
- •4 Лінійні та евклідові простори
- •4.1 Лінійні простори
- •4.2 Дійсний евклідовий простір
- •4.3 Ортонормований базис в евклідовому просторі
- •4.4 Ортогональне доповнення підпростору евклідового простору. Ізоморфізм евклідових просторів
- •4.5 Комплексний евклідовий (унітарний) простір
- •Приклади розв’язування задач
- •Тест для самоконтролю
- •Завдання для самостійного розв’язування
4 Лінійні та евклідові простори
4.1 Лінійні простори
В таких
алгебраїчних структурах, як група,
кільце, поле об’єктом розгляду є одна
множина елементів, над якими можна
проводити одну або дві алгебраїчні
операції. Лінійний простір є алгебраїчною
структурою, в якій фігурують дві множини:
поле
та адитивна абелева група
.
Для зручності елементи групи будемо
називати векторами та позначати:
Елементи поля
будемо називати числами та позначати:
Множина
називається лінійним простором над
полем
,
якщо виконуються наступні умови:
I. множина
є адитивною абелевою групою:
,
,
існує нейтральний елемент
,
;
II. кожній
парі елементів
і
ставиться у відповідність елемент
:
,
, де
– нейтральний елемент поля
;
III.
операції
підпорядковуються
законам дистрибутивності:
,
.
При
застосуванні теорії лінійних просторів
найчастіше використовуються лінійні
простори над полем дійсних або комплексних
чисел. Тому в подальшому під полем
будемо розуміти одне зі вказаних полів.
Два
лінійних простори
і
над одним полем
називаються ізоморфними, якщо між
векторами цих просторів можна встановити
таку взаємно однозначну відповідність,
що сумі векторів простору
відповідає сума їх образів з
та вектору
простору
відповідає вектор
з
,
тобто
.
Вектори
лінійного простору
називаються лінійно залежними, якщо
існують такі числа
з поля
,
серед яких не всі дорівнюють нулю, що
.
Якщо остання рівність можлива лише у
випадку, коли
,
то вектори
називаються лінійно незалежними.
Лінійний
простір
над полем
називаються скінчено вимірним, якщо у
ньому можна знайти скінчену максимальну
лінійно незалежну систему векторів.
Всяка така система називається базою
(базисом) простору
.
Кількість векторів бази називається
розмірністю простору
.
Нехай
вектори
є базою скінчено вимірного простору
над полем дійсних або комплексних чисел.
Тоді довільний вектор
простору можна представити у вигляді
лінійної комбінації векторів бази:
.
Числа
називаються координатами вектора
в базі
.
Теорема
4.1.
Якщо лінійні простори
та
над полем
ізоморфні, то лінійно незалежній системі
векторів
простору
відповідає лінійно незалежна система
їх образів
простору
.
Наслідок.
Якщо
простори
та
ізоморфні, то образом бази одного
простору є база другого простору.
Нехай
та
– дві різні бази одного
-
вимірного лінійного простору
(над полем дійсних або комплексних
чисел). Для зручності назвемо базу
старою, а
новою. Представимо кожний вектор нової
бази у вигляді комбінації векторів
старої:
(4.1.
Матрицю
координат векторів нового базису
у старому базисі
будемо
називати матрицею переходу від старої
бази
до нової
.
Введемо у розгляд матриці-стовпці
та
.
Тоді за
допомогою цих матриць систему (4.1. можна
записати у вигляді:
.
Зауважимо, що матриця
невироджена.
Нехай
вектор
задано своїми координатами у старому
базисі
.
Тоді його координати у новому базисі
можна визначити за формулою:
.
Множина
лінійного векторного простору
над полем
дійсних або комплексних чисел називається
підпростором простору
,
якщо
.
Довільна максимальна лінійно незалежна
сукупність векторів підпростору
називається базою підпростору, а число
векторів, що входять до бази, називається
розмірністю підпростору.
Нехай
– множина векторів
лінійного простору
.
Сукупність всіх можливих комбінацій
цих векторів, кожна з яких складається
зі скінченої кількості векторів множини
,
називається оболонкою множини
та позначається
.
Лінійна оболонка
є підпростором простору
.
Теорема
4.2.
Нехай множина
складається зі скінченого числа векторів
лінійного простору
,
тоді розмірність оболонки
дорівнює рангу системи векторів
.
Нехай
– скінчено вимірний лінійний простір
над полем дійсних або комплексних чисел,
а
та
– два підпростори цього простору. Сумою
називають лінійну оболонку їх об’єднання
.
Так як оболонка довільної множини
векторів простору
є підпростором простору
,
то сума підпросторів
та
є деяким підпростором простору
.
Перетином двох підпросторів
та
простору
називають таку множину векторів, кожний
з яких належить одночасно і підпростору
і підпростору
.
Перетин
двох підпросторів
та
також є підпростором простору
.
Теорема
4.3.
Нехай
та
– два підпростори лінійного простору
.
Тоді
.
Наслідок.
Якщо підпростори
та
-вимірного
простору
такі, що
,
то підпростір
містить хоча б один ненульовий вектор.
Якщо
підпростір
містить лише нульовий вектор, то сума
таких підпросторів називається прямою
та позначається
.
Теорема
4.4.
Нехай
та
– підпростори лінійного простору
,
причому
.
Тоді довільний вектор простору
можна представити єдиним чином у вигляді
суми двох векторів, один з яких належить
підпростору
,
а другий –
.
Теорема
4.5.
Якщо
-вимірний
лінійний простір
розкладається у пряму суму підпросторів
та
,
тобто
,
то
.
Нехай
та
– два підпростори лінійного простору
,
причому
.
Якщо існує такий підпростір
простору
,
що
,
то підпростір
називають прямим доповненням до
підпростору
відносно підпростору
.
Теорема
4.6.
Якщо
та
– два підпростори лінійного простору
,
причому
,
то існує підпростір
простору
,
що є прямим доповненням до підпростору
відносно підпростору
.