- •Макроекономіка Конспект лекцій
- •Передмова
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •1.2. Об’єкт і предмет макроекономіки
- •1.3. Методологія макроекономіки
- •1.4. Основні функції макроекономіки
- •Питання для самоконтролю
- •2.2. Показники результатів макроекономічної діяльності
- •2.3. Методи обчислення ввп
- •2.4. Номінальний та реальний ввп.
- •Питання для самоконтролю
- •Виділяють такі структурні види зайнятості:
- •Форми зайнятості класифікують за такими ознаками:
- •3.2. Механізм функціонування ринку праці
- •Тенденції трансформації ринку робочої сили
- •3.3. Чинники, що впливають на безробіття.
- •Класичний підхід до проблеми безробіття
- •Кейнсіанський підхід до проблем безробіття
- •3.4. Втрати від безробіття
- •Питання для самоконтролю
- •4.2. Сукупна пропозиція
- •4.3. Модель ad-as як базова модель економічної рівноваги
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Грошовий ринок. Програмні запитання
- •Основні терміни і поняття:
- •Тематичні тези
- •1. Пропозиція грошей
- •5.2. Попит на гроші
- •5.3. Механізм грошового ринку
- •Питання для самоконтролю
- •6.2. Причини та наслідки інфляції
- •1. Чинники інфляції попиту:
- •2. Чинники інфляції витрат:
- •6.3. Інфляція і безробіття
- •Питання для самоконтролю
- •7.2. Кейнсіанська функція споживання
- •Емпірична нелінійна функція Хасбі
- •7.3.Функції споживання з урахуванням фактора часу
- •Питання для самоконтролю
- •8.2. Інвестиційні функції
- •Рис 8.4. Співвідношення споживання, заощаджень та інвестицій в простій моделі
- •8.3. Мультиплікатор інвестицій
- •8.4. Заощадження та інвестиції
- •8.5. Функція споживання та функція заощадження
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Сукупні витрати і ввп
- •9.2. Сукупні видатки і потенційний ввп
- •9.3. Модель „Хрест Кейнса”
- •Питання для самоконтролю
- •10.2. Модель Солоу
- •Основні ознаки моделі
- •10.3. Джерела економічного зростання.
- •10.4. Економічні цикли
- •Характеристика стадій (фаз) економічного циклу
- •Причини економічних циклів
- •Матеріальною основою
- •11.2. Вплив держави на економічну рівновагу
- •Модель рівноваги з урахуванням держави як збирача податків
- •11.3. Стабілізаційна політика
- •Рис 11.4. Види та інструменти макроекономічної політики
- •11.4. Полеміка навколо стабілізаційної політики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 12. Фіскальна політика Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •12.1. Фіскальна політика: цілі та інструменти
- •12.2. Дискреційна фіскальна політика. Складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків
- •12.3. Автоматична фіскальна політика
- •12.4. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції. Крива Лаффера
- •12.5. Фіскальна політика та державний бюджет
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 13. Монетарна політика Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •1. Цілі та інструменти монетарної політики.
- •13.2. Передатний механізм монетарної політики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 14. Модель іs-lm як теорія сукупного попиту у закритій економіці Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •1.Товарний ринок і крива іs
- •14.2. Грошовий ринок і крива lm
- •14.3. Рівновага моделі is-lm
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 15. Зовнішньоекономічна діяльність Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •15.1. Національна економіка з урахуванням решти світу
- •15.2. Сутність та методологія складання платіжного балансу
- •15.3. Валютний курс
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 16. Зовнішньоторговельна діяльність і макроекономічна політика у відкритій економіці. Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •16.1. Основні теорії міжнародної торгівлі
- •16.2. Торговельна політика, чистий експорт і ввп
- •16.3. Модель Манделла - Флемінга як теорія сукупного попиту у відкритій економіці
- •Питання для самоконтролю
Тематичні тези
1. Пропозиція грошей
Пропозиція грошей () включає в себе готівку (С) поза банківською системою і депозити (D), які економічними агентами можуть бути використані для угод:
(5.1)
Сучасна банківська система із частковим резервним покриттям, що означає, що частину своїх депозитів банки зберігають у вигляді резервів, а іншу – використовують для видачі позик. На відміну від інших фінансових інститутів банки мають здатність збільшувати пропозицію грошей („створювати гроші”).
Кредитна мультиплікація – процес емісії платіжних засобів в рамках комерційних банків.
Припустімо, що депозити першого банку збільшились на 1000 грошових одиниць. При ставці резервування 20% в резерві залишається 200 одиниць, а інші 800 – видаються в позику. Таким чином перший банк збільшив пропозицію грошей на 800 одиниць. Грошова пропозиція тепер складає 1800 грошових одиниць. Вкладники, як і раніше, мають депозити на 1000 грошових одиниць, але й позичальники тримають на руках 800 одиниць. Тобто банківська система із частковим резервним покриттям здатна збільшувати пропозицію грошей. Далі, якщо ці 800 грошових одиниць знову попадуть в банк, то 160 одиниць залишаються в резервах, а 640 – використовуються для видачі кредитів. Третій банк добавить 128 одиниць в резерв, а 512 – для видачі кредитів і т. ін.
Якщо процес продовжується до використання останньої грошової одиниці, то кількість грошей в системі можна визначити:
Початковий вклад: 1000
Позичка І банку: (1-0,2)*1000 = 800
Позичка ІІ банку:
і т. ін.
Підсумкова пропозиція грошей:
В загальному випадку додаткова пропозиція грошей, яка виникла в результаті появи нового депозиту обчислюється за формулою:
, (5.2)
де rr – норма (ставка) банківських резервів;
D – початковий вклад (депозит)
–банківський мультиплікатор грошової експансії (розширення).
Грошова база (гроші підвищеної потужності, резервні гроші) – це готівка поза банківською системою, а також резерви комерційних банків, які зберігаються в НБУ (центральний банк):
, (5.3)
де С – готівка; R – резерви.
Грошовий мультиплікатор m:
(5.4)
Грошовий мультиплікатор можна представити через співвідношення готівка-депозити сr (коефіцієнт депонування) і резерви-депозити rr:
(5.5)
Поділивши почленно чисельник і знаменник правої частини на D, отримаємо:
, а ,(5.6)
(5.7)
Пропозиція грошей () прямо залежить від величини грошової бази (МВ) і грошового мультиплікатора m.
Національний банк може контролювати пропозицію грошей, перш за все, шляхом впливу на грошову базу. Інструменти грошової політики корегують величину грошової маси, впливаючи на грошову базу або на мультиплікатор. Виділяють три основних інструмента грошової (монетарної) політики, за допомогою яких Нацбанк здійснює корегування грошово-кредитної політики:
зміна облікової ставки (ставки рефінансування), тобто ставки, за якою Нацбанк кредитує комерційні банки;
зміна норми обов’язкових резервів, тобто мінімальної долі депозитів, яку комерційні банки зобов’язані зберігати у вигляді резервів (безпроцентних вкладів) в НБУ;
операції на відкритому ринку: купівля або продаж Нацбанком державних цінних паперів (використовується в країнах з розвиненим фондовим ринком).