6.5. Індикатори гармонійного розвитку

При розробці стратегії екологічно безпечного розвитку важливе значення має розроблення показників або індикаторів гармонійного розвитку, на підставі яких приймаються важливі рішення в галузі виробництва і природокористування на всіх рівнях діяльності. Комплекс таких індикаторів відіграє провідну роль і в діагностиці системи “природа-господарство-населення”, у виконанні еколого-економічних експертиз, аудиту, моделюванні ситуацій, що прогнозуються і коригуванні існуючих.

Індикатори сталого розвитку національного рівня (рівня окремої держави) розділяються на три основні групи: економічні, екологічні, соціальні. Вони мають бути узгоджені зі стратегічними цілями сталого розвитку країни і розширюватися порівняно з міжнародними індикаторами.

Концептуальною основою індикаторів країн Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР) є три чинники, які збігаються з вимогами ООН:

♦ тиск на навколишнє середовище;

♦ стан навколишнього середовища;

♦ реалізація необхідних заходів щодо поліпшення соціально-екологічних умов.

Індикатори повинні включатися і використовуватися для систем національних підрахунків і включають такі показники:

♦ індекс людського розвитку - індекс якості життя (охоплює тривалість життя, очікувану за конкретних умов, грамотність, реальний валовий внутрішній продукт на душу населення);

♦ оцінка матеріальних (фізичних) потоків (сировинні та інші, внутрішні та імпортні);

♦ споживання енергії або потужності на одиницю території;

♦ споживання чистої первинної продукції біоти суспільством на конкретній території.

Важливим недоліком існуючих індикаторів сталого розвитку є відсутність пріоритетів, усі вони подаються як рівноправні. Але пріоритетними, головними індикаторами сталого розвитку мають бути екологічні.

Групи індикаторів екологічних аспектів гармонійного розвитку

Захист якості прісноводних ресурсів і водопостачання.

Захист океанів, усіх видів морів і прибережної зони.

Інтегрований підхід до планування і використання земельних ресурсів.

Підтримка гармонійного сільськогосподарського розвитку.

Захист атмосфери.

Збереження біологічного розмаїття.

Екологічно безпечне поводження з твердими відходами і розв’язання проблеми комунальних відходів.

Екологічно безпечне поводження з токсичними хімікатами.

Відвернення обліснення.

Безпека й екологічно безпечне поводження з радіоактивними відходами.

Головну роль у створенні умов переходу до гармонійного розвитку має відігравати держава, гарантуючи безпеку в політичній, економічній, соціальній, екологічній і оборонній сферах. Державне управління процесом переходу до гармонійного розвитку має передбачати створення системи програмних і прогнозуємих документів: довгострокової державної стратегії; довго- і середньотермінових прогнозів, створення ефективних систем взаємодії “центр-регіони”. Цільові орієнтири мають визначатися в показниках, що характеризують якість життя, рівень економічного розвитку й екологічного благополуччя.

Реалізація принципів гармонійного розвитку має розглядатися поетапно. Прогнозові і програмні документи розробляються тільки для відносно ранніх етапів з огляду на вже діючі національні, державні й регіональні екологічні програми і досвід міжнародної екологічної співпраці (для зон екологічного лиха, для розв’язання проблем питної води, екологічно чистих продуктів харчування тощо). Пізніше програми екологізації мають передбачати структурні перетворення в економіці, раціоналізацію природокористування. На завершальних етапах розв’язують питання гармонізації взаємодії з природою у масштабах людства.