6 Схема інноваційного циклу

Інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука — техніка — виробництво. Наука. На цьому етапі розробляють теоретичні основи певної проблеми. Охоплює стадії фундаментальних і прикладних досліджень.

7. Світовий досвід свідчить, що у сучасних умовах стійкий дов-гостроковий розвиток економіки залежить більшою мірою не від ресурсних можливостей, які, зрештою, є обмеженими, а від іннова-ційної активності суспільства та окремих його елементів. Завдяки інноваціям наука стала безпосередньою продуктивною силою, а зна-ння у вигляді нематеріальних активів – основним капіталом еконо-мічного розвитку.

Наукові дослідження, розробки та інновації стають ключовими елементами принципово нової соціально-економічної системи – економіки, заснованої на знаннях (англ. knowledge-based economy), рішення про створення якої було прийнято Європейським Союзом на Лісабонському саміті у 2000 році. Країни ЄС запланували до 2010 року побудувати економічний простір, де інновації стануть головним інструментом економічного розвитку та конкурентної бо-ротьби. За існуючими даними, вже зараз у більшості європейських країн економіка знань забезпечує до 30% росту ВВП. У світі ж пер-шу п’ятірку держав з найбільш динамічною економікою формують країни, де послідовно реалізуються інноваційні стратегії – Тайвань, Ірландія, Сінгапур, Гонконг і Корея.

В одній з останніх доповідей Ради конкурентоспроможності США зазначається: «Інноваційність буде єдиним найважливішим фактором, що визначатиме успіх Америки у ХХІ столітті. Так само, як ми колись оптимізували наші організації з точки зору ефектив-ності і якості, зараз ми повинні оптимізувати все наше суспільство з точки зору інноваційності». Це завдання висувається на перший план незважаючи на те, що і в даний час, і за прогнозними оцінками, США залишаються серед інноваційних лідерів світу, поряд з такими країнами, як Японія, Швейцарія, Швеція, Фінляндія, Німеччина.

Таким чином, необхідно всебічно вивчати, аналізувати іннова-ційні процеси, що відбуваються, перш за все, в економічному серед-овищі, створювати умови для становлення і розвитку національних Банківські інновації, інноваційних систем, вдосконалювати методи управління іннова-ційною діяльністю на всіх рівнях економіки.

Термін «інновація» походить від латинського слова «іnnovatіо», що означає «відновлення, оновлення, новація». Вперше він з’явився у наукових дослідженнях культурологів у ХІХ ст. і означав букваль-но введення деяких елементів однієї культури до іншої, а також ко-піювання досвіду, традицій. Для характеристики ж явищ, пов’язаних з появою та впровадженням чогось нового та відповідними зміна-ми виробничо-технічного характеру у той час використовувалися терміни «нововведення» та «технічний прогрес». Важливі думки та висновки стосовно їх ролі в економічному розвитку суспільства ще раніше висловлювалися вченими різних наукових шкіл – фізіо-кратами, представниками класичної політичної економії, К. Марк-сом, В.І. Леніним, які обґрунтували вплив технічного прогресу на продуктивність праці, ресурсозбереження, розширене відтворення, структуру капіталу, рівень безробіття тощо.

В економічну теорію термін «інновація» ввів відомий австрій-ський економіст Йозеф Шумпетер, який у написаній у 1911 році роботі «Теорія економічного розвитку» охарактеризував дві сторо-ни господарського життя: рутинний кругооборот і нові комбінації. Рутинний кругооборот пов’язаний з постійним повторенням та по-новленням виробництва у старих формах. Учасники цього процесу діють у звичній ситуації, ухвалюють традиційні рішення і легко пе-редбачають результати своїх дій.

І           1770-1830 рр.            Водяний двигун, виплавка чавуну, ме-ханізація у ткацтві

ІІ         1840-1880 рр.            Паровий двигун, вуглевидобування, чорна металургія, машинобудування

ІІІ        1890-1940 рр.            Виробництво сталі, електротехнічне ма-шинобудування, неорганічна хімія

IV        1940-1980 рр.            Органічна хімія, атомна енергетика, ав-томобілебудування

V         1990-2030 рр.            Мікроелектроніка, біотехнології, обчис-лювальна техніка, телекомунікації

VI        2030-2080 рр. (прогноз)       …

Після світової кризи 1930-х років почалися, а в 1950-1970-х ро-ках отримали широке поширення емпіричні дослідження технічних та організаційно-економічних інновацій, що впроваджувалися різ-ними типами виробничих структур. Саме у цей період інновації ста-ли трактувати як перетворення потенційного науково-технічного прогресу на реальний із комерційним впровадженням його досяг-нень.

З кінця 80-х років ХХ ст. інновації стали розглядатися у контек-сті підвищення ефективності управління компаніями, чому сприяла поява книги відомого американського спеціаліста в області менедж-менту Пітера Ф. Друкера «Інновації і підприємництво: практика і принципи» (1985). Менеджери та підприємці тепер почали ціле-спрямовано шукати джерела інновацій та змін, а також можливості проведення успішних нововведень.

Теорія інновацій постійно оновлюється, збагачується, що відо-бражає складний і багатогранний процес розвитку науки і техніки, всього господарського життя.

8. Ответ 4вопрос 1темы лекции

9. Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. У статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності»', що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу.

Слід зазначити, що інноваційна діяльність, як і будь-яка інша, потребує організаторських здібностей. Упровадження інновації у життя — складна і цілеспрямована праця, яка покладає на виконавців додаткові обов'язки: бути завзятими і наполегливими. Якщо ці якості відсутні, то ніякий талант і ніякі знання не допоможуть.

10. Планомірність. Планування інновації має відбуватися з урахуванням цільових завдань різних інновацій, відмінностей залучення у ці процеси різних служб підприємства. У процесі планування інноваційної діяльності визначаються терміни реалізації інновації, виконавці, послідовність дій, необхідні ресурси; прогнозуються можливі корективи процесу, узгоджується реалізація інноваційних заходів із поточним планом діяльності підприємства. Планування неодмінно включає оцінку ефективності впровадження інновацій, що сприяє коригуванню та оптимізація інноваційних заходів. Цей принцип передбачає також безперервність інноваційних процесів.

Комунікаційний процес — це процес обміну інформацією між двома і декількома людьми (працівниками) з метою використання її в управлінській діяльності.

Комунікаційний процес не можна зводити тільки до обміну інформацією. В комунікації передбачається не тільки раціональний, а й емоціональний зміст, проявляються тією чи іншою мірою осо- бистісні якості, ціннісні орієнтири всіх учасників комунікаційного процесу, сприйняття ними одне одного.

Основною метою здійснення комунікаційного процесу є забезпечення розуміння інформації, яка є предметом обміну між організацією й зовнішнім середовищем, між рівнями, підрозділами та працівниками, між різними підрозділами, а також менеджером та його робочою группою.