- •51.Єс як вища форм а прояву р е г іон а л ь н о ї ек он ом іч н о ї ін т е гр ац ії в суч а сн и х ум ов а х.
- •52.Нафта як н ай к р уп н іш е п ів н іч н о ам ери к ан ськ е ек он ом іч н е у гр уп ов ан н я.
- •53.Меркосур - потенційно потужний ринок л а ти н сь к о ї Ам ерик и.
- •54. Атес – як приклад регіональної економічної інтеграції в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
- •55. Економічна інтеграція у пострадянському просторі.
- •56. Інтернаціоналізація господарського життя як об’єктивний економічний процес.
- •57. Особливості сучасної глобалізації.
- •58.Глобалізація економічного розвитку.
- •59. Проблеми й суперечності глобалізації.
- •60.Нерівномірність економічного розвитку в умовах глобалізації.
- •61. Україна в системі сучасного міжнародного поділу країн.
- •62. Україна в системі міжнародної торгівлі.
- •63. Інтеграція України в міжнародний ринок праці.
- •64. Україна в системі міжнародних економічних організацій.
- •65. Основні закономірності розвитку міжнародної економіки.
- •66. Умови розвитку міжнародної економічної діяльності.
- •67. Зовнішня торгівля в системі світового господарства.
- •68.Види основних операцій у міжнародній торгівлі.
- •69. Термін Інкотермс-2000.
- •70.Фінансова глобалізація.
57. Особливості сучасної глобалізації.
Отже всебічна інтернаціоналізація, що поширюється сьогодні практично на всі країни світу, всі сфери виробництва й обігу, обумовлює виникнення й формування якісно нового явища в поступальному розвитку цивілізації – явища глобалізації.
Глобалізація – процес діалектичної взаємодії національних і глобальних суспільних процесів, при якому відбувається поступове обмеження національних особливостей суспільних відносин й їхнє поступове підпорядкування состемі глобальних відносин, а також запасів і закономірностей такої взаємодії, цілісність якої забезпечується наднаціональними структурами сумісно з державами інших країн.
Фактори глобалізації:
формування одно полярності у світовій економіці, перехід до ринкових відносин більшості країн, створення умов для їх зближення і взаємодії;
інтернаціоналізація господарського життя;
лібералізація зовнішньоекономічної діяльності;
розвиток міжнародних економічних організацій;
регіоналізаціяя й інтеграція країн;
розвиток світових валютних, кредитних, фінансових ринків;
розвиток інформаційних технологій, систем комунікацій.
Варто враховувати, що в умовах глобалізації національне господарство припиняє виступати як єдиний суб’єкт, що монопольно інтегрує інтереси великих спільностей і це право поступово переходить до наддержавних інститутів і організацій. Для такої сучасної економіки національні межі ніби відсутні, їхнє місце займають територіальні, природні й інші кордони світового господарства і його регіональних угрупувань. Тут інтернаціонально фінансуються проекти, створюються загальні підприємства, переплітаються процеси володіння активами й іншими формами міжнародного зрощування капіталу. Вивіз капіталу починає здійснюватися переважно між розвинутими країнами, що підсилює відставання від них країн, що розвиваються.
Глобалізація виступає на перший план нові фактори сили: інформаційний, комунікаційний і науково-технологічний потенціал, можливості впливу на міжнародне прийняття рішень через володіння знаннями й інформацією. Знання стають основою нової ринкової інфраструктури, трансформуючись на сучасному етапі в різноманітні форми капіталу.
58.Глобалізація економічного розвитку.
Глобалізація економічного розвитку – об’єктивний процес підпорядкування напрямків економічного розвитку окремих країн закономірностям і напрямкам розвитку світового ринкового господарства, а також прояву сучасної, постіндустріальної стадії розвитку у відносинах між країнами. Вона виступає як процес всеохоплюючий та необоротний, де національні економіки крок за кроком зрощуються в єдиний економічний організм. Взаємозалежність держав стає визначальною рисою процесу глобалізації.
Економічна глобалізація може розглядатися, як в позитивному, і в негативному аспектах.
Позитивні сторони глобалізації:
бурхливе технологічне зростання;
вільний доступ до технології, ресурсів;
можливість обміну результатами діяльності;
стираються економічні кордони між країнами;
зростання кількості і якості споживаної продукції;
поява нових робочих місць;
вільний доступ до інформації;
поліпшення і підвищення рівня життя;
поліпшення взаєморозуміння між різними культурами.
Негативні сторони глобалізації:
нестабільність розвитку економік багатьох країн;
посилення бідності в країнах, що розвиваються, диференціація рівня життя;
розшарування суспільства;
зростання впливу ТНК;
зростання масштабів міграції;
загострення глобальних проблем;
конфлікт між суспільством та природою, що загрожує глобальною економічною катастрофою;
посилення глобальної економічної та іншої злочинності;
впровадження масової культури, втрата самобутності країн.
Економічну глобалізацію можна також розглядати як поступове руйнування, діалектичне заперечення національного економічного суверенітету, якщо останню категорію розглядати як власність народу на національне багатство й здатність уповноважених ним органів проводити економічну політику.
Теоретичним вираженням цих процесів є наповнення глобалізаційним змістом всіх категорій і законів економічної науки і обгрунтування нових.