Література:

1. Бир С. Мозг фирмы: Пер. с англ. - М.: Радио й связь, 1993. - 416с.

2. Гибсон Дж. Л. Организации: поведение, структура, процеси / Дж. Л. Гибсон, Д. М. Иванцевич, Д. Х.-мл. Доннелли. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 482 с.

3. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонала в 2-х томах. Том 1. - М.: МНИИПУ, 1997. - 768с.

4. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонал а в 2-х томах. Том 2. - М.: МНИИПУ, 1997. - 736с.

5. Граждан В. Д. Теория управлення : учебн. пособ. / В. Д. Граждан. – М.: Гардарика, 2006. – 416 с.

6. Колокнева М. В. Теория организации в вопросах и ответах: учебн. пособ. / М. В. Колокнева. – М. : Проспект, 2006. – 280 с.

7. Коренченко Р. А. Общая теория организации: учебник для вузов / Р. А. Коренченко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 286 с.

8. Латфуллин Г. Р. Теория организации / Г. Р. Латфуллин, А. В. Райченко. – СПб. : Питер, 2003. – 400 с.

9. Лютенс Ф. Организационное поведение / Ф. Лютенс. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 142 с.

10. Мардас А. Н. Организационный менеджмент / А. Н. Мардас, О. А. Мардас. – СПб. : Питер, 2003. – 336 с.

11. Миронов М. Г. Теория организаций / М. Г. Миронов, Т. С. Жданова. – М.: Юрайт-Издат, 2005. – 159 с.

12. Монастирський Г. Л. Теорія організації : навч. посібн. / Г. Л. Монастирський. – К. : Знання, 2008. – 320 с.

13. Ру Домінік, Сульє Даніель Управління / Пер. з фр. – К.: Основи, 1995. – 442 с.

14. Румянцева З. П. Общее управление организацией: Теория и практика / З. П. Румянцева. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 304 с.

15. Щёкин Г.В. Теория и практика управления персоналом // Г.В. Щёкин: учеб.-метод. пособ. – http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi/0001549.PDF

Семінарське заняття 12 Концепції стилів управління

План

1. Фактори формування стилю управління

2. Наукові підходи до класифікації стилю керівництва

3. Порівняльний аналіз американського та японського стилів управління.

4. Соціальні технології формування стилю управління

Ключові поняття: стиль управління, соціальне управління, стиль керівництва, суб’єкт управління, управлінське рішення, стиль відповідальності, Канбан, Кейрецу, гуртки якості.

Методичні вказівки

Мета семінару полягає у всебічному аналізі концепцій стилістики управління. Відправним моментом у розкритті першого питання є характеристика понятійно-категоріальної бази досліджуваної теми. Магістри повинні виявити відмінність категорії «управління» від поняття «соціальне управління». Особливу увагу вони повинні приділити тому, що будь-який тип управлінських відносин можливий лише за наявності керуючого та керованого акторів. Позиціонування останніх як контрагентів уможливлює формулювання визначення поняття «стиль управління». Необхідно проаналізувати такі складові останнього, як стиль керівництва, стиль прийняття управлінських рішень, стиль відповідальності, стиль місії організації, комунікативний стиль, а також стиль організаційного лідерства. За допомогою методу «кіл Ейлера» магістри повинні окреслити співвідношення цих складових у теоретичному та практичному спектрах.

Відповідь на друге питання треба розпочати з аналізу шкіл організаційного лідерства, бо саме в їх межах відбулася не лише інституціоналізація понятійної номінації «стиль управління», а й були сформовані перші підходи до класифікації означеного феномена. Магістри мають проаналізувати трансформацію поняття «стиль керівника» в концепціях К. Левіна, Д. Хауса, Б. Мітчела, Д.МакГрегора. Особливу увагу слід приділити еволюції теоретичного образу стиля управління в дослідженнях науковців з університетів штатів Мічиган та Огайо. Слід відзначити й охарактеризувати внесок вітчизняних теоретиків управління у розвиток досліджуваної теми. При цьому, магістри мають порівняти ті положення в концепціях, що пов’язані з проблемою класифікації стилів управління й керівництва.

Під час розкриття третього питання найбільш логічно застосувати метод ідеальної типологізації. Оскільки американський та японський стилі управління є абсолютними протилежностями, магістри повинні зробити їх порівняльний аналіз за допомогою таблиці з двох частин. Але по закінченні слід підкреслити той факт, що означені моделі є, переважно, теоретичними. Їх існування на практиці заперечували більшість власників не лише японських, а й американських компаній та корпорацій вже на початку 80-х рр. ХХ ст. Саме таке бачення проблеми дозволить магістрам прийти до висновку про оптимальність синтезу декількох національних моделей управління, яскравим прикладом чого є «організація «Z» У.Оучі.

Під час підготовки відповіді на четверте питання спочатку треба сформувати бачення відносно проблеми ролі соціальних технологій в управлінні. Аналіз останніх з позицій статики, динаміки інституціональної значущості статусно-рольових відносин дозволяє перейти до теми значущості наукового консультування, тренінгів у формуванні стилю управління. Слід звернути увагу на технології виховання лідерських якостей керівника, відповідальності у підлеглого управлінської субординації у відносинах між ними. Розуміння того, що стиль управління це системне, а не персоніфіковане явище та фактор розвитку організації, дозволить магістрам охарактеризувати значущість групових тренінгів й фокус-груп щодо його вдосконалення.