51. Концепція світу у літературі модернізму: загальна характеристика.
Основным в литературе модернизма предстает убеждение в глубоком и непреодолимом разрыве духовного опыта личности и доминирующих тенденций общественной жизни, ощущение насильственной изоляции человека от окружающего мира, замкнутости, отчужденности и конечной абсурдности каждого индивидуального существования и всей действительности.
Предметом изображения в литературе модернизма являются в конечном счете, не подлинные противоречия общества, а отражение их в кризисном, даже патологическом сознании человека, его изначально трагическое мироощущение, связанное с неверием в разумность истории, в поступательный ход ее развития и возможность воздействовать на действительность, выбирая определенную позицию и неся за нее ответственность. Для модернистов человек остается жертвой непознаваемых враждебных сил, формирующих его судьбу. Полемика с концепцией человека и со всем миросозерцанием модернизма составляет суть таких крупных произведений реализма XX в., как "Доктор Фаустус" Т. Манна, "Игра в бисер" Г. Гессе и др.
+см49
52. Конфлікт "штучного" та "природнього" у романі Д.Г. Лоуренса "Коханець леді Чаттерлей"
Лоуренс так писав про свій роман: «... Я всегда стремился показывать интимные отношения между мужчиной и женщиной как нечто естественное и чрезвычайно важное, а не постыдное и второстепенное. И в этой книге я «зашел» дальше всего. Для меня эти отношения так же прекрасны и возвышенны, как внутреннее, обнаженное «я» человека....»
В романі «Коханець леді Чаттерлей три головні дійові особи»: Кліффорд, його дружина Конні, лісник Меллоурз. На другому плані йдуть – місіс Болтон (служниця Кліффорд) і Хільда (сестра Конни). Решта героїв складає третій план оповіді.
Основна думка романа висловлена автором в його есе «З приводу романа «Коханець леді Чаттерлей» і зводиться до наступного: життя тільки тоді має сенс, коли розум і тіло існують в гармонії, в рівновазі і взаємній пошані.
Секс, сексуальний механізм чоловіка і жінки - після того, як йому підсунена фальшива любов, хай навіть у відповідь на таке ж фальшиве відчуття - акумулює руйнівну, убивчу ненависть (як це видно на прикладі єгеря Меллоурза і його колишньої дружини Берти). Фальшива любов вбиває секс, в буквальному розумінні приводить до божевілля - це природна реакція живого організму на обман.
Повна ж відсутність сексу руйнує будь-яку любов, як це сталося у випадку з Кліффордом і Конні, замість неї приходить ненависть.
Ще один мотив, що червоною ниткою проходить крізь роман: для людини трагічним є відрив від природних ритмів, йому не можна рвати зв'язок із землею і сонцем, космосом. Бідна, покалічена любов, відірвана від сходу і заходів, не знаюча містичного зв'язку з рівноденням і сонцестоянням - його біда. Людина підсічена під самий корінь, тому що відірвана від землі, сонця, зірок.
Недаремно любов між лісником і Конни зароджується і проходить у лісі. Картини природи так яскраво контрастують з описом Тевершелла й інших схожих місць, що викликають одну думку: поза природою справжнє, повне життя неможливе. Індустріалізація породжує скалічених людей, людей без відчуттів і тіла, нещасних примар – «скрюченные карлики, лишь отдаленно напоминающие людей»
Глобальний конфлікт двох реальностей може бути реалізований як зіткнення двох способів життя, двох концепцій існування людини і світу. У зв'язку з цим виникає важлива для модерністів проблема відносин Природи і Цивілізації, де Природа - втілення ідеалу життя і людських відносин, а Цивілізація - символ омертвіння. Сучасна людина повинна знайти втрачене "відчуття гармонії зі своїм оточенням, з середовищем, в якому вона живе і працює. На думку Лоуренса, відділення людини від космосу "створило науку і машини, але і те й інше лише плоди смерті"