Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Херсонский национальный технический университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

КР-навчальний посібник Т.Ткачук

.pdf

Скачиваний:

Добавлен:

07.02.2016

Размер:

4.16 Mб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 2324 / 3024 25 26 27 28 29 30 > Следующая >>>

231

мають високу кваліфікацію журналістських кадрів і відповідну аргументацію висновків та узагальнень статей, що публікуються.

Національні видання віддзеркалюють переважно точку зору найвідоміших експертів, політологів, економічних аналітиків, що в поєднанні зі знанням про засновника (тобто інтереси яких кіл презентує видання) допомагає дійти висновку про події, що описуються. На основі національних видань можна вдало проводити моніторинг політичної, економічної, соціальної ситуації в державі загалом. Крім того, ці видання містять досить повну інформацію, на основі якої можна зробити висновки про основні економічні і фінансові тенденції як у державі, так і у світі загалом. Такі видання мають професійний редакторський склад, що відповідає за дотримання ідеології засобу масової інформації. Отже, випадкове потрапляння матеріалу, що не відповідає політичним чи ідеологічним поглядам засновника неможливе. Тому за деякими виданням можна відстежувати реакції на події тих чи інших кіл еліти держави. Різниця в лобіюванні інтересів призводить до того, що різні видання по-різному висвітлюють одне й те саме явище.

Місцева преса найчастіше висвітлює події регіонального масштабу (економічний та соціальний стан певного регіону, області чи підприємства). Інформація є більш повною, проте і кількість «інформаційного шуму» відповідно збільшується. Аналіз регіональної преси може бути корисним лише для фокусного та пакетного режиму аналітичної роботи.

Якісна робота професійних журналістів «по духу» близька роботі спецслужб і це можна й потрібно максимально використовувати. Матеріали ЗМІ дають змогу співвідносити, уточнювати й отримувати нові подробиці, отримані оперативним шляхом, а також давати нові напрями поточної інформаційно-аналітичної роботи.

Плануючи роботу з аналітичного оброблення преси, насамперед потрібно визначитися з її метою, потім з’ясувати, що саме цікавить користувачів інформації (зокрема й саму КР) і лише після цього починати підбір джерел інформації. Цілком очевидно, що для перетворення опосередкованої інформації в проблемно-орієнований інформаційний масив, потрібно використовувати цілеспрямований підхід щодо активного сприйняття інформаційних потоків, які постійно поступають. Зовсім не обов’язково 24 години на добу проводити за переглядом друкованої продукції – для цього цілком достатньо виділити півгодини свого робочого часу. Найважливіше в цій роботі – правильно підібрати джерела інформації, обробити їх з використанням принципу «ключових слів» і,

232

нарешті, грамотно організувати сортування, класифікацію і зберігання вже опрацьованої інформації.

До інших друкованих видань належать аналітичні роботи, пресрелізи, доповіді, огляди, звіти державних установ, організацій, НДІ, недержавних установ та фірм.

Журналістика і питання конкурентної розвідки та контррозвідки, конкуренції, формування іміджу, престижу й рейтингових оцінок надзвичайно тісно пов’язані. Природно, що в «приватних» інформаційних війнах ЗМІ часто використовуються для розміщення матеріалів, дискредитуючих діяльність конкурентів у цілях формування хибної суспільної думки, реклами, яка не відповідає дійсності. У деяких випадках журналістам за публікацію «вигідної» інформації сплачується певна винагорода. У роботі приватних служб конкурентної розвідки найпоширенішою технологією легендування джерела отримання компромату є його анонімна передача або продаж в один з чисельних «незалежних» інформаційно-аналітичних центрів. Після його легалізації на інформаційному ринку підключаються журналісти, які вже готують «замовну» статтю, посилаючись на джерело, яке її легалізувало.

Також існує практика встановлення прямих контактів зі ЗМІ шляхом прямого фінансування певних видань і програм, надання їм «спонсорської» допомоги або ж безпосереднього залучення працівників ЗМІ до господарської діяльності (підрозділи зі зв’язків з громадськістю). Останнім часом широку популярність набула легалізація матеріалів компрометуючого характеру через Інтернет.

Досягнення конкурентної розвідки пов’язані з широким застосуванням нових інформаційних технологій, передусім, з Інтернетом, спеціалізованими базами даних, пошуковими програмами, сховищами інформації тощо.

Інтернет. Серед різноманітних електронних інформаційних джерел найбільш цінним для конкурентної розвідки є глобальний інформаційний ресурс Інтернет, що забезпечує можливість швидкого доступу до великих масивів документів з різних джерел. Для аналітики інтерес становлять сайти, що належать тематичним Інтернет-проектам, метою яких є аналіз та прогноз політичної або економічної ситуації в світі чи окремому регіоні. Перевагою таких сайтів є те, що автори аналітичних публікацій – представники уряду та промисловості. Такі публікації ретельно перевіряє редакція проектів, що унеможливлює потрапляння «випадкових» авторів з неперевіреною чи сумнівною інформацією.

Крім того, фактаж матеріалів, на які спираються аналітичні матеріали перевіряється через сайти он-лайн новин, які розміщують

233

новини з багатьох інформаційних агентств, і переважно всі мають електронні архіви як мінімум за останні 2-3 місяці.

Другим джерелом аналітичної інформації в Інтернеті можна вважати аналітичні сайти, що належать державним та міждержавним установам, аналітичні сайти недержавних дослідницьких установ (Економічна правда

– http://www.epravda.com.ua/; Державне агентство України з інвестицій та інновацій – http://www.in.gov.ua).

Слабкою стороною Інтернету, майже не врегульованого національним і міжнародним законодавством, є значна кількість не просто невірогідних даних, але й справжньої дезінформації – спеціальних джерел, які спеціально створюються з метою маніпулювання інформацією. Водночас в Інтернеті забагато інформації надлишкової, належно не структурованої, а тому й складної для пошуку необхідних даних. Загалом, із маніпулювання інформацією в мас-медіа нині ведеться серйозна боротьба на рівні громадських організацій, підтримуваними діловими колами. Одна з таких організацій – «Точність у засобах масової інформації» (Accuracy in Media – AIM) об’єднує 345 тисяч членів і стежить, щоб оприлюднені в ефірі матеріали відповідали фактам. В Україні останнім часом подібну роботу започаткувало Інтернет-видання «Телекритика».

Важливим ресурсом конкурентної розвідки, який використовується ще не достатньо широко в Україні, є професійні бази даних (БД). Вони мають величезний потенціал, реалізація якого не пов’язана зі значними фінансовими витратами. Найбільша в світі повнотекстова он-лайнова інформаційна система Lexis-Nexis містить понад 2 мільярди документів з глибоким архівом до 30 років у тій частині, що стосується ділової інформації і більше 200 років – пов’язаній з юридичною інформацією. Щотижня до цих баз даних додається 14 млн документів. На відміну від неструктурованих гігантських масивів Internet, користувачі Lexis-Nexis можуть використовувати могутні інструменти пошуку для одержання достовірної класифікованої інформації [27, c. 63].

Існуванню подібних до Lexis-Nexis електронних баз даних в Україні та інших країнах пострадянського простору заважає передусім інформаційна закритість, тоді як відкритість – це можливість отримання в потрібний час і в потрібному місці потрібної інформації. У різних країнах це завдання розв’язується по-різному, але там, де воно розв’язується за участі держави, маємо цінні відкриті джерела інформації, цінні передусім для бізнес-розвідки – «електронне урядування». Йдеться про інформаційні послуги, що надають урядові структури. У США ще в 1996 р. було ухвалено Закон «Про свободу інформації», який зобов’язав

234

федеральні відомства забезпечувати громадянам вільний доступ до своєї інформації. Обмеження стосуються лише матеріалів, причетних до національної оборони, особистих і фінансових документів, а також документів правоохоронних органів. Відмову в доступі до інформації можна оскаржити в суді. При чому інформація має бути надана в десятиденний термін, а судові суперечки мають бути розв’язані впродовж 20 днів. Цікаво, що, за американською статистикою, більшість запитів виходить від фірм та корпорацій, які хочуть отримати інформацію про своїх конкурентів.

Кількість БД та компаній, які забезпечують доступ до них, зростає безперервно. Інформацію про БД можливо знайти в спеціалізованих довідниках. Найбільш відомим довідником по базам даних є "The Gale Directory of Databases". Це двохтомне видання, яке видається двічі на рік. У першому томі приводиться список усіх існуючих онлайнових баз даних. У другий том включена інформація про всі бази даних, які розповсюджуються на CD-ROM і інших магнітних носіях. Крім того, довідник містить статистичні дані про компанії-власники інформаційних баз даних та інформацію щодо розподілу БД за географічною ознакою і предметними категоріями.

Отримані з різних джерел інформації дані можуть стати корисними лише після того, як будуть піддані необхідному аналізу та максимально точному тлумаченню. Інформація, якою користується аналітик під час своєї роботи повинна бути якісною.

Серйозним мінусом є те, що інформація у відкритих джерелах зазвичай вторинна. Якщо говорити про ЗМІ, то ці ресурси, навмисно чи ні, відображають суб'єктивні погляди власника, редактора або автора матеріалу. Тому необхідно враховувати, що у відкритих джерелах найбільш достовірною є інформація про минулі події, з якої мало реально скласти уявлення про плани, намірі конкурентів, про потенційні джерела нових загроз, треба визнати, що інформація, що забезпечує найбільш ефективні рішення (дії), як правило, недоступна для легальних методів. Для отримання достовірної інформації необхідно організувати інформаційно - аналітичну діяльність своєї фірми з охопленням не тільки «відкритою» інформації, а й інших, можливо більш «закритих» джерелах, які виводять на першоджерела і дають доступ до головного - намірам опонентів.

При цьому потрібно враховувати, що значна частина сайтів національних інформаційних ресурсів безпосередньо створюються під конкретні політичні проекти або вибори – чи то парламентські, чи то

235

президентські. Разом з тим в Україні інформаційне суспільство має низку специфічних ознак, зокрема, мова йде про концентрацію засобів інформації та посилення впливу інформаційних та комунікативних груп, які є частиною фінансово-політичних груп, на політичні інститути та громадську думку, домінування у ЗМІ комерційних ток-шоу, бульварного телебачення, засилля, реклами та навіть і дезінформації. Орієнтація більшості видань на максимально широку, несегментовану аудиторію, продиктована комерційним інтересом залучення рекламодавців, майже неминуче призводить до їх таблоїдизації – часто навіть всупереч декларованими засновниками чи власниками цілям. Як наслідок – політичне життя й у тому числі події електоральних перегонів висвітлюються в стилістиці «жовтої преси» – сенсаційність витісняє об’єктивність і аналіз, домінує класичний формат таблоїда: короткі новини, яскраві заголовки та великі фотографії. І це якраз саме той формат, який влаштовує нашу політичну еліту – читачі, як і телеглядачі, з більшою охотою стежать за скандальними повідомленнями та неперевіреними чутками, ніж прагнуть отримати якісну інформацію для роздумів і осмислених рішень. В Україні склалася така ситуація, що медіаринок та різні ЗМІ належать медіа-холдингам, які мають у своїй власності не один канал, власники яких переслідують свої інтереси.

Для більш глибокого усвідомлення змісту інформації, яку ми отримуємо з відкритих джерел, нижче подано узагальнення різних видів відкритих джерел інформації з даними про їх власників чи «близьких» до них осіб.

U.A. Inter Media Group Limited. http://www.uaimg.com

Акціонер – Хорошковський Валерій Іванович

Структура групи:

«Інтер»

«Інтер +»

«Enter-фільм»

«К1»

236

«К2»

«НТН»

«МЕГА»

«MTV-Україна»

«Піксель»

Атакож відоме інформаційне агентство "Українські Новини".

Інтернет-ресурс: www.ukranews.com

Інформаційне агентство "Українські Новини" працює на інформаційному ринку України з 1993 року й впевнено займає провідну позицію серед основних постачальників ділової й політичної інформації про Україну.

Група «1+1» - 100% своїх українських активів належить компанії Harley Trading Limited, яка належить українському бізнесмену Ігорю Коломойському, співвласнику групи

«Приват» 45% акцій. http://www.1plus1.ua.

В групу входять:

«1+l»

«2+2»

«ТЕТ»

«Кино»

«Сити»

237

«Уніан-ТБ» та відповідно інтернет-ресурс «УНІАН» www.unian.net

Фінансова промислова група

власником якої на 100% є Рінат Ахметов.

http://www.scm.com.ua.

«Медиа Группа Украина» - входить до складу АТ «Систем кепітал менеджмент». http://mgukraine.com/

До медіа-холдингу

входять:Телеканал "Україна"

Телеканал "Футбол"

Телеканал "Донбас"

регіональний канал «Сігма ТВ»

регіональний канал «Сфера ТВ»

Телеканал "Футбол+"

Компанія «Digital Screens»,

яка розвиває відео сервіс ліцензійного контенту oll.tv

Cейлс-хаус «Медіапартнерство»

Продакшн-компанія «Теле Про»

акціонер холдингу

порталів «United Online Ventures» (UOV)

238

45,9% акцій, що об’єднує

«bigmir.net», «tochka.net» та «i.ua»

Український медіа холдинг. http://umh.ua

UMH — активно розвиваюча мультимедійна група у Східній Європі, управляюча портфелем більш ніж 50 брендів. В Україні компанія займає лідируючі позиції на ринках Інтернету (входить в ТОП-5,серед

яких Google, Mail.ru і Yandex), радіо та преси, в Росії – активно розвивається і входить в топ-10 гравців видавничого ринку.

Засновник і Президент компанії Борис Ложкін. Партнери:

Борис Боголюбов − старший партнер по медіапроектам і телекомпаніям, рівний партнер Ігоря Коломойського групи

«Приват» (45% акцій).

Рінат Ахметов – партнер по вище згаданій «United Online Ventures» (UOV) 45,9% акцій, решта 54,1% цінних паперів знаходяться в управлінні UMH group («bigmir.net», «tochka.net» та

«i.ua»).

Петро Порошенко – партнер-співвласник новинарного журналу

«Корреспондент», сайту «Korrespondent.net» та інтернет-порталу «Bigmir.net».

Усфері Інтернету (це 45% українських інтернет-користувачів) до компанія входять:

1. Портали:

www.Bigmir.net