Введення в спеціальність / Конспект лекцій / КР-навчальний посібник Т.Ткачук

1

Т.Ю.ТКАЧУК

2

РЕЦЕНЗЕНТИ: доктор технічних наук, професор, В.І. Литвиненко;

Ткачук Т.Ю.

Конкурентна розвідка : навч. посіб. / Т.Ю.Ткачук. – К. :

…………………………, 2013. – 295 с.

Розкрито основні засади організації та здійснення конкурентної розвідки, ознайомлено читача з історичним розвитком і становленням цього напряму забезпечення безпеки підприємства, особливостями сучасного стану конкурентної розвідки у вітчизняних та зарубіжних компаніях, висвітлює нові елементи формування системи безпекотворення господарюючих суб’єктів. Основна мета навчального посібника полягає в наданні студентам базових знань, формування умінь та навичок з організації конкурентної розвідки на підприємстві.

Для студентів вищих навчальних закладів, спеціалістів з конкурентної розвідки, аналітиків, керівників недержавних служб безпеки, професіоналів з фінансово-економічної безпеки, корпоративного управління.

© Т.Ю.Ткачук, 2013

3

ЗМІСТ

4

5

ВСТУП

Футбол і конкурентна розвідка, на перший погляд, речі несумісні, проте ці поняття за змістом пересікаються. У своєму сенсі футбол – це командна гра, з огляду отримання конкурентних переваг на ринку, конкурентна розвідка теж результат командної гри топ-менеджерів, спеціалістів з безпеки, аналітиків та ін. Принцип «якщо не забиваєш ти – забивають тобі» притаманний і футболу, і конкурентній розвідці з тією лише різницею, що засоби в них різні.

Сучасний вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку ринкових відносин яскраво демонструє, що жодна особа, організація не можуть ефективно діяти в умовах гострої конкурентної боротьби без глибокого та всебічного розуміння ринкового середовища або не маючи у своєму розпорядженні новітньої, повноцінної і достовірної інформації про те, що в ній відбувається. У цьому плані мета конкурентної розвідки полягає в аналізі діяльності конкурентів з використанням методів оброблення відкритої інформації. Конкурентна розвідка використовує у своїй практиці виключно легальні методи збирання та оброблення інформації, орієнтуючись на відкриті джерела.

Конкурентна розвідка дає змогу передбачати зміни на ринках, дії конкурентів, виявляти нових або потенційних конкурентів, прогнозувати появу нових технологій, забезпечує моніторинг політичних ризиків. Для виживання в умовах сучасної конкурентної боротьби першочергового значення набуває розвідка намірів конкурентів, вивчення основних тенденцій бізнесу, аналіз можливих ризиків. Конкурентна розвідка є могутнім інструментом дослідження ринку, а нині дисципліною, яка бурхливо розвивається. Як навчальна дисципліна, конкурентна розвідка виникла на стику економіки, юриспруденції і спеціальних дисциплін.

Навчальна дисципліна «Конкурентна розвідка» покликана сформувати у студентів цілісні знання про організацію діяльності конкурентної розвідки як основної складової системи безпеки підприємництва.

Мета викладання навчальної дисципліни полягає у вивченні організаційно-правових основ роботи конкурентної розвідки на підприємстві та набутті умінь щодо практичного застосування методів конкурентної розвідки.

Відповідно до визначеної мети завдання вивчення навчальної дисципліни полягають у тому, щоб:

– сформувати у студентів знання та уміння про основи організації діяльності конкурентної розвідки в межах проведення заходів безпеки господарюючих суб’єктів України;

6

–виховати у студентів усвідомлення важливої ролі органів безпеки, які призначені протидіяти шпигунським спрямуванням суб’єктів господарювання.

Об’єктом вивчення навчальної дисципліни є фінансово-економічна безпека суб’єктів господарювання.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є конкурентна розвідка в системі економічної безпеки суб’єктів господарювання.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати:

–методологію інформаційно-аналітичної діяльності конкурентної розвідки;

–принципи організації діяльності конкурентної розвідки;

–інформаційно-аналітичні технології, які використовує у своїй роботі конкурентна розвідка;

–способи збирання інформації, її класифікації та перевірки;

–особливості організації конкурентної розвідки на підприємстві;

–напрями діяльності підрозділу конкурентної розвідки;

–можливості новітніх технологій для оптимізації роботи конкурентної розвідки;

–організацію роботи конкурентної розвідки у відомих міжнародних компаніях.

Уміти:

–професійно організувати роботу з інформаційно-аналітичного забезпечення безпеки підприємства;

–здійснювати управління роботою конкурентної розвідки;

–використовувати методи конкурентної розвідки для збирання інформації;

–формувати конкурентну стратегію безпеки підприємства;

–аналізувати, обробляти отриману інформацію та подавати висновки.

7

Розділ 1

Конкурентна розвідка – пріоритетний напрям розвитку бізнесу

1.1. Історія становлення та розвитку конкурентної розвідки

Ще задовго до появи понять «конкурентна розвідка», «економічна розвідка», «промислове шпигунство» існувала діяльність, яка сьогодні підпадає під такі визначення. Основними проявами її були маскування «розвідників» під мирне населення, тобто використання прикриття. Першими прикриттями для них були деякі професії, наприклад, торгівці, священики, монахи, а також жебраки, каліки, вуличні співаки, повії [1, с. 36-37]. На теренах нашої держави такі функції часто виконували кобзарі та лірники. Це були зародки сучасної конкурентної розвідки та промислового шпигунства. Варто відмітити, що явище конкурентної розвідки особливої актуальності набуло порівняно недавно: як і в нас у країні, так і за кордоном. «Подібно до багатьох інноваційних і свіжих ділових ідей, загальне сприйняття КР діловим світом було досить повільним. І сама КР еволюціонувала повільно, але зробила різкий ривок за останні кілька років» [2, с. 76].

Концепція конкурентної розвідки була сформульована наприкінці XX століття відомим американським економістом, професором Гарвардської бізнес-школи М. Портером, що визначив розвідку як інструмент досягнення конкурентних переваг і обґрунтував необхідність її застосування в цивілізованому ринковому середовищі. Однак використання розвідки в бізнесі почалося аж ніяк не в XX столітті.

Існують три теорії походження конкурентної розвідки. Представники першої стверджують, що родоначальником цієї системи була компанія Xerox, що у свій час виявила, що японські виробники вийшли на американський ринок із технікою високої якості й із ціною нижчою від собівартості продукції Xerox. Завдяки ефективному використанню технологій КР, запозичених у японських конкурентів, американська компанія змогла втриматися на ринку. Оцінивши ефективність використання системи інформаційно-аналітичного забезпечення, компанія продовжила практику використання інструментів конкурентної розвідки.

Прихильники другої теорії вважають, що економічні розслідування почалися набагато раніше, в XVI столітті – у процесі розвитку продуктивних сил і організації мануфактур [3].

8

Третя говорить про те, що датою появи першої документально підтвердженої конкурентної розвідки вважається кінець XIV століття, коли торгово-банківський будинок Фуггерів у німецькому Аугсбургу вперше почав використовувати деякі елементи КР, випускаючи й поширюючи «новинний манускрипт», що містив інформацію про політичні й комерційні справи. За словами деяких дослідників, використання цілеспрямованого відбору й аналізу зібраної інформації, дозволило Фуггерам зайняти лідерську позицію в ключових галузях промисловості.

Нам здається, що джерела КР ідуть глибше – далеко в давнину, і нерозривно пов'язані із промисловим шпигунством.

Найдавніший приклад промислового шпигунства описує відомий французький письменник Жозеф Анрі Беке у своїй книзі «Боротьба за вогонь», коли первісні люди – герої книги – відправлялися в сусіднє плем’я, щоб викрасти секрет добування вогню [4].

Перший задокументований випадок проведення розвідувальної операції міститься у Біблії. Так, Глава 2-га Книги Ісуса Навина свідчить: «1. І послав Ісус, син Навин, з Ситтиму двох наглядачів таємно та сказав: підіть, огляньте землю та Єрихон. Два юнаки пішли та прийшли в будинок блудниці Раав, і залишились ночувати там».

Таким чином, плануючи захоплення Єрихону, Ісіс Навин послав у місто двох юнаків, щоб перед штурмом отримати інформацію про стан сил та засобів захисників міста. Юнаки змогли таємно проникнути в місто та знайти притулок в домі блудниці Раxав. Або, говорячи на професійній мові, успішно провели перший етап своєї місії: легалізувались на об’єкті зацікавленості, влаштували явочну квартиру та завербували свого першого агента.

Однак в подальшому, Цар Єрихонський отримав контррозвідувальні дані щодо «порушень на режимному об’єкті», а саме стосовно присутності в місті розвідувальної групи противника, після чого він віддав наказ щодо її негайної ліквідації. Але Раxав, по-перше, направила охорону по хибному сліду (виступивши у ролі агента-двійника), по-друге, рекомендувала шпигунам відсидітись на горі, доки переслідувачі не повернуться до міста. А потім забезпечила їх втечу. За свої послуги Раxав отримала можливість врятувати себе та свою сім’ю після знищення міста.

Документальні джерела – китайська хроніка, що датується XV ст. до нашої ери – містять розповідь про китайську принцесу, яка у своєму капелюшку, прикрашеному живими квітами, вивезла з Китаю шовковичних черв’ячків і передала їх своєму коханому разом із секретом виготовлення шовку, чим позбавила Китай на монополію в цій галузі. Це перший випадок застосування шпигунських прийомів заради прибутку відомий з історії Стародавнього Риму. Внаслідок успішно проведеної шпигунської операції

9

імператор Юстініан позбавив китайців монополії на виробництво і торгівлю знаменитим шовком на Близькому і Середньому Сході [4].

Справжнім творцем економічного та військово-промислового шпигунства свого історичного періоду можна назвати Чингізхана.

Жодного походу він не робив без вивчення економічної обстановки на території майбутнього супротивника: природних багатств, наявності корисних копалин, рівня розвитку ремесел і військової справи, прихованих скарбів, багатих могильників. Не без допомоги шпигунів до рук Чингізхана і його найближчих спадкоємців потрапили величезні багатства Абасідів, скарби китайських царів і багдадських халіфів, золото ісидів. Незвичним був підхід Чингізхана до того, що нині називають «ноу-хау». Майже поголовно знищуючи населення завойованих міст, він зберігав життя майстрам, зброярам, златоковалям, архітекторам та іншим особам, які володіли таємницями ремесла; більш того, він встановив закон: вчитися у всіх народів всьому кращому, що ті створили [4]. Так почав зароджуватися бенчмаркінг.

Пізніше, аж до середніх віків, спостерігається стрімкий розвиток промислового шпигунства. Саме в цей період йшла боротьба за секрети «грецького вогню» (самозапалювальної речовини, яка в закупорених глиняних посудинах використовувалась для бомбардування ворожих кораблів), а також порцеляни, секрет виготовлення якого був нелегально вивезений з Китаю до Великобританії, Німеччини, Австрії, Росії, Італії, на Скандинавські острови, а звідти – по усьому світу.

З XVI до XVIII ст. основним предметом промислового шпигунства були відкриття алхіміків. Наполегливе полювання велося за секретом герметичної закупорки посуду, секретом виробництва золота, кислот для очищення алмазів і, нарешті, пороху (також викраденого в китайців).

У цей період промислове шпигунство починає узаконюватися, перетворюватися в такий вид діяльності, який підтримується державою. Прикладом цього можна вважати прийняття в 1791 році у Франції Закону про патенти. Особливістю цього закону було те, що вперше заохочувалося промислове шпигунство за кордонами Франції. Цей закон закріплює «за кожним, хто перший привезе до Франції будь-який іноземний промисел, такі самі пільги, якими користувався б його винахідник» [4].

Наприкінці XVIII ст. в Манчестері виникає перша приватна організація, що сприяла приватному шпигунству, з назвою «Асоціація по боротьбі з патентами і монополіями». Приблизно в той же час (1754 р.) група банкірів і філантропів створила «Товариство заохочення ремесла і торгівлі», яке видавало премії винахідникам, які не запатентували свої винаходи.

Наступною подією, яка стала приводом для створення першої приватної розвідки, стала справа про французьку сталь. В оголошеному Наполеоном

10

Бонапартом конкурсі на виготовлення французької сталі міг взяти участь як винахідник нової сталі, так і шпигун, який викрав спосіб виготовлення в англійців. Конкурс виграв Фрідріх Крупп, який, очевидно, скупив у дрібних шпигунів багато формул і таким чином зрозумів суть технологій основних виробників англійської сталі. Отримавши в 1841 році концесію від французького уряду, Фрідріх Крупп створив компанію з виробництва сталі. Але його справа розвитку не отримала і він помер, залишивши борги на суму 9 млн доларів США. Його пристрасть до шпигунства (разом з фабрикою) перейшла до сина – Альфреда Круппа. Налагодивши контакти як у вищому світі, так і серед промисловців Англії, А.Крупп отримав секрети, якими свого часу не зміг заволодіти його батько. Він відразу ж приступив до створення першої у світі приватної організації промислової безпеки, а в 1848 році стає єдиним власником фірми.

Син Альфреда Круппа Густав продовжив справу діда і батька у XX сторіччі. Про успіхи діяльності їхньої розвідки, зокрема, свідчить той факт, що Густавові вдалося викрасти у французів гігантську гармату, котру він сховав у заводській трубі. Йому належить винахід – опромінення відвідувачів ікс-променями, які засвічували у них фотоплівку й викликали серйозні фізичні розлади [4].

Прикладом створення зародків промислового шпигунства XVI століття є також і банківські структури Фуггерів в Аусберзі. Фуггери створили велику фінансову імперію, позичаючи гроші збіднілим правителям і державам. Та обставина, що Фуггери рідко помилялися в розміщенні своїх капіталів була результатом професійної організації збирання ними приватної інформації.

Торговий дім Фуггерів розсилав своїм штатним службовцям у представництва фірми в інших містах Європи бюлетені новин, які крім іншої мали і таємну інформацію політичного та економічного змісту. Це давало їм можливість більш ефективно вирішувати завдання, що ставилися перед ними.

За часів керівництва компанією Якоба Фуггера (1495-1525 рр.) була створена справжня приватна розвідувальна служба, її основу функціонування становили численні представництва фірм у різних європейських країнах, які збирали необхідні відомості.

Достатньо дієздатні приватні розвідувальні структури, зокрема економічного спрямування, були створені ще в XVIII ст. у Пруссії. Професійні основи сучасної німецької конкурентної розвідки та промислового шпигунства були закладені в XVIII – XIX ст. У той період німецькі купці під час поїздок по Європі та вивчення ринку дійшли висновку, що використовуючи іноземні наукові досягнення в різних галузях промисловості, можна усунути зі свого шляху французькі та англійські фірми-конкуренти. На основі, власне кажучи, розвідувальної економічної інформації, котра здобувалася вітчизняними бізнесменами, німці в короткий термін розгорнули власну навчальну та