- •Макроекономіка Конспект лекцій
- •Передмова
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •1.2. Об’єкт і предмет макроекономіки
- •1.3. Методологія макроекономіки
- •1.4. Основні функції макроекономіки
- •Питання для самоконтролю
- •2.2. Показники результатів макроекономічної діяльності
- •2.3. Методи обчислення ввп
- •2.4. Номінальний та реальний ввп.
- •Питання для самоконтролю
- •Виділяють такі структурні види зайнятості:
- •Форми зайнятості класифікують за такими ознаками:
- •3.2. Механізм функціонування ринку праці
- •Тенденції трансформації ринку робочої сили
- •3.3. Чинники, що впливають на безробіття.
- •Класичний підхід до проблеми безробіття
- •Кейнсіанський підхід до проблем безробіття
- •3.4. Втрати від безробіття
- •Питання для самоконтролю
- •4.2. Сукупна пропозиція
- •4.3. Модель ad-as як базова модель економічної рівноваги
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Грошовий ринок. Програмні запитання
- •Основні терміни і поняття:
- •Тематичні тези
- •1. Пропозиція грошей
- •5.2. Попит на гроші
- •5.3. Механізм грошового ринку
- •Питання для самоконтролю
- •6.2. Причини та наслідки інфляції
- •1. Чинники інфляції попиту:
- •2. Чинники інфляції витрат:
- •6.3. Інфляція і безробіття
- •Питання для самоконтролю
- •7.2. Кейнсіанська функція споживання
- •Емпірична нелінійна функція Хасбі
- •7.3.Функції споживання з урахуванням фактора часу
- •Питання для самоконтролю
- •8.2. Інвестиційні функції
- •Рис 8.4. Співвідношення споживання, заощаджень та інвестицій в простій моделі
- •8.3. Мультиплікатор інвестицій
- •8.4. Заощадження та інвестиції
- •8.5. Функція споживання та функція заощадження
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Сукупні витрати і ввп
- •9.2. Сукупні видатки і потенційний ввп
- •9.3. Модель „Хрест Кейнса”
- •Питання для самоконтролю
- •10.2. Модель Солоу
- •Основні ознаки моделі
- •10.3. Джерела економічного зростання.
- •10.4. Економічні цикли
- •Характеристика стадій (фаз) економічного циклу
- •Причини економічних циклів
- •Матеріальною основою
- •11.2. Вплив держави на економічну рівновагу
- •Модель рівноваги з урахуванням держави як збирача податків
- •11.3. Стабілізаційна політика
- •Рис 11.4. Види та інструменти макроекономічної політики
- •11.4. Полеміка навколо стабілізаційної політики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 12. Фіскальна політика Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •12.1. Фіскальна політика: цілі та інструменти
- •12.2. Дискреційна фіскальна політика. Складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків
- •12.3. Автоматична фіскальна політика
- •12.4. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції. Крива Лаффера
- •12.5. Фіскальна політика та державний бюджет
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 13. Монетарна політика Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •1. Цілі та інструменти монетарної політики.
- •13.2. Передатний механізм монетарної політики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 14. Модель іs-lm як теорія сукупного попиту у закритій економіці Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •1.Товарний ринок і крива іs
- •14.2. Грошовий ринок і крива lm
- •14.3. Рівновага моделі is-lm
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 15. Зовнішньоекономічна діяльність Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •15.1. Національна економіка з урахуванням решти світу
- •15.2. Сутність та методологія складання платіжного балансу
- •15.3. Валютний курс
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 16. Зовнішньоторговельна діяльність і макроекономічна політика у відкритій економіці. Програмні запитання
- •Тематичні тези
- •16.1. Основні теорії міжнародної торгівлі
- •16.2. Торговельна політика, чистий експорт і ввп
- •16.3. Модель Манделла - Флемінга як теорія сукупного попиту у відкритій економіці
- •Питання для самоконтролю
5.3. Механізм грошового ринку
Модель грошового ринку поєднує попит і пропозицію. Спочатку для спрощення можна припустити, що пропозиція грошей контролюється НБУ і фіксована на рівні . Рівень цін також приймемо стабільним, що цілком сприйнятливо для короткострокової моделі. Тоді реальна пропозиція грошей буде фіксована на рівніі представлена вертикальною лінією. Попит на гроші представлений як спадна функція ставки відсотка для заданого рівня доходу. У точці рівноваги. Рухома відсоткова ставка утримує в рівновазі грошовий ринок. Коливання рівноважних значень ставки відсотка іМ (грошової маси) можуть бути пов’язані зі зміною екзогенних змінних грошового ринку (рівня доходу, пропозиції грошей). Графічно це позначається зсувом відповідно кривих і. Так, зміна рівня доходу Y, наприклад, його збільшення, підвищує(Рис. 5.2 а), зменшення пропозиції грошей веде до збільшення ставки відсотка (Рис. 5.2b).
Рис. 5.2. Рівновага на грошовому ринку
Подібний механізм встановлення і підтримування рівноваги на грошовому ринку може успішно працювати в ринковій економіці із розвиненим ринком цінних паперів і стійкими зв’язками поведінки.
Питання для самоконтролю
Що таке гроші? Які їх функції?
В чому різниця між грошовими агрегатами М1 і М2, М2 і М3?
Які основні фактори визначають трансакційний попит на гроші і попит на гроші як на актив?
Як визначається рівноважна процентна ставка на грошовому ринку?
ТЕМА 6. ІНФЛЯЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ
Програмні запитання
6.1. Сутність і види інфляції.
6.2. Причини і наслідки інфляції.
6.3. Інфляція та безробіття.
Основні терміни і поняття:
Інфляція, дефляція, інфляція попиту, інфляція витрат, стагфляція, очікувана інфляція, неочікувана інфляція, повна зайнятість, гіперінфляція, крива Філіпса, ефект Фішера.
Тематичні тези
6.1.Сутність і види інфляції
Інфляція являється одним із основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Вона, з одного боку, сигналізує про виникнення в економіці певних диспропорцій між попитом і пропозицією, з іншого – її високий рівень справляє негативний вплив на економічний розвиток.
Інфляція - це зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя).
Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%:
(6.1)
Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:
(6.2)
дe ,— відповідно, ціновий індекс у поточному і минулому періодах.
Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція трапляється вкрай рідко.
Дезінфляція – це зниження рівня інфляції (темпу зростання цін).
Інфляція є складним економічним явищем. Залежно від її рівня розрізняють три види інфляції: помірна, галопуюча та гіперінфляція.
Помірна інфляція відображає відносно невисокі темпи приросту цін, коли щорічні темпи інфляції вимірюються однозначним числом, тобто знаходяться в межах до 10%. За помірної інфляції зростання цін сприймається нормальним явищем, яке не справляє істотного впливу на економічну поведінку людей.
Галопуюча інфляція – це інфляція, що вимірюється двозначними або тризначними числами, тобто десятками або сотнями відсотків за рік. Переростання помірної інфляції в галопуючу суттєво впливає на поведінку економічних суб’єктів. При галопуючій інфляція гроші помітно втрачають купівельну спроможність.
Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами, мільйонами або, навіть, більшою кількістю відсотків. Гіперінфляція виникає, переважно, під впливом надзвичайних подій – війна, політичний переворот, революційна зміна економічної системи тощо.
В залежності від основних причин, які викликають інфляцію, вона поділяється на два види: інфляцію попиту та інфляцію витрат.
Інфляція попиту – це таке зростання цін, яке спричиняється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту порівняно із сукупною пропозицією.
Інфляція витрат – це таке зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції (середніх витрат), що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції. Інфляція витрат, як правило, супроводжується скороченням обсягів виробництва. Це означає, що інфляція витрат відбувається одночасно з падінням виробництва. Таке явище отримало назву “стагфляція”. Поєднання інфляції попиту та інфляції витрат створює так звану інфляційну спіраль.
В залежності від можливостей економічних суб’єктів передбачати (прогнозувати) майбутнє зростання цін розрізняють очікувану (прогнозовану) і неочікувану (непрогнозовану) інфляцію.
Очікувана – це така інфляція, яку економічні суб’єкти передбачали на основі доступної їм інформації.
Неочікувана – це інфляція, яку економічні суб’єкти не передбачали. Фактична інфляція може співпадати з очікуваною, а може й відхилятися від очікуваної.
Відхилення фактичної інфляції від очікуваної зменшує ефективність рішень, які приймаються в економіці. Очікувану інфляцію можна заздалегідь врахувати і звести втрати від неї до мінімуму. Неочікувану інфляцію врахувати неможливо, що завдає шкоди економічним суб’єктам, оскільки при обґрунтуванні своїх рішень вони враховували очікувану інфляцію.