4.3.1. Забруднення поверхневих вод

Зниження якості природних вод (поверхневих і підводних) зумовлене головним чином споживанням води, яке з роками тільки зростає. Так, в середні віки витрата води на людину становила 10-15 л/добу, а нині вона зросла до 150-600 л/добу; при цьому вода або не очищується, або очищується недостатньо. Найбільшим споживачем води є сільське господарство (близько 70% водних ресурсів використовується для поливу сільськогосподарських угідь, до 20% - витрачається в промисловості). Надмірне використання води зменшує стік річок. Через водовідбір одна з найбільших рік Китаю досягає Жовтого моря лише у дощові роки; Амудар’я і Сирдар’я вже не впадають в Аральське море, яке поступово гине, а колишнє дно перетворюється на солончаки, надзабруднені токсикантами, які під час суховіїв підіймаються в повітря і переносяться на сотні кілометрів. Не добирає і мілішає Азовське море, через те, що майже третину річкових вод Дону й Кубані забирають на полив сільськогосподарських угідь.

Збільшення забрудненості річок і уповільнення процесів самоочищення зумовлене і створенням ГЕС та штучних водосховищ, що значно зменшує швидкість течії, погіршує перемішування та аерацію вод.

4.3.2. Світовий океан та його забруднення

72% поверхні Землі (361 млн. км²) вкрито водами Світового океану, який у біосфері виконує надзвичайно важливі функції: продукування біомаси, підтримання оптимального газового й гідрологічного режимів планети (формування клімату, атмосферних опадів, регулювання вмісту вуглекислого газу і є джерелом кисню, адже понад половину його кількості надходить в атмосферу з океану, поглинання сонячної енергії і випарування води: щодоби з поверхні Світового океану випаровується майже стільки води, скільки її зосереджено в руслах річок всього світу; біохімічне очищення гідросфери.

Для людини Світовий океан це: джерело прісної води; транспортна артерія; “кухня погоди”; джерело рибних ресурсів, корисних копалин та енергії; місце захоронення відходів, зокрема радіоактивних та ін.

Основні забруднювачі Світового океану

Нафта і нафтопродукти потрапляють у воду природним і штучним шляхами. Щороку у світі добувають понад 4 млрд. сирої нафти, з якої ~ 50 млн. т втрачається під час добування, транспортування та переробки. У води Світового океану за рік надходить 12-15 млн. т нафти, кожна тонна якої вкриває плівкою 12 км² поверхні океану. За підрахунками вчених, нині 20% поверхні Світового океану вкриті плівкою нафти чи нафтопродуктів, з яких 2/3 надходять із суші. Нафтове забруднення призводить до зміни газо- і водообміну між атмосферою і поверхнею Світового океану; зміни температури вод; загибелі планктону, риби, водоплавних птахів, тварин. Нафтові плями виявляють із суден, літаків, штучних супутників Землі, а ліквідують багатьма методами, серед яких: збирання нафти механічним шляхом, розпилення емульгаторів нафти та ін. З частиною забруднювачів море бореться самостійно: бензин повністю випаровується з поверхні впродовж 6 год.; половина сирої нафти - впродовж трьох тижнів; нафта емульгується, розчиняється і осаджується, а також руйнується під впливом зовнішніх чинників тощо.

Важкі металипотрапляють у Світовий океан зі стоком річок, вимиваються з поверхні, випадають з атмосфери. Найбільше їх джерело - стічні води металургійних та металообробних підприємств.

Забруднення сміттям і продуктами спалювання в морі. Сміття потрапляє в океан з кораблів, що по ньому курсують, надходить з водами річок, його часто скидають у води чи спалюють у віддалених районах. Особливо забруднені води поблизу портів.

Захоронення токсичних і радіоактивних відходівна океанічному дні внаслідок пошкодження контейнерів спричиняє забруднення вод шкідливими речовинами і радіонуклідами. Після Другої світової війни зброя разом з кораблями Німеччини була затоплена в Балтійському морі. Відпрацьовані реактори підводних човнів, перші радіоактивні відходи військово-промислового комплексу і АЕС теж заховували в такому корозійно агресивному середовищі, як морська вода (Карське море, глибинні зони Атлантики).