Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
32.95 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Запорізький національний університет

Філологічний факультет

кафедра загального

і слов’янського мовознавства

Контрольна робота з методики навчання української мови

студентки IV курсу

групи 2331-6

заочної форми навчання

Цегельної Олени Олександрівни

Перевірила:БакаленкоИрина

Запоріжжя-2014

Варіант -21

I рівень

1-г

2-в

3-б

4-а

5-б

II рівень

  1. Назвіть шляхи засвоєння мовленнєвознавчих понять на уроках української мови.

Результативність навчання мови в сучасній школі вимірюється не стільки мовними знаннями, уміннями й навичками, а рівнем мовленнєвознавчої підготовки, практичним володінням мовними засобами залежно від ситуації спілкування, готовністю учнів до ефективної комунікації - виконання ролі адресанта (того, хто створює висловлювання) і адресата (того, хто сприймає висловлювання). Засвоєння мовленнєвознавчих понять формує комунікативну компетенцію учнів.

Мовленневознавство об'єднує дослідження багатьох наук про мовлення та мовленнєві ситуації й разом з мовознавством створює наукове підґрунтя методики розвитку мовлення учнів у школі. Мовленневознавство ставить у центр уваги адресанта й адресата (того, хто слухає або читає) та орієнтується на характеристику мовленнєвого акту в сукупності його мовних, прагматичних, психологічних і соціальних параметрі. Поняття мовленнєвознавства пов'язані з поняттями таких наук, як психолінгвістика, стилістика, риторика, семіотика, комунікативна лінгвістика та ін. Мовленнєвознавчі поняття (поняття про мовлення), визначені шкільною програмою, формують в учнів уявлення про мовлення як вид діяльності людини, учасників спілкування та сукупність мовних і позамовних умов спілкування. Мета засвоєння мовленнєвознавчих понять полягає у використанні їх як орієнтирів для формування умінь і навичок зв'язного мовлення (під час сприймання, відтворення та створення текстів).

Відбір і змістове наповнення мовленнєвознавчих понять зумовлено логікою навчання мови й мовлення згідно з чинними програмами, виробленням мовних умінь і навичок, характеризується поступовим ускладненням та узгодженістю мовленнєвознавчої змістової лінії з мовною, соціокультурною та діяльнісною. Необхідність засвоєння мовленнєвознавчих понять обґрунтована в працях українських лінгводидактів Я.Мельничайка, М.Пентилюк, М.Стельмаховича, Г.Шелехової та ін. Відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти України мовленнєва змістова лінія навчальної програми забезпечує вироблення й удосконалення умінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі).

За вимогами програми мовленнєва змістова лінія реалізується комплексно, інтергативно та передбачає взаємозв'язаний гармонійний розвиток умінь і навичок учнів з чотирьох видів мовленнєвої діяльності. Розроблена система роботи з аудіювання, читання й розвитку діалогічного та монологічного мовлення, а також визначено вимоги до володіння цими видами мовленнєвої діяльності. Засвоєння мовленнєвознавчих понять вимагає дотримання насамперед комунікативно-діяльнісного та функціонально-стилістичного підходів до навчання, переваги текстового дидактичного матеріалу не тільки на спеціальних уроках розвитку зв'язного мовлення, а й на уроках вивчення лінгвістичної теорії, передбачених мовною змістовою лінією програми. Мовленнєвознавча теорія повинна бути засвоєна учнями не стільки у вигляді визначень, формулювань та правил, а як усвідомлення вміння здійснювати навчальні дії з цими поняттями та правилами.

Засвоєння мовленнєвознавчих понять підпорядковується таким частковим принципам:

Розосередженості. Теоретичні відомості про мовленнєвознавчі поняття не даються учням зразу. Поняття розчленовується на певні смислові частини, що вводяться розосереджено й поступово з формуванням умінь виконувати більш складні мовленнєві вправи.

Поступового нарощення змісту поняття. Спочатку учням дається узагальнене уявлення про поняття, потім його зміст доповнюється, ускладнюється.

Практичної спрямованості. Теоретичні знання з мовленнєвознавства мають у школі виключно прикладний характер. Знання теорії не повинно бути самоціллю. Не всі поняття вивчаються теоретично. Основні з них спочатку засвоюються на практиці, потім усвідомлюється відповідне поняття. Учні повинні привчатися виводити поняття з практики мовлення.

Свідомості. Мовленнєвознавчі поняття не можуть бути зазубрені, завчені напам'ять без розуміння їх суті та змісту, перевіреного практикою мовлення.

  1. Які комунікативні вміння формуються в учнів під час роботи над творами? Які з них, на Вашу думку, є соціально значущими?

Серед робіт з розвитку зв’язного мовлення чільне місце посідають твори – вид вправ, який передбачає формування вміння самостійно викладати учнями думки, почутті, судження, а головне – розвивати усне та писемне мовлення. У порівнянні з переказом твір – складніший вид роботи, оскільки передбачає створення висловлювання за певну тему без опори на текст-зразок, вимагає від учнів самостійності, активності, вираження в тексті особистого життєвого досвіду. Твір сприяє не лише реалізації навчальної, розвивальної, виховної функцій мови, а й підготовці учнів до активної комунікативної діяльності в різноманітних ситуаціях.

На мою думку, в учнівському творі виявляється все: мовленнєвий розвиток учнів, знання властивостей гарного мовлення, словниковий запас учня, володіння нормами, фразеологією й виразними засобами мови, орфографічно-пунктуаційна грамотність, уміння змістовно, логічно послідовно викладати зміст, загальний розвиток школяра, начитаність, його виховання, уподобання, спостережливість та ін.

Твір виявляє вміння його автора користуватися мовними засобами під час мовленнєвої діяльності відповідно до стилю, жанру та комунікативної мети.

3.

Урок з української мови

5 клас

Тема: Розвиток зв’язного мовлення.

Стилі мовлення

Мета: дати уявлення про стилі мовлення, пояснити головну функцію та сферу вживання кожного стилю, дати уявлення про основні жанри кожного зі стилів; розвивати спостережливість, уміння виділяти головне, пам’ять, увагу, мислення й мовлення, уточнювати й збагачувати словниковий запас учнів; виховувати пізнання до мови.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.