- •Модуль і. Предмет, основні поняття та етапи еволюції клітинної форми життя Принципи біології й еволюції клітинних форм життя
- •1. Макросистема форм життя на Землі
- •2. Порівняльна характеристика клітин про- і еукаріот
- •3. Загальний план будови усередненої еукаріотичної клітини
- •4. Ендосимбіотічна теорія еволюції еукаріотичних клітин
- •5. Біологічні потенції до прогресивної еволюції про- і еукаріотичних клітин
- •Клітина — елементарна одиниця життя
- •1. Предмет цитології
- •2. Історія вчення про клітину
- •3. Сучасні положення клітинної теорії
- •Модуль іі. Мембранний принцип клітинної форми життя Біомембрани клітини
- •1. Загальні уявлення про біологічні мембрани
- •2. Мембранні ліпіди
- •3. Властивості ліпідного бішару мембрани
- •4. Мембранні білки
- •5. Основні функції мембран
- •Цитоплазма. Органели цитоплазми. Вакуолярна система
- •2. Вакуолярна система
- •3. Походження і рециркуляція мембран
- •Органели цитоплазми. Мітохондрії
- •2. Функція мітохондрій
- •3. Біогенез мітохондрій
- •Модуль ііі. Генетичні аспекти клітинної форми життя Будова та функції ядра. Генетичний апарат клітин про- та еукаріот
- •1. Будова та функції ядра
- •2. Особливості будови генома еукаріот
- •Інтерфазне ядро. Негенетичні структури, похідні хромосом
- •1. Ядерна оболонка: будова та функції
- •2. Ядерце
- •3. Будова і функції рибосом
- •4. Ядерний матрикс. Ядерний сік
- •Модуль іv. Самовідновлення клітинних організмів Цитоскелет
- •1. Загальна характеристика цитоскелетних структур
- •2. Будова скелетних м’язових фібрил хребетних
- •3. Актинові філаменти в не м’язових клітинах
- •Клітинний цикл. Мітоз
- •1. Загальна характеристика клітинного циклу і стадій мітотичного циклу
- •Клітинні основи розмноження організмів. Мейоз
- •1. Характеристика способів розмноження організмів
- •2. Безстатеве розмноження та його біологічне значення
- •3. Цитологічні та генетичні закономірності при вегетативному розмноженні
- •4. Статеве розмноження та його еволюційні форми
- •5. Мейоз та його біологічне значення
- •6. Цитологічна та генетична характеристика стадій мейозу. Випадкова комбінація гомологів (батьківських і материнських) з різних пар в гаметах при мейозі.
- •Рекомендована література
- •1. Ченцов ю. С. Общая цитология / ю. С. Ченцов. — м. : миа, 2010. — 368 с.
- •6. Фролов а. К. Иммуноцитогенетика / Фролов а. К., Арцимович н. Т., Сохин а. А. — м. : Медицина, 1993. — 240 с.
- •8. Словник новітніх цитофізіологічних понять і термінів / в. Дудок, ю. Чайковський, о. Луцик, м. Гжеготський. — л. : Leopolis, 2004. — 74 с.
- •8. Соколов в. И. Цитология, гистология и эмбриология / в. И. Соколов, е. И. Чумасов. — м.: КолосС, 2004. — 351 с.
- •13. Карнаухов в. Н. Люминесцентный анализ клеток / в. Н. Карнаухов ; под. Ред. А. Ю. Буданцева. — Пущино : Аналитическая микроскопия, 2004. — 131 с.
- •14. Лишко в. К. Мембраны и жизнь клетки / в. К. Лишко, м. И. Шевченко. — к. : Наукова думка, 1987. — 101 с.
- •15. Зинченко в. П. Внутриклеточная сигнализация. / в. П. Зинченко, л. П. Долгачева. — Пущино : Аналитическая микроскопия, 2003. — 84 с.
- •69600, М. Запоріжжя, вул. Гоголя, 63, каб. 102а
3. Біогенез мітохондрій
Мітохондрії в клітині утворюються шляхом поділу навпіл, як клітини прокаріот. У мембрані утворюється кільцева борозенка. Вона, заглиблюючись, утворює дві мітохондрії. Вони збільшують свою масу, можуть галузитись.
Процес розмноження і росту мітохондрій забезпечується повноцінною генетичною системою, що складається з кільцевих молекул ДНК (5-10 шт.) одного типу (аутополіплоїди), 70 S рибосом, тРНК. Однак у геномі мітохондрії закодовано невелике число власних білків, тоді як більшість з них закодовано в ядрі і синтезується в цитоплазмі. Гени ДНК мітохондрій успадковуються не за законами Менделя. Вони успадковуються з цитоплазмою клітини, а не з її ядром. У організмів при статевому розмноженні мутації генів мітохондрій передаються по материнській лінії, тобто з яйцеклітиною, тому що сперматозоїди вносять в зиготу в основному своє ядро. Розшифровано геном мітохондрії людини. Він має 13 локусів, які кодують білки; 22 локуси — тРНК і по одному локусу для 16S рРНК і 23 S рРНК.
Оскільки лише незначна частина білків мітохондрій кодується в її хромосомі, природно виникає питання про біологічну доцільність геному мітохондрій як ендосімбіонта.
Контрольні питання:
Які структурні особливості зовнішньої та внутрішньої мембран мітохондрій визначають гарну проникливість через першу і дуже вибіркову через другу?
Чим відрізняється склад цитоплазматичного матриксу від мітохондріального матриксу? Чому?
Чим визначається потік активних електронів в дихальному ланцюзі?
Яке джерело енергії окислювального фосфорилування?
Складові компоненти електрохімічного градієнту та їх енергетичні величини.
Які структурні особливості мітохондрій вказують на їх ендосимбіотичне походження?
Література: основна — 1-5; додаткова — 1-11.
Модуль ііі. Генетичні аспекти клітинної форми життя Будова та функції ядра. Генетичний апарат клітин про- та еукаріот
1. Будова та функції ядра.
2. Особливості будови генома еукаріот.
Основні поняття: клітинне ядро, хромосоми, хроматин, геном, каріотип.
Генетичний апарат клітин про- та еукаріот визначає всю їх специфіку, тому є кардинальною проблемою біології. В зв’язку з тим, що в курсі цитології вивчається в основному еукаріотичні клітини, їх ядерний апарат буде предметом аналізу даної лекції, а генетичний апарат прокаріотичних клітин буде розглянутий в порівняльному еволюційному аспекті.
1. Будова та функції ядра
Клітинне ядро, як обмежена частина клітини, відокремлене ядерною оболонкою від цитоплазми і містить в собі генетичний апарат, наявний у всіх організмів надцарства еукаріот. Сама їх назва вказує на те, що вони — власне ядерні організми (від грец. еу — справжній, каріон — ядро).
Ядро як обов’язкова клітинна структура у тварин і рослин відома в цитології з періоду становлення клітинної теорії.
Зараз доведено, що основними функціями ядра еукаріотичних клітин є збереження, передача і відтворення генетичної інформації про білкову організацію клітин і організмів в цілому. Зберігається спадкова інформація про структуру білків триплетним кодом, реалізується вона у вигляді потоку інформації ДНК — РНК — білок, так званий центральний постулат молекулярної біології. Із ядра в цитоплазму надходять інструктивні молекули РНК (р, т, і), що забезпечують біосинтез білка. В свою чергу із цитоплазми в ядро надходять хромосомні білки, низькомолекулярні сполуки, іони, що забезпечують функціонування ядра. Цей взаємообмін називається ядерно-цитоплазматичним відношенням.
Ядро клітин всіх еукаріот має подібну будову. По-перше, клітинне ядро відокремлене від цитоплазми ядерною оболонкою, що складається з подвійної білково-ліпідної мембрани (зовнішньої та внутрішньої), ядерних порових комплексів, які пронизують ядерну оболонку у місцях сполучення внутрішньої та зовнішньої мембран ядра, щільного фіброзного шару чи «ляміни», що вистилає ядерну оболонку зі сторони ядра. Між зовнішньою і внутрішньою мембраною розміщується перинуклеарний простір. По-друге, основним внутрішнім компонентом ядра є хроматин, тобто хромосоми в мозаїчно-деконденсованому стані. Третім компонентом внутрішньої структури є ядерце, одне чи кілька на ядро, четвертий компонент — ядерний матрикс або ядерний остов — скелетна структура ядра. П’ятий компонент — ядерний сік, що являє собою рідку частину ядра, містить структурні білки, ферменти, нуклеотиди, неорганічні іони та низькомолекулярні метаболіти. Шостий компонент — продукти метаболічної, транскрипційної активності ядра: перихроматинові гранули і фібрили, інтерхроматинові гранули і білки.
В світловому мікроскопі в інтерфазному ядрі можна розрізнити ядерця і глибки хроматину. Всі останні компоненти ядра виявляють за допомогою електронного мікроскопу.
Хромосоми еукаріот — структурний елемент ядра, на молекулярному рівні являє собою також молекулу ДНК лише гігантського розміру в розгорнутому вигляді, виміряється уже в сантиметрах. Кількість ДНК у еукаріот на 4-6 порядків перевищує його вміст у прокаріот. При цьому міститься, як правило, декілька не гомологічних хромосом, специфічних для кожного виду. Вважають, що збільшення молекул ДНК у еукаріот виникало шляхом дуплікації генома прокаріот. Молекули ДНК еукаріот сполучені з білками, утворюючи ДНК-комплекс, який на клітинному рівні в інтерфазному ядрі називається хроматином, через здатність добре зв’язувати барвники.
В інтерфазному ядрі хромосоми представлені у вигляді конденсованих і деконденсованих ділянок. Ці ділянки називаються відповідно конденсований і дифузний хроматин.
В електронному мікроскопі дифузний хроматин має вигляд тонких ниток ДНК діаметром 10-20-З0 нм. На деконденсованих ділянках хромосом, тобто дифузному хроматині періодично відповідно до потреб клітини, відбувається транскрипція генів, утворення різних видів РНК, що приймають участь в синтезі білка. Отже, деконденсація — умова активності генів. Частка деконденсованих ділянок хромосом, деконденсованого хроматину, тобто активних генів, в інтерфазі становить близько 1-10% від загальної кількості ДНК в клітині.
Конденсовані ділянки хромосом або конденсований хроматин у мікроскопі має вигляд зерен, глибок різного розміру. Це генетично інертні, неактивні, не транскрибовані ділянки хромосом, які складають 90-99% всієї ДНК клітини. Варто зазначити, що в клітинах різних тканин і органів вони деконденсовані, а значить активні різні гени. В цьому одна з причин диференціювання клітин в багатоклітинному організмі.
Хімічний склад хроматина — структурної речовини хромосом
Хроматин являє собою складні комплекси ДНК з невеликою кількістю РНК. В кількісному співвідношенні ДНК, білки, РНК знаходяться як 1:1,3:0,2.