Введення в спеціальність / Конспект лекцій / КР-навчальний посібник Т.Ткачук

141

«Чутки, що ганьблять». Конкретні факти корупції, зв’язку з кримінальними структурами, протекціонізм кадрової політики. Всі обвинувачення повинні відповідати дійсності.

«Чутки, що прославляють». Уміле управління підприємством – за час керівництва цією командою скорочено лише 70 % співробітників підприємства, 30 %, які залишилися, повинні дякувати за те, що в них таке керівництво.

«Захищаючі» чутки. Так, підприємство тривалий час було збитковим, але директор просто не міг зорієнтуватися в ринковій економіці.

«Співчутливі» чутки. Нові акціонери хочуть притягти до відповідальності винних за розкрадання на підприємстві, але діюче керівництво занадто слабке, щоб навести там порядок.

Інсинуації, натяки й викриття – типовий набір інформаційної війни, який використовує супротивник. Його прагнення зводиться до підриву довіри до доводів опонента. При цьому використовуються різні викривальні характеристики, плітки, несумлінна інформація, сенсаційні викриття. У цій методиці акцент свідомо робиться на неймовірність інформації. По-перше, саме така інформація викликає почуття шоку, остраху, і, по-друге, неймовірну правдоподібність так само важко спростувати, як і підтвердити. Як зазначав доктор Геббельс: «Чим більша неправда, тим охоче в неї вірять» [24 с. 89].

При виявленні дезінформації необхідно:

–встановити факт, що ці відомості є дезінформацією;

–визначити, на кого ця дезінформація розрахована;

–визначити, яку мету переслідує сторона поширюючи дезінформацію. Для виявлення дезінформації використовуються загальні критерії оцінки

інформації.

Основними передумовами для успішного виявлення дезінформації є:

–постійний моніторинг;

–всебічний аналіз обстановки;

–можливість прогнозування подальшого розвитку подій;

–наявність можливостей перевірити інформацію.

2.9. Місце й роль конкурентної розвідки в стратегічному проектуванні інформаційної безпеки підприємства

Формування глобальної економічної системи, перехід до нової парадигми економічного розвитку – інформаційного суспільства, динамізація конкурентного середовища потребують принципово нових підходів до стратегічного управління інформаційною безпекою. Окрім цього, наявні

142

інструменти, методики й алгоритми стратегічного аналізу та розробки маркетингових стратегій, зокрема міжнародних, не набули відповідного поширення у вітчизняному бізнесі.

Якщо раніше керівників бізнес-структур хвилювали, в першу чергу, питання, пов’язані з поточною щоденною роботою, ускладнені внутрішніми проблемами підвищення ефективності використання ресурсів, то на сьогодні особливо важливою стає тема розробки результативної системи стратегічного планування забезпечення інформаційної безпеки підприємства, що дозволила б компанії швидко адаптуватися до змін у навколишнім бізнессередовищі, зосереджуючи при цьому увагу на завданнях ефективного використання інформаційних ресурсів у поточній діяльності.

Ф. Котлер вважає, що стратегічне планування (strategic planning) – «це керований процес створення й підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями й шансами в сфері маркетингу. Воно опирається на чітко сформульовану програмну заяву фірми, виклад допоміжних цілей і завдань, здоровий господарський портфель і стратегію росту» [28, с. 577].

Стратегії мають кілька відмінних рис, серед яких І. Ансофф [29, с. 27-28] виокремлює такі:

1.Процес вироблення стратегії завершується встановленням загальних напрямків просування фірми.

2.Неможливим є передбачення абсолютно всіх можливостей і ризиків.

3.Успішна реалізація стратегії неможлива без зворотного зв'язка, оскільки високо ймовірність коректування первинного стратегічного вибору на основі отриманої інформації в процесі визначення конкретних альтернатив.

4.Існує необхідність поділу стратегій і орієнтирів. Орієнтир – вищий рівень ухвалення рішень; це ціль, якої прагне досягти фірма. Стратегія - засіб для досягнення мети організації.

5.Стратегії й орієнтири взаємозамінні: деякі параметри ефективності (наприклад, частка ринку) в один момент будуть для фірми орієнтирами, а в інший - стануть її стратегією.

Стратегічне планування також дає основу для ухвалення рішення: «…що

бне робив керівник, в основі його дій лежить ухвалення рішень, а керування

– це завжди процес ухвалення рішень» [30, с. 63]. Р. А. Фатхутдінов [31, с. 132] виділяє такі ключові стадії процесу ухвалення рішень в організації:

Підготовка до роботи.

Виявлення проблеми й формування цілей.

Пошук інформації і її обробка.

Виявлення можливостей ресурсного забезпечення.

Ранжирування цілей.

143

Формулювання завдань.

Оформлення необхідних документів.

Реалізація завдань.

Додамо, що Дрокин В.В. та Пошехонова Г.В. слушно зауважують, що ефективність здійснення перерахованих етапів багато в чому залежить від кількості і якості інформації, що є одним з найважливіших компонентів процесу ухвалення рішень, що забезпечує реалізацію кожної стадії процесу

[32, с. 6-7].

Управлінські рішення ухвалюються на основі кваліфіковано обробленої інформації, що дозволяє визначити реальне становище компанії, цінності й довгострокові цілі, розробити алгоритми досягнення поставлених завдань, а також вирішити питання про те, які нові напрямки варто розвивати, а які ліквідувати.

Стратегічне планування ґрунтується на наданій спеціальній інформації, яка необхідна в конкретний момент здійснення того або іншого етапу розглянутого процесу. У зв'язку з необхідністю оптимізації даного процесу повстало завдання визначення місця конкурентної розвідки в механізмі стратегічного планування.

Очевидним є факт, що для кожного етапу стратегічного планування характерні певні інформаційні потреби (див. табл.).

Таблиця 1 Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного проектування

інформаційної безпеки підприємства

145

Виходячи з інформаційних потреб, нам здається доречним використання конкурентної розвідки (далі також – КР) як системи, що дозволяє максимально повно забезпечити необхідними відомостями (зі всіх питань і поставлених завдань) кожний із етапів стратегічного планування (рис. 2.5).

1) Програма інформаційної безпеки підприємства та її місія зазвичай зрозуміла спочатку – кожна компанія існує з метою досягнути успіху в рамках навколишнього середовища. Із часом зовнішні або внутрішні фактори можуть вплинути на мету або ставлення до розробленого плану. У такій ситуації необхідною є розробка програмної заяви, яка здатна допомогти відповісти на такі важливі питання: чим є підприємство? ким є клієнти? яким повинне бути підприємство? і т.п. Головне завдання конкурентної розвідки на даному етапі полягає у зборі інформації (про стан ринку й зовнішнього середовища), а також у складанні оглядів, які головним чином ґрунтуються на маркетингових дослідженнях кількісного характеру. Головні критерії, пропоновані до інформації на даному етапі, - значущість, повнота й актуальність.

Професор Бен Джілад з університету Rutgers, визнаний експерт зі створення ефективних систем конкурентної розвідки, сказав: «Будь-яка програма конкурентної розвідки, яка не була ініційована або, принаймні, рішуче підтримана і використана топ-менеджментом, приречена на забуття і не впливатиме на ухвалення рішень» [34, с. 43].

147

-вивченні наявних у розпорядженні ресурсів (бюджет, час, стан бренду й

т.д.);

-установленні реальних на даний період цілей і пошуку шляхів їхнього досягнення;

-визначенні реальних цілей для комунікаційної активності.

3)План розвитку системи забезпечення інформаційної безпеки підприємства є основним знаряддям сфери стратегічного проектування інформаційної безпеки. У даному контексті йдеться про оцінку стану всіх складників фірми бізнесів-напрямків. На цьому етапі планування особливо актуальними є маркетингові дослідження, в основному якісного характеру.

На виході цього етапу формулюється інформаційно-комунікаційна платформа, на основі якої відбувається запуск процесу стратегічного проектування інформаційної безпеки підприємства.

4)Стратегія забезпечення інформаційної безпеки підприємства. Крім

оцінки поточного стану, на даному етапі однією з головних функцій конкурентної розвідки постає визначення нових напрямків розвитку системи інформаційної безпеки.

Завдання конкурентної розвідки полягають у здійсненні трекінгу, тобто у визначенні ступеня досягнення поставлених на першому етапі завдань і цілей. Цей процес ґрунтується на маркетингових якісних і кількісних дослідженнях. На основі складеного списку досягнутих і не досягнутих результатів обґрунтовується ефективність застосування тих чи інших заходів забезпечення інформаційної безпеки, а також виявляються причини невдач.

Показовим прикладом підрозділу конкурентної розвідки, який досить ефективно функціонує в системі стратегічного планування, є компанія приклад компанії Avnet (див. рис. 2.6.), яка є одним з найбільших у світі дистриб’юторів електронних компонентів.

149

Рис. 2.6. Роль конкурентної розвідки в процесі планування у компанії

Avnet

До створення відділу, що займається конкурентною розвідкою, у фірмі Avnet дослідницька й розвідувальна діяльність не проводилася. У зв'язку із чим можна говорити про цілковиту відсутність стратегічного планування. Однак уже до 1998 року БДІ (бюро ділової інформації) зібрало обмежений масив даних, здобутих за допомогою нечисленних досліджень. У цей момент виникла ідея передачі функції інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного планування конкурентній розвідці.

На сьогоднішній день в Avnet система стратегічного менеджменту складається із чотирьох елементів:

1.Система глобального стратегічного планування й менеджменту.

2.Бюро ділової інформації.

3.Бізнес-планування й аналіз/вимірювання результатів діяльності.

4.Взаємодія з інвесторами.

Ключовий чинник ефективної діяльності конкурентної розвідки в компанії Telecoms – це чітка система взаємодії між групою КР та іншими підрозділами організації в процесі стратегічного проектування інформаційної безпеки компанії. На успіх в даній компанії також впливають взаємостосунки з основними процесами бізнесу й «розміщення» групи/відділу КР в організаційній структурі компанії. Зрозуміліша з інтуїтивної точки зору властивість програми КР, що визначає ефективність, це «портфель» пропонованих послуг і те, як вони використовуються для підтримки процесу ухвалення рішень у компанії. Нарешті, все більшу роль має технічна інфраструктура, яка слугує для збирання, узагальнення й поширення даних КР і впливає на здатність компанії використовувати активність корпоративної розвідки як ефективний засіб для успішної конкуренції [35, с. 77-78].

У компанії Xerox стратегічне проектування інформаційної безпеки віднесено до прямої компетенції конкурентної розвідки, яка в даному контексті проводить свою діяльність на трьох рівнях:

1)на глобальному рівні: підрозділи КР розробляють продукцію і послуги для конкретних споживчих сегментів. Усіма способами вони «ловлять» інформацію, що може вплинути на довгострокові або стратегічні плани.

2)на національному рівні: Управління операцій із клієнтами, яке знаходиться у США, збирає і використовує дані конкурентної розвідки.

3)на регіональному рівні: по країні розкидано десятки бізнес-підрозділів по роботі з клієнтами. Менеджери, що займаються індивідуальним маркетингом, збирають та аналізують дані про ситуації на локальному ринку

[35, с. 56].

150

Практика всесвітньо відомих компаній довела, що використання системи конкурентної розвідки як інструменту забезпечення інформацією процесу стратегічного планування інформаційної безпеки підприємства несе в собі певні вигоди, дозволяючи, наприклад:

-систематично інформувати керівництво із приводу діяльності конкурентів і перспектив розвитку самої компанії;

-вчасно прогнозувати загрози на ринку товарів і послуг;

-сприяти в розробці маркетингових і стратегічних програм та ін. Очевидні переваги складання стратегічних планів на основі якісно

обробленої інформації підтверджують необхідність пильної уваги менеджменту до питань інформаційно-аналітичного забезпечення за допомогою конкурентної розвідки.

2.10. Визначення оптимальної моделі конкурентної розвідки

Якоїсь сталої і загально визнаної методики конкурентної розвідки немає. Здійснюючи конкурентну розвідку той чи інший господарюючий суб’єкт, в більшості випадків, розробляє власну методику. По суті методика конкурентної розвідки це саме той механізм, що забезпечує успіх здійснення конкурентної розвідки – отримання необхідної інформації для прийняття оптимального управлінського рішення. А тому буде логічно якщо даний механізм буде утаємничуватись. Проте існують й відомі методики конкурентної розвідки.

Харківське об’єднання аналітиків і професіоналів конкурентної розвідки (SCIP.ORG.UA) дотримується точки зору, що існують п’ять етапів, які об’єднані під назвою «Розвідувальний цикл обробки інформації» в результаті якого «сира» інформація перетворюється в «аналітичні матеріали» або знання: планування і вибір об’єкта; збір опублікованої інформації; збір інформації з первинних джерел; аналіз зібраної інформації і створення нового продукту; доведення результатів до замовників [36]. Методика наведена на рис. 2.7.