судом поза законом, а видання її газет було заборонено. Також піддавалися гонінням і інші перебували під впливом СКП легальні партії, багато їх члени були заарештовані.
Навесні 1928 року у Фінляндії пройшла ще одна хвиля арештів активістів лівих партій і членів підпільної організації КПФ, а наступні численні арешти комуністів пройшли в 1930-33 роках.
КПФ отримала право легальної діяльності тільки в 1944 році, після підписання перемир'я з Радянським Союзом.
В даний час в КПФ перебувають близько 4 000 осіб, що утворюють близько 200 первинних організацій.
Головою партії є Юрьйо Хаканом (з 1994), віце-головою Олена Гульден (з 2007), а генеральним секретарем Арто Віітаніемі (з 1994).
Органом КПФ є тижневик Тіедонантая (фін. Tiedonantaja), головний редактор Ерккі Сусі.
За результатами останніх парламентський виборів 2007 року КПФ не отримала жодного місця в парламенті країни.
Лівий союз (фін. Vasemmistoliitto (Vas.); швед. Vänsterförbundet (vf)) — фінська ліва політична партія заснована в 1990 році в результаті кількох злиття лівих партій. Партія має 14 місць із 200 у парламенті Фінляндії і знаходиться в опозиції.
Історія[ред. • ред. код]
Партія була заснована в квітні 1990 року. Її утворення було результатом об'єднанняКомуністичної партії Фінляндії і її широкого фронту, Демократичного союзу народу Фінляндії, та об'єднанням, що вийшло з їх складу в 1986 році «Демократична альтернатива» (Комуністичної партії Фінляндії (Єдність), її молодіжне, студентське, жіноче і цивільне крило) і Жіночої демократичної ліги Фінляндії. Рішення про об'єднання було прийнято на засіданні Ради ДСНФ в березні 1989 року і ХХП з'їзді КПФ в березні 1990 року. Установчий з'їзд відбувся 28-29 квітня 1990 року.
Втім, велика частина активістів колишньої Комуністичної партії Фінляндії (Єдність), що залишалися на прорадянських позиціях (так звані таістоісти), в 1997 році покинули Лівий союз і відновили Компартію. У 2005 році колишній генеральний секретар партії і профспілковий лідер Матті Вііляйнен заснував товариство, що прагне до об'єднання Лівого союзу з Соціал-демократичною партією Фінляндії, що було визнано спробою розколоти партію.
На виборах в едускунту 2007 Лівий союз набрав 8.82% голосів, отримавши 17 місць у парламенті. На місцевих виборах 2008 року в муніципалітети від Лівого союзу було обрано 833 депутати із різних районів країни.
На виборах до Європарламенту 2009 року Лівий союз вперше не пройшов до Європейського парламенту, його голосу відібрали центристи з Зеленого союзу, а також праві — Істинні фіни і Християнські демократи.
Національна коаліція (Національна коаліційна партія) (фін. Kansallinen Kokoomus (Kok.);швед. Samlingspartiet (Saml.)) — фінська ліберально-консервативна політична партія заснована в 1918 році. Партія має 50 місць із 200 у парламенті Фінляндії і входить доурядової коаліції разом із партіями Фінляндський центр, Зелений союз та Шведською народною партією. Партія має 3 місця із 13 виділених для Фінляндії у Європарламенті(входить до фракції Європейської народної партії).
Спочатку партія дотримувалася консервативних цінностей, до яких потім долучилися ліберальні економічні ідеї. Коаліція прагне до вільної ринкової економіки, глобалізації, тісної інтеграції до Європейського союзу і свободи особистості.
Партія була заснована членами Фінської партії і Партії Молодофінів після фінської громадянської війни. Один з лідерів партії був Юго Паасиківі, який з травня по жовтень 1918 був прем'єр-міністром Фінляндії. Паасіківі прагнув до встановлення дружніх відносин з Радянською Росією. Але в самій партії були інші цілі, як правило більше в бік співпраці з Німеччиною. Національна коаліція була консервативною, націоналістичною та пронімецьку програму із сильним анти-комуністичним акцентом. Спочатку партія схилялася на користь створення в Фінляндії монархії, але в 1919 прийняла республіканську форму держави. Соціальною базою партії була фінська буржуазія, верхні шари чиновників, духовенство, значна частина офіцерського корпусу та інтелігенції.
У 1939—1944 роках Національна коаліція входила до складу урядової коаліції. З 1945 року партія пішла у опозицію. Хоча лідер партії, Юхо Паасіківі у 1946 займав пост прем'єр-міністра, а у 1946—1956 роках пост президента (у Фінляндії в руках президента зосереджена велика влада).
У 1958 році, вперше з 1945 року, партія увійшла до коаліційного уряду. Значного успіху партія досягла у 1979 році, коли вона виграла близько 22% голосів. Тоді Національна коаліція мала найбільшу кількість членів у своїй історії — близько 87000.
В даний час лідер партії — Юркі Катайнен, який також є міністром фінансів.
Соціал-демократична партія Фінляндії (фін. Suomen Sosialidemokraattinen Puolue; швед.Finlands Socialdemokratiska Parti) — фінська лівоцентристська політична партія заснована в 1899 році. Партія має 42 місця із 200 у парламенті Фінляндії і знаходиться в опозиції. Партія має 2 місця із 13 виділених для Фінляндії у Європарламенті (входить до фракціїПрогресивний альянс соціалістів і демократів).
Історія[ред. • ред. код]
Партія була заснована як Фінська робітнича партія (фін. Suomen Työväenpuolue) в 1899 році. Назва була змінена на нинішню в 1903 році. Партія залишається головною у позапарламентському русі до введення загального виборчого права 1906 року, після чого найбільший відсоток від голосів склав 47% в 1916 році, коли партія забезпечила собі більшість у парламенті. Це був єдиний раз в історії Фінляндії, коли одна партія мала більшість у парламенті. Вона втратила свою більшість на виборах 1917 року у 1918 році почалося повстання, яке переросло у фінську громадянську війну.
Колишні члени СДПФ взяли участь у створенні Фінської соціалістичної робітничої республіки . У результаті війни більшість партійних лідерів на всіх рівнях були вбиті, потрапили до в'язниці або в знайшли притулок у Радянській Росії. Проте, політична підтримка партії залишилася високою, а на виборах 1919 року партія, реорганізована Вяйне Таннером, отримала близько 80 з 200 місць в парламенті. Деякі соціал-демократи заснували Комуністичну партію Фінляндії у Москві в 1918 році. Хоча комуністична партія була заборонена в Фінляндії до 1945 року, підтримка фінського робітничого класу в наступних виборів була розділена між соціал-демократами і організаціями, що діяли у комуністичному фронті.
Під час Другої світової війни партія грає центральну роль широкому коаліційному уряді. Партія була членом Соціалістичного Інтернаціоналу між 1923 і 1940 роками.
Після закінчення війни Комуністичній партії було дозволено працювати відкрито, і головною особливістю фінського політичного життя в період 1944-1949 була жорстка конкуренція між соціал-демократами і комуністами за виборців і контроль над профспілками. У цей час, політичне поле було поділене приблизно порівну між соціал-демократами, комуністами і аграрною лігою, кожна партія отримувала близько 25% голосів. Через антикомуністичну діяльність, ЦРУ з США фінансувало партію.
СДПФ очолювала уряд у 1956-1957 і 1958-1959 роках. Останній кабінет, однак, змушений піти у відставку у зв'язку з тиском СРСР, що призвело до серії урядів аграрної ліги. Тільки в 1966 році, СДПФ була в змозі задовольнити Радянський Союз і повернутися до уряду. З тих пір, СДПФ була представлена в більшості фінських урядів, часто співпрацюючи з Центристською партією (колишня Аграрна ліга) та іноді з Національною коаліційною партією.
Прем'єр-міністр Ліппонен очолював уряд у 1995-2003 роках. За цей час партія прийняла свою поточну проєвропейську лінію та брали активну участь у встановленні фінського членства в Європейському Союзі у 1995 році спільно з Кабінетом міністрів.
Фінляндський центр (фін. Suomen Keskusta (Kesk.); швед. Centern i Finland (C.)) — фінська ліберальна політична партія заснована в 1906 році. Партія має 35 місць із 200 у парламенті Фінляндії. Партія має 3 місця із 13 виділених для Фінляндії у Європарламенті (входить до фракції Альянс лібералів і демократів за Європу).
Історія[ред. • ред. код]
Партія була заснована в 1906 як рух громадян у фінському селі. У 1906 році були засновані два аграрних рухи, які в 1908 році об'єдналися в одну політичну партію: Аграрна Ліга (фін.Maalaisliitto). З самого початку свого існування партія підтримує ідею децентралізації. На зорі фінської незалежності партія підтримувала республіканізм, на відміну від монархії, що підтримували консервативні суспільні сили.
Представник Аграрної ліги — Лаурі Крістіан Реландер був другим президентом Фінляндії у 1925–1931 роках.
У 1965 партія змінила свою назву на «Центристська партія» (фін. Keskustapuolue) і в 1988 році вона прийняла свою нинішню назву Suomen Keskusta (буквально Фінляндський центр).
Представник центристської партії був з 2004 року єдиним фінським комісаром ЄС. Оллі Рен в наш час[Коли?] виступає в якості європейського комісара з економічних та фінансових питань .
Нинішній голова, Марій Ківініемі, очолювала урядову коаліцію, до якої входили також такі партії, як Національна коаліція, Зелений союз таШведська народна партія.
Християнські демократи (фін. Kristillisdemokraatit (KD); швед. Kristdemokraterna) — фінська християнсько-демократична політична партія заснована в 1958 році із християнсько-демократичної фракції партії Національна коаліція. Партія має 6 місць із 200 у парламенті Фінляндії. Партія має 1 місце із 13 виділених для Фінляндії уЄвропарламенті (входить до фракції Європейської народної партії).