65. Основні закономірності розвитку міжнародної економіки.

Основними закономірностями розвитку міжнародної економіки є:

• підвищення рівня усуспільнення виробництва в межах міжнародної економіки, що знаходить своє вираження у створенні великих господарських одиниць, наприклад, транснаціональних компаній;

• залучення національних економік у світові господарські зв'язки, що передбачає, насамперед, розвиток господарських відносин між різними галузями виробництва країн світу;

• зближення національних господарств, що передбачає адаптацію, переплетення їхніх економічних потенціалів;

• гармонізація рівнів економічного розвитку національних господарств. Ця закономірність виявляється у процесі зближення кількісних показників, які характеризують економічний розвиток країн світу. Такими показниками, наприклад, є виробництво продукції на душу населення, обсяги експорту, імпорту тощо;

• динамізм розвитку національних господарств виявляється у постійних темпах зростання суспільного виробництва протягом тривалих проміжків часу[ 7.c.20].

Перелічені закономірності є загальними для розвитку міжнародної економіки.

66. Умови розвитку міжнародної економічної діяльності.

Міжнародна економічна діяльність базується на міжнародному економічному праві, система принципів якого складається з двох великих груп – основні (загальні) та спеціальні принципи. До перших відносяться основні принципи міжнародного публічного права, так як останнє є ширшим поняттям, ніж міжнародне економічне право. Іншими словами, міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються насамперед у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такий його галузі, як міжнародне економічне право.

До загальних принципів міжнародного економічного права відносяться наступні:

• мирного співіснування;

• взаємної вигоди;

• суверенної рівності держав;

• співробітництва держав;

• невтручання;

• сумлінного виконання міжнародних зобов’язань.

Група спеціальних принципів міжнародного економічного права включає принципи:

• розвитку економічних і науково-технічних відносин між державами;

• юридичної рівності та неприпустимості економічної дис­кримінації держав;

• свободи вибору форми організації зовнішньоекономіч­них зв’язків;

• невід’ємного суверенітету держав над власними природ­ними та іншими ресурсами, а також економічною діяль­ністю;

• найбільшого сприяння;

• національного режиму.

67. Зовнішня торгівля в системі світового господарства.

Для національного господарства участь у міжнародній тор­гівлі набуває форми зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля – це складова зовнішньоторговельних зв'язків, що представляє собою торгівлю однієї країни з іншими, яка складається з опла­чуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг [4, с. 123]. Причинами існування зовнішньоторговельних відносин є: міжнародний поділ праці і взаємовигідність обміну.

Механізм здійснення зовнішньої торгівлі ґрунтується на зовнішньоторговельних операціях. Зовнішньоторговельні опе­рації – це комплекс основних операцій, якими є зовнішньо­торговельні договори по обміні товарами, і допоміжних опера­цій по транспортуванню вантажів, їхньому страхуванню, фінан­суванню самих операцій, розрахунків між продавцями й покуп­цями, гарантуванню їхніх взаємних зобов'язань, а також митної й іншої операції. До допоміжних операцій відносять різного роду угоди з рекламними й іншими організаціями, що обслуго­вують зовнішню торгівлю, висновок агентських угод з посеред­никами, договорів з постачальниками експортної й замовниками імпортної продукції.