- •51.Єс як вища форм а прояву р е г іон а л ь н о ї ек он ом іч н о ї ін т е гр ац ії в суч а сн и х ум ов а х.
- •52.Нафта як н ай к р уп н іш е п ів н іч н о ам ери к ан ськ е ек он ом іч н е у гр уп ов ан н я.
- •53.Меркосур - потенційно потужний ринок л а ти н сь к о ї Ам ерик и.
- •54. Атес – як приклад регіональної економічної інтеграції в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
- •55. Економічна інтеграція у пострадянському просторі.
- •56. Інтернаціоналізація господарського життя як об’єктивний економічний процес.
- •57. Особливості сучасної глобалізації.
- •58.Глобалізація економічного розвитку.
- •59. Проблеми й суперечності глобалізації.
- •60.Нерівномірність економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •61. Україна в системі сучасного міжнародного поділу країн.
- •62. Україна в системі міжнародної торгівлі.
- •63. Інтеграція України в міжнародний ринок праці.
- •64. Україна в системі міжнародних економічних організацій.
- •65. Основні закономірності розвитку міжнародної економіки.
- •66. Умови розвитку міжнародної економічної діяльності.
- •67. Зовнішня торгівля в системі світового господарства.
- •68.Види основних операцій у міжнародній торгівлі.
- •69. Термін Інкотермс-2000.
- •70.Фінансова глобалізація.
55. Економічна інтеграція у пострадянському просторі.
Етапи становлення СНД можна охарактеризувати через наступні основні моменти:
угоди про зони вільної торгівлі;
договір про проведення погодженої антимонопольної політики;
угода про сприяння в створенні і розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових, страхових і змішаних транснаціональних об’єднань;
угода про співробітництво в області інвестиційної діяльності і ряді інших сфер.
Отже, співробітництво держав пострадянського простору, метою якого є інтеграція, дістає подальше інституційно-організаційного оформлення, не набуваючи водночас реального змісту. Найпоширенішим форматом для оформлення цієї співпраці є зона вільної торгівлі, угоди про створення якої були підписані на різному рівні між державами СНД, але так і не були створені. Зважаючи на етапи інтеграції, які виокремлюють фахівці, ця форма кооперації є першим етапом, тому говорити про реалізацію усіх подальших інтеграційних стадій неактуально. Політичний чинник надто впливає на всі сфери відносин нових незалежних держав, зокрема й економічну, що призводить до стагнації та неефективності інтеграційних проектів.
Статут СНД у розділі, присвяченому співробітництву в економічній, соціальній і правовій областях містить загальні напрями, що слідують, погодженню економічної політики:
формування загального економічногопростору на базі ринкових відносин і вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили;
координація соціальної політики, розробка спільних соціальних програм і заходів для зниження соціальної напруженості в зв’язку з проведенням економічних реформ;
розвиток систем транспорту і зв’язку, а також енергетичних систем;
координація кредитно-фінансової політики;
заохочення і взаємний захист інвестицій;
сприяння стандартизації і сертифікації промислової продукції і товарів.
СНГ грунтується на заходах суверенної рівності всіх його членів, тому, - всі держави-члени є самостійними суб’єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не має наднаціональними повноваженнями. Основними цілями організації є:
співробітництво у політичній, економічній, гуманітарній, культурній та інших областях;
всебічний розвиток держав-членів в рамках загального економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції;
забезпечення прав і свобод людини;
співпраця в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного розброєння;
взаємна правова допомога;
мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації.
На майбутнє країнам СНД потрібний реальний механізм інтеграційної взаємодії, що перетворив би переважні у взаєминах декларації про наміри у реальні досягнення.
56. Інтернаціоналізація господарського життя як об’єктивний економічний процес.
Інтернаціоналізація господарського життя – об’єктивний економічний процес винекнення й розвитку зв’язків між національними господарствами різних країн, що охоплює всі сторони суспільного відтворення.
Інтернаціоналізації господарського життя триває й сьогодні. Її вплив на світогосподарські процеси носить комплексний характер і охоплює практично всі підсистеми світового господарства й усі країни. В сучасній економічній літературі ця категорія асоціюється з терміном глобалізація. Глобалізація – вища і сучасна стадія інтернаціоналізації.
Процес інтернаціоналізації в сучасних умовах став неодмінним атрибутом як власне виробництва, так й обміну, розподілу, споживання. Саме широкомантажне поширення, його на економіку в цілому, на всі її сфери й рівні, обумовлює якісно повний рівень інтернаціоналізації – глобалізацію економічного розвитку. В міжнародні потоки товарів, послуг, капіталів і робочої сили вливаються все нові й нові країни; подальший економічний розвиток все більшої їх кількості пов’язується з інтенсивністю, динамічністю, напрямками цих потоків, що означає розвиьток інтернаціоналізації вшир,сприяючи ставленню глобальної економічної системи.
Таким чином, глобалізація – об’єктивний процес, що протікає в часі й просторі, що базується на економічній домінанті розвитку людської цивілізації. Її озгорнуте визначення передбачає комплексну характеристику сутнісних зв’язків і відносин із врахуванням законів розвитку й функціонування глобальних процесів.