Висновок

Таким чином, можна зробити висновок, що мета і завдання, поставлені в курсовій роботі, виконані. Розглянуте питання захисту прав дітей і підлітків у світовій та вітчизняній практиці. Був вивчений теоретичний аспект захисту прав дітей і підлітків в Україні та світі, зокрема в США, Німеччині та вивчені міжнародні стандарти захисту прав дітей і підлітків в Україні. Також був розглянутий практичний характер захисту прав дітей і розглянуті шляхи підвищення ефективності захисту прав дітей в Україні та світі. В даній роботі виявлено ключові особливості сучасного захисту прав дітей і підлітків в світовому та вітчизняному праві, а також практика цієї діяльності з урахуванням її переваг і недоліків.

Хоч за сучасних умов становище дітей та молоді в США виглядає найліпшим у порівнянні з іншими регіонами світу, тим не менше і тут дітям та молоді притаманні певні проблеми. Права дітей в США почали захищати ще в 1980-х роках. У 1912 році в США була створена федеральна структура "Дитяче Бюро", перед якою були поставлені завдання захисту інтересів дітей і права яких вона захищає. Нині в США діє система забезпечення благополуччя дитини. У різних штатах США діють різні закони і правила щодо захисту дітей. Відповідно, розрізняються і методи застосування цих законів. За даними дослідницького Urban Institute, в 2002 році на функціонування системи забезпечення безпеки і благополуччя дитини, в США було витрачено не менше $ 22.2 млрд. Розглянувши сучаний стан захисту дітей і підлітків в США, основні переваги та недоліки, можна розглянути систему захисту дітей і підлітків в Німеччині, про що йдеться в наступному підпункті.

Таким чином, аналізуючи теоретичні аспекти прав дітей і підлітків в Німеччині можна зробити висновок, що необхідністю є спеціальний захист цих прав, для того щоб були забезпечені можливості для повноцінного розвитку дітей. Нині в діючому законі про захист молоді в Німеччині посилені забороняючі положення, що стосуються засобів масової інформації. Також відвідування ресторанів дітьми та підлітками молодше 16 років дозволяється лише у супроводі опікуються або виховують їх осіб в інтервалі від 5 години ранку до 23 години вечора. Державні органи можуть не дозволити участь дітей і підлітків у заходах, які становлять небезпеку для їхнього здоров'я. Кінофільми та ігрові відеопрограми, які можуть завдати шкоди розвитку дітей і підлітків забороняються до перегляду ними. Закон про захист молоді в Німеччині велику увагу приділяє питанням користування нею соціальними мережами (наприклад, schülerVZ, MySpace, Facebook, Kwick, wer-kennt-wen і т.д.). Батьки підлітків зобов’язані тримати під контролем це питання. Німеччина, як і Україна є учасницею міжнародних договорів щодо захисту прав дітей, і з роками складуються міжнародні стандарти захисту прав дітей і підлітків про що йдеться в наступному підпункті.

На сьогоднішній день міжнародні договори, учасницею яких є Україна, дозволяють вирішувати питання, пов’язані із здійсненням батьківських прав і виконанням обов’язків як матеріального, так і нематеріального характеру, незалежно від громадянства і місця проживання батьків і дітей. Конвенція ООН про права дитини, яка є основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини, була ратифікована Україною ще 27 лютого 1991 р. і набула чинності 27 вересня 1991 р. Слід зазначити, що в Україні основні підходи до осмислення й реалізації прав дітей, визначених міжнародним та вітчизняним законодавством, протягом останнього часу істотно змінилися. Це пов’язано з посиленням уваги з боку держави до інтересів дітей, удосконаленням механізму контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері охорони дитинства та іншими факторами. Ці зміни мають вирішити деякі проблеми в реалізації прав дитини в Україні, як з сімейних так і інших прав, що розкрито в наступному підпункті.

В Україні відбуваються перманентні процеси нормотворчості. Замість колишніх нормативно-правових урядових і відомчих актів розробляються сучасні. Нажаль, діти не знають сутності своїх прав та мають складності у реалізації. Згідно з ст.174 СК України майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо) є власністю дитини. Батьки здійснюють не так представницькі функції, як виступають співносіями правоздатності і суб’єктивних прав дітей. Якщо дитина малолітня, неповнолітня, то батьки діють як законні представники дитини (ст. 39 ЦПК України). Цікавим для дослідження є питання, чи можуть батьки відмовитись від покладених на них обов’язків. Ч.3 ст.155 СК України не допускає відмову від дитини, визнаючи її неправозгідною і такою, що суперечить моральним засадам суспільства. Прикладом для реалізації сімейних прав дитини служить закордонна практика захисту прав дітей, про яку розповідається в наступному підпункті.

В різних країнах існують спеціальні механізми захисту інтересів дітей. Перший суд у справах неповнолітніх був створений в Австралії (1890), потім зазначені суди були утворені в Канаді (1894) і в США (1899). Сьогодні ювенальні суди функціонують більш ніж в 60 країнах світу. У Німеччині, Австрії, Іспанії, Португалії, кантонах німецької Швейцарії функції опікунських судів були поєднані з функціями судів по справах неповнолітніх. У США, ФРН, Голландії, Великобританії фахівці з соціальної роботи наділені широкими повноваженнями. Сучасна система захисту прав дітей у Франції склалася в результаті розвитку системи, введеної ще в 1945 році. Право на загальну освіту поширюється також на дітей іммігрантів у багатьох країнах. У світі мають бути створені шляхи підвищення ефективності захисту прав дітей і підлітків. У наступному підпункті розглядається ця проблема.

Мільйони дітей в світі все ще потребують захисту: діти, як і раніше, стають жертвами насильства, експлуатації, бездоглядності, соціального виключення та дискримінації. Інтегровані місцеві, регіональні та державні стратегії є ключовими для посилення можливостей місцевих, регіональних та національних органів влади. Влада для покращення системи захисту прав дітей має популяризувати освіченість з питань громадянства та прав людини, популяризувати етичні основи та людську гідність, впровадити прийняття інтегрованих національних стратегій захисту дітей від насильства. Країни мають розширювати права та можливості дітей на реалізацію права на участь у медійному середовищі, мають створюватися умови для забезпечення дотримання прав та законних інтересів дитини в сім'ї, мають створюватися умови для формування гідної життєвої перспективи для кожної дитини, її освіти, виховання та соціалізації, і все це має привести до максимально можливої ​​самореалізації в соціально позитивних видах діяльності дітей і підлітків усього світу.