4) Політичне життя в Україні 2000-2005 р. Вибори Президента України 2004 р.

На активізацію політичного життя в Україні значно вплинули парламентські ви­бори 1998 р. Перемогу на виборах отримали представники лівих сил (КПУ, СПУ, СелПУ). Головою Верховної Ради став О.Ткаченко, проте парламентську більшість в парламенті сформувати не вдалося.

В 1999 р. відбулися вибори Президента України, на яких у другий тур пройшли Л.Кучма та П.Симоненко (КПУ). У другому турі Кучма отримав більшість голосів (підтриманий центристськими і правими партіями, яки утворили парламентську більшість). Проте в країні розгорнулася гостра політична боротьба, на яку все більше впливали лідери фінансово-промислових груп (олігархи). Тому п'ята сесія Верховної Ради 1 лютого 2000 р. змушена була почати роботу в Українському домі. Новим го-ловою Верховної Ради було обрано І.Плюща, заступниками В.Медведчука та С.Гав-риша.

В 2001 р. відбувся остаточний розкол у правлячій еліті країни, викликаний як ідеологічними протиріччями, так і бізнес-інтересами різних фінансово-промислових груп. В опозицію до Президента увійшли представники національно-демократичних та частина центристських сил. "Касетний скандал", пов'язаний із зникненням журналіста Г.Гонгадзе, призвів до масових акцій протесту в Києві.

В 2001 р. на Всеукраїнський референдум було винесено питання про реформування законодавчої і виконавчої влади в країні (щоб досягти рівноваги між законодавчою і виконавчою владою). Незважаючи на та, що більшість учасників референдуму підтримали пропозиції Л.Кучми, депутати відмовилися надати результатам референдуму силу закону.

В 2002 р. відбулися вибори до Верховної Ради. Перемогу отримав правоцентристський блок "Наша Україна" на чолі з колишнім прем'єр-міністром В.Ющенком, друге місце посіли комуністи, пропрезидентські центристські сили - третє. Однак у Верховній Раді знов була сформована пропрезидентська більшість, без участі представників правої та лівої опозиції. Період 2002-2004 рр. характеризувався посиленням політичної боротьби, активізацією масових акцій протесту, проведених опозицією, ростом адміністративного тиску, здійснюваного владою.

У 2003-2004 рр. Л.Кучма, спираючись на парламентську більшість, запропонував внести в Конституцію України зміни, що обмежували владу Президента і розширювали права Верховної Ради в питаннях формування уряду України. Однак конституційна реформа зазнала поразки через агресивну протидію правої опозиції у Верховній Раді.

Піком активності політичного життя в Україні стали президентські вибори 2004 р. У виборчій компанії взяли 26 кандидатів.

31 Жовтня 2004 р. - перший тур виборів:

В.Ющенко - 39,87% голосів

В.Янукович - 39,32%

О.Мороз - 5,81%

П.Симоненко - 4,97%

Н.Вітренко - 1,53%

А.Кінах - 0,93%

А.Яковенко - 0,78%

О.Омельченко - 0,48%

Л.Черновецький - 0,45%

Д.Корчинський - 0,17%

А.Чорновіл - 0,12%

Н.Грабар, М.Бродський, Ю.Збітнєв, С.Комісаренко, В.Волга, Б.Бойко, А.Ржавський, Н.Рожинський, В.Кривобоков, А.Базилюк, І.Душин, Р.Козак, В.Нечипорук - кожен набрав менше, ніж 0,5%.