- •Міністерство аграрної політики та продовольства України
- •Розділ 1. Огляд літератури
- •1.1. Гетерозисна селекція соняшнику
- •1.2. Створення стерильних аналогів та відновників фертильності пилку соняшнику
- •1.3. Оцінка інбредних ліній соняшнику на комбінаційну здатність
- •1.4. Отримання та оцінка гібридів соняшнику
- •Розділ 2. Загальна характеристика дослідного поля
- •2.1. Розташування земельної ділянки дослідного поля
- •2.2. Кліматичні умови дослідного поля
- •Розділ 3. Вихідний матеріал, методи та методика досліджень
- •3.1. Вихідний матеріал дослідів
- •3.2. Методи дослідження
- •3.3. Методика проведення дослідів
- •4.1. Визначення рівня гетерозису гібридами f1 в порівнянні з батьківськими компонентами
- •4.3. Оцінка гібридів соняшнику за господарсько-цінними ознаками
- •Розділ 5. Охорона праці при вирощуванні гібридів соняшнику
- •Висновки
- •Додатки
- •Список використаних літературних джерел
1.2. Створення стерильних аналогів та відновників фертильності пилку соняшнику
Стерильні аналоги материнських ліній високогетерозисних гібридів створюють методом насичуючих схрещувань за такою методикою. Спочатку отримують гібрид F1 ЦЧС/Б.
Перший рік. На 2-4 рослини джерела ЦЧС (цитоплазматична чоловіча стерильність/Б) наносять суміш пилку з 10-15 рослин фертильної лінії Б, яку переводять на стерильну основу. Цю ж суміш пилку використовують для розмноження „в собі” лінії Б під ізоляторами. Кошики рослин першого беккросу (ВС1) обмолочують кожен окремо.
Другий рік. Насіння кожного потомства ВС1 висівають окремим рядком в розсаднику гібридизації для повторного насичення пилком лінії Б. висівають не менше 30 насінин. Поряд з кожним потомством висівають рядок лінії А. На ділянках ВС1 обліковують прояв стерильності і проводять повторне насичуюче схрещування не менше 5-ти стерильних рослин сумішком пилку лінії Б. Для повторного насичення вибирають рослини ВС1, які максимально наближені до фертильної лінії Б за морфологічними ознаками і біологічними властивостями. В результаті отримують насіння другого беккросного покоління (ВС2).
Третій рік. Продовжують насичуватистерильні рослини потомств ВС2сумішком пилку з 10-15 рослин фертильної лінії. Для насичення підбирають рослини стерильних потомств ВС2, які в найбільшій ступені наближені до свого фертильного аналогу. Фертильну лінію Б розмножують під ізоляторами.
Четвертий рік. В розсаднику гібридизації поруч з фертильним аналогом висівають окремими рядками ВС3 і ретельно перевіряють їх стосовно закріплення стерильності і подібності з фертильним аналогом.
При досягненні окремими потомствамиВС3 повної подібності за морфо-фізіологічними властивостями зі своїм фертильним аналогом проводять четверте насичення. Для цього індивідуально запилюють не менше 20-25 рослин кожної лінії, тобто для запилення стерильних рослин із вирівняних потомствВС3 використовують не сумішок пилку, а пилок від окремих рослин фертильного аналогу, які одночасно з добором пилку (чи наступного дня) самозапилюють. Після дозрівання кошики усіх рослин ВС4 і самозапилені фертильні кошики обмолочують окремо. Частину насіння кожного кошику аналізують на вміст олії.
В наступному році для посіву використовують кращі за цією ознакою рослини ВС4 та їх самозапилені фертильні лінії.
Якщо в потомствах ВС3 рослини ще не досягли повної подібності з фертильними аналогами, то проводять наступне насичення сумішком пилку останнього.
П’ятий рік. Насіння рослин ВС4, проаналізовані на вміст жиру та самозапилені рослини від парного схрещування з цими рослинами, висівають поряд. Ще раз перевіряють подібність за морфологічними ознаками і стерильність в потомствах ВС4 і кращі з них опилюють сумішком пилку відповідного фертильного аналогу, в межах якого здійснюється внутрішньо-лінійне схрещування під ізоляторами. В результаті отримують два аналоги однієї і тієї ж лінії: стерильний – потомство від насичуючого схрещування (А) і фертильний (закріплювач стерильності) – фертильна лінія, розмножена під ізоляторами (Б).
Для підтримання стерильності даної лінії її висівають разом з закріплювачем стерильності на просторовій ізоляції. При висіві насіння рядки чергують у відношенні 1:1, або ж 2:1, тобто один рядок стерильного аналогу, один фертильного, чи два рядки стерильного аналогу, один фертильного. Це відношення залежить від пилко утворювальної здатності фертильного аналогу.
Одночасно зі створенням стерильних аналогів формують і аналоги відновників фертильності пилку (Rf) [33, 35-38].
У тих випадках, коли батьківська форма гетерозисного гібриду не має відновлюваної здатності, методами селекції створюють аналог її відновника фертильності. Для цього необхідно, щоб селекціонер мав хоча б одну форму (В), яка має високу відновлюючу здатність. Створювати аналоги-відновники фертильності можна як на фертильній основі, так і на стерильній.
При використанні фертильного аналогу проводять насичуюче схрещування джерела відновника (В) з лінією (Б), котрій необхідно придати цю здатність.
В перший рік проводять схрещування типу В / Б і отримують F1. При цьому 10-15 рослин форми Б каструють вручну або хімічним способом (гіббереліном) і на них наносять сумішок пилку, зібраного з 10-15 рослин лінії В.
Обмолочують кошики з рослин F1 індивідуально.
В наступному році здійснюють насичення лінії Б пилком беккросів, отриманих від схрещування її відновником В. В якості запилювача вибирають рослини В / Б з урахуванням відновлювальної здатності. Відібрані для насичення рослини-запилювачі одноразово з беккросуванням схрещують із стерильними рослинами материнського компоненту гібриду.
Для третього і наступних насичувань беруть лише ті потомства, які в більшому степені відновлюють фертильність.
При досягненні повної подібності окремими потомствами після п’яти-шестиразового насичення з лінією Б проводять стабілізацію лінію-відновника шляхом одно-дворазового самозапилення 10-15 рослин, максимально відновленого потомства і одночасно проводять аналізуючі схрещування з стерильними рослинами.
Потомства від самозапилення і схрещування зі стерильними формами висівають поряд. При позитивних результатах відновлення потомства кращі самозапилені рослини розмножують.
Лінію В – відновник фертильності пилку (В) в подальшому розмножують при вільному цвітінні на ізольованих ділянках. Створювати відновник можна і зворотнім беккросуванням за схемою (В/Б)/Б/Б і т.д.
Суть методу створення аналогів відновників на стерильній основі заклечається в тому, що генетичні фактори відновлення, властиві лінії В, вводяться методом насичуючих схрещувань в будь-яку форму, що володіє ЦЧС за такою схемою:
Хс/В1(Хс/В)/Б1[(Хс/В)/Б]/Б і т.д., де
Хс – будь-яка стерильна форма;
В – джерело відновлюючої здатності;
Б – лінія, до якої створюється аналог-відновник.
Після закінчення насичуючих схрещувань фертильні рослини (які на цей момент усі гетерозиготні за геном Rfrf) самозапилюють, в результаті чого йде розщеплення за генопипом 1RfRf:2Rfrf:1rfrf, і добирають гомозиготні фертильні лінії, які мають відновлюючу здатність.
Роботу по створенню лінії аналога-відновника і стерильного аналогу тієї ж лінії можна проводити одночасно, так як в процесі схрещування безперервно будуть виникати і фертильні і стерильні рослини.
Якщо стерильний аналог уже є, і на його основі створюється аналог-відновник лінії, то в такому разі використовують видозмінений варіант наведеної вище схеми. В цьому випадку схрещують стерильний аналог лінії Б з будь-якою лінією-відновником фертильності пилку. В подальшому проводять повторні насичуючі схрещування, в яких стерильний аналог лінії Б завжди використовують як материнську форму, а фертильні рослини із беккроснихпотомств попереднього циклу насичують як батьківську. Після 5-6 насичень фертильні рослини самозапилюють 1-2 рази і виділяють гомозиготний відновник фертильності пилку соняшнику [33, 35-38].