Культурологічна функція

Культурологічнафункціямовивідіграє важливу роль ужиттібудь-якоїнації.Культуракожногонародувідображена та зафіксована найперше в його мові. Для глибшого пізнання нації необхідне знання її мови, яка виконує функції своєрідного каналу зв'язку культур між народами.Репрезентуючисвою мову, ми репрезентуємо і власну культуру, їїтрадиціїта здобутки, збагачуючи світову культуру.

Через мову передається й естафета духовнихцінностейвід покоління допокоління. Чим повнокровніше функціонує всуспільствімова, тим надійніший зв'язок та багатша духовність наступних поколінь. Дотриманнямовних норм, популяризаціярідної мови— це поступ у розвиток загальної культури нації.

Номінативна функція

Усе пізнане людиноюодержує від неї свою назву і тільки так існує усвідомості. Цей процес називається лінгвілізацією — «омовленням»світу. Мовні одиниці, передусімслова, служать назвамипредметів,процесів,якостей, понятьознактощо. У назвах не лише зафіксовані певні реаліїдійсності, адекватно пізнані людиною, але також її помилковіуявлення, ірреальні сутності,фантазіїтощо.

2. Поняття „державна мова”, „офіційна мова”, „національна мова”, „мова міжнаціонального спілкування”, „мова міжнародного спілкування”, „білінгвізм”, „мертва мова”.

Державна мова— закріпленатрадицієюабозаконодавствоммова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики.^[1]

Термін державна мова з'явився у часи виникнення національних держав. В однонаціональних державах немає необхідності юридичного закріплення державної мови.

Офіці́йна мо́ва — мова, якій у державі (країні, території тощо) чинним законодавством надано спеціального (порівняно з іншими мовами — «надзвичайного») статусу^{[Джерело?]}

Як правило, це мова, якою зобов'язані користуватися урядові та інші офіційні установи у своїй документації (листуванні тощо), хоча в багатьох країнах закон вказує на написання документів декількома мовами.

Національна мова — мова соціально-історичної спільноти людей, спільна мова нації, котра разом з іншими ознаками (спільність території, культури, економічного життя та ін.) характеризує конкретну націю. Національна мова виявляє постійну тенденцію до єдності й обов'язково має літературну форму існування.

Мо́ва міжнаро́дного спілкува́ння — мова-посередник, яка використовується народами багатонаціональної держави для взаємногоспілкування, наприклад, українська мова як засіб спілкування в Україні.

Відрізняється від міжнародної мовитим що використовується принаймі у межах однієїдержави.

Мовою міжнародного спілкування, як правило, є мова поширена в межах певного регіону. В основному у світі статусом міжнародної користується мова англійська, — і також найпоширеніші мови землі:іспанська,французька, та частково —німецька.

В окремих регіонах Землі роль мови міжнародного спілкування на регіональному рівні відіграють французька,арабська, йіспанська. У ЦентральнійАфрицітаку ж функцію прийняли мовихаусатасуахілі.

Мова набуває статусу мови міжнародного спілкування, як правило, завдяки історичним передумовам. Так, мовою міжнародного спілкування стає мова:

• панівного етносу на певній території (так було з давньоруською мовою у Великому Князівстві Литовському, де найбільшим етносом був давньоруський);

• колонізатора (так було з російською, французькою, англійською, іспанською, арабською).

• Міжнародна мова — інтернаціональна моваспілкування, котру вивчають багато людей якдругу мову. Міжнародна мова характеризуюється не лише по числу носіїв (рідначи друга мова), а також по географічному поширеню, і вона використовується вінтернаціональних організаціяхтадипломатії^[1][2].

• До діючих міжнародних мов відноситься мови: нотного запису музики, мова фізичних, хімічних та математичнихформул, тощо. На наш час бракує лише мови безпосереднього спілкування представників різних країн та народів.^[3].

Білінгвізм (двомовність) — специфічний стан суспільного життя, при якому спостерігається і є визнаним факт функціонування й співіснування двох мов у межах однієї держави. 

Ме́ртва мо́ва(деколи кажуть зникла, згасла мова) — мова, що не має живих носіїв, для яких вона єрідною. Таке трапляється, коли одна мова повністю заміщається іншою, як, наприклад,коптська мовабула заміщенаарабською, а багато корінних американських мов були витісненіанглійською,французькою,іспанськоюіпортугальськоюмовами.

Мова стає мертвою також в тому випадку, коли мова еволюціонує і розвивається в іншу мову або навіть в групу мов. Прикладом такої мови є латинська мова— мертва мова, яка є предком сучаснихроманських мов, староанглійська мова — сучасної англійської.

3. Конституція України про функціонування та розвиток мови в Україні, правовий статус української мови. Державною мовою прийнято називати визнану Конституцією або законом основну мову держави, обов'язкову для використання у законодавстві, офі- ційному діловодстві, судочинстві, навчанні тощо. Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.   З Розділу II   Стаття 24. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.   Стаття 53. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства. Стаття 103. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. З Розділу ХII Стаття 148.Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

ПРАВОВИЙ СТАТУС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА МОВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

Ст. 10 Конституції України встановила, що державною мовою в Україні є українська мова, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Разом з тим в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Держава сприяє також вивченню мов міжнародного спілкування.