Основні завдання сучасної екології:

• вивчення загального стану сучасної біосфери, причин і обсягів змін під впливом різних природних і антропогенних чинників;

• прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери в цілому і просторі;

• збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення.

Таким чином, центральним завданням сучасної екології є дослідження живої компоненти біосфери, і пізнання всіх процесів функціонування життя.

Структура сучасної екології (рис.1.1) включає близько 90 напрямів і піднапрямів, які сформувалися впродовж останніх десятиліть в усіх галузях людської діяльності. Вони умовно об’єднані в чотири блоки: біоекологію, геоекологію, техноекологію і соціоекологію. Кожен з напрямків екологічних наук має свою специфіку, своє коло вирішуваних екологічних питань, свої методи досліджень, але завдання у всіх одне: визначити характер і обсяги забруднення довкілля, пов’язаних з конкретним видом діяльності людини, ступінь їх небезпечності, можливості нейтралізації, шляхи екологізації виробництва, підвищення ефективності охорони природи та відтворення природних ресурсів. Тобто, різнопланові екологічні дослідження мають кінцеву мету: визначення тактики і стратегії еколого-безпечного розвитку людства, збереження біосфери і життя на Землі.

Особливості окремих блоків сучасної екології коротко можна визначити так:

Головною складовою загальної екології становить біоекологія - частина біології, що вивчає відносини організмів (особин, популяцій тощо) між собою та навколишнім середовищем. До складу біоекології включається екологія особин (аутекологія), популяцій (демекологія) та спільнот (синекологія).

Прикладна екологія - дисципліна, що вивчає механізми руйнування біосфери людиною, способи запобігання цим процесам та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища. До її складу входять геоекологія, техноекологія, соціоекологія. Геоекологія вивчає специфіку взаємовідносин організмів і середовища їх існування в різних географічних зонах; дає екологічну характеристику різних географічних регіонів; розглядає екологічні наслідки як геологічних процесів, так і видобутку корисних копалин тощо. Техноекологія - найбільший за обсягом блок прикладних екологічних напрямів, пов’язаних з такими об’єктами людської діяльності, як енергетика, промисловість, транспорт, військова справа, сільське господарство, космос. Займається вивченням обсягів, механізмів і наслідків впливів на довкілля та здоров’я людини різних галузей і об’єктів діяльності, проблемами утилізації відходів виробництва та відтворення зруйнованих екосистем тощо. Соціоекологія - розділ сучасної екології, де вивчається специфічна роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти, відмінності цієї ролі від ролі інших живих істот. Тісно пов’язана з етнографією та соціологією і займається формуванням екологічної свідомості, екологічної культури, вивченням і формуванням законів про екологічне природокористування, формуванням принципів і критеріїв екологічного менеджменту, контролю й бізнесу, формуванням основ екологічної політики.

Останнім часом (1995-2004 рр.) з’явились нові напрями екологічної діяльності, а, відповідно, і нові терміни і поняття. Найголовніші з них:

Біотична регуляція навколишнього середовища- процеси перетворення довкілля живою речовиною біосфери за допомогою сонячної енергії через динамічно замкнені колообіги речовин, потоки яких на багато порядків перевищують потоки руйнування навколишнього середовища.

Екологічна ліцензія- дозвіл, який видається державою (спеціальними природоохоронними органами) і в якому вказані види, обсяги, ліміти господарської діяльності з використання природних ресурсів, а також екологічні вимоги до їх використання з визначенням наслідків невиконання цих вимог. Екологічні ліцензії видаються також як дозвіл на викиди конкретного забруднювача на конкретний проміжок часу. Ці права можуть продаватися державою підприємствам і одним підприємством іншому. Ціна екологічної ліцензії залежить від часу доби, сезону, ситуації в регіоні. Торгівля квотами на забруднення - це найгнучкіший з усіх відомих заходів економічного регулювання якості природного середовища.

Ліцензування природокористування- системи державних дозволів на використання природних ресурсів, які оплачуються користувачами.

Екологічний лізинг- підприємницька діяльність, пов’язана з довгостроковою орендою екологічного устаткування, обладнання тощо на спеціальних взаємовигідних умовах, особливо - при проведенні технічного переозброєння, екологізації виробництв.

Екологічний паспорт - важливий комплексний екологічний документ, на основі якого визначається вплив об’єкта людської діяльності на довкілля з метою контролю й мінімізації цього впливу. Складається з двох частин. У першій містяться загальні відомості про підприємство: займана площа. тип грунтів, які вилучено через це з вжитку, вид і кількість природних ресурсів, що використовуються (мінеральна сировина, вода, повітря тощо); кількість споживаної електроенергії; опис технології виробництва основної продукції, типів і обсягів відходів виробництва та заходів і схем очищення викидів у повітря і стічних вод; дані про кількість робітників, шкідливі для здоров’я працівників чинники виробництва, особливості захворювань працівників. У другій частині - перелік заходів, що плануються вжити з метою екологізації виробництва, зменшення забруднень довкілля та шкідливого впливу на здоров’я людей. При цьому вказуються конкретні терміни, обсяги витрат, розрахунки зменшення викидів і скидів шкідливих речовин, економії ресурсів та електроенергії.

Екологічний менеджмент - підсистема загальної системи управління в будь-якій галузі виробництва, яка гармонізує діяльність і розвиток кожного підприємства та всієї галузі в довкіллі і в екологічному правовому полі. Забезпечує планомірну діяльність з охорони природи і забезпечення екологічної безпеки.

Екологічна аварія- локальний техногенний інцидент з немасштабними екологічними наслідками, але з можливими людськими жертвами і значними економічними збитками.

Екологічна катастрофа - широкомасштабна зміна екологічної та економічної ситуації, яка призводить до повної деградації екосистем, загибелі значної кількості живих істот, тривалої зміни характеру захворювань і надзвичайних соціально-економічних потрясінь.

Екологічний імператив- звернена до людей вимога (подібно до закону моральної категорії) обмежити і зупинити згубне для природи господарювання і в своїй діяльності співвимірювати антропогенний тиск на довкілля з екологічною витривалістю біосфери. Це дотримання всіх екологічних правил і вимог, обмежень і заборон, чинних і таких , що можуть виникнути в майбутньому, насамперед, збалансованість виробництва з природою, співіснування техносфери й біосфери згідно з конвенцією збереження та відтворення останньої.