2.3. Напрями оптимізації податкової політики України

 Існуюча на сьогодні система оподаткування є надто недосконалою, що не дозволяє забезпечувати своєчасне і достатнє формування доходів зведеного бюджету. Багато вчених досліджували цю проблему, деякi з них: Л.К.Андрущенко, Л. М. Бабич, Ф. В. Базилюк, В. П. Бесєдіна. Це свідчить про актуальність даного питання.

Метою даної статті - є обґрунтування теоретичних засад та напрямів оптимізації прибуткового оподаткування в Україні.

   Досягнення цієї мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань:

-        встановлення і зміну податкової системи (визначення видів податків, а також ролі кожного з них у формуванні державного бюджету);

-       визначення податкових пільг, податкових ставок, їх диференціацію;

-        визначення механізму обчислення і зарахування податків до відповідних бюджетів;

-        визначення податкоспроможності даного регіону.

   Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері податків і є однією зі складових економічної і фінансової політики. Податкова політика використовується як інструмент регулювання відтворювального процесу та соціального добробуту суспільства. Самостійну податкову політику Україна розпочала проводити, коли здобула незалежність.

   Взагалі, податкова політика є одним із елементів системи оподаткування, вона визначає, по-перше, яку частку ВВП за допомогою податків вилучити до бюджету, по-друге, як ця частка має розподілятися між окремими  платниками податків, між окремими територіями, між соціальними верствами населення.

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Реалізація її на сучасному етапі має виняткове значення, оскільки вона повинна бути спрямована на створення в Україні стабільної податкової системи.

   Податки є головним джерелом наповнення державного бюджету, а з іншої сторони – важливим інструментом державного регулювання економіки. Саме у податках перетинаються інтереси економіки і політики, людини і держави, особисте благополуччя і суспільні інтереси.

   Суб'єктами  податкових відносин  є:

-        податкова  адміністрація;

-        юридичні  і  фізичні  особи.

    Податкова політика вважатиметься ефективною за наявності двох умов:

-        коли фінансово забезпечується виконання функцій держави;

-        коли  достатньо виконуються основні принципи оподаткування.

   Отже, проведені дослідження дозволяють зробити такі висновки:

на сьогодні 4 області України - Київська (включаючи м. Київ), Полтавська, Харківська, Одеська - при досить високому рівні розвитку і обсягах податкового потенціалу сплачують значні податкові платежі. А такі області, як Чернівецька, Волинська, Закарпатська, що характеризуються низькими показниками рівня розвитку і податкового потенціалу, мають досить високе податкове навантаження.

   Удосконалення податкової політики йде не зупиняючись, але той напрямок, якому приділяють якнайменше уваги, буде розглянуто у роботі, а також внесені деякі пропозиції щодо удосконалення. Напрямок який буде розглядатись – податкова політика регіонів.

   Серед суперечок основною є невідповідність податкового навантаження рівню та завданням щодо економічного розвитку регіонів - з одного боку, та обсягам їх податкового потенціалу - з іншого. Така невідповідність є однією з причин зниження мотивації органів місцевої влади до нарощування власної податкової бази та зростання частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів, збільшення чисельності дотаційних регіонів.

Визначення індексу податкового потенціалу дасть змогу:

- достовірно оцінити податкоспроможність регіонів;

-  визначити територіальну справедливість оподаткування (наскільки рівень податкового навантаження регіонів відповідає їх податкоспроможності);

-  об'єктивно оцінити обсяг фінансової допомоги регіонам з боку держави у вигляді трансфертів;

 - здійснити податкове прогнозування і встановити більш реальні контрольні показники;

 - визначити показник бюджетного забезпечення регіонів.

Оптимізація податкової політики має передбачати такі заходи:

 - перегляд видаткової частини бюджету в напрямку суттєвого зменшення адміністративно-управлінських витрат та скорочення бюрократичного апарату;

- перехід від оподаткування, що базується на високих ставках і численних податкових пільгах, до єдиних низьких ставок податків і відсутності податкових пільг;

- ліквідація системи податкової застави на найбільш ліквідне майно підприємств, яка гальмує розвиток грошово-кредитних відносин і економічний розвиток самих підприємств;

- зближення податкового і бухгалтерського обліку, що полегшило б процедуру визначення платниками своїх податкових зобов'язань, замість численних законодавчих актів з оподаткування прийняти спрощений Податковий кодекс;

  - модернізація податкової служби на засадах демократизації і поваги до платника податків;

  - встановлення кримінальної відповідальності за порушення податкової дисципліни;

  - скасування більшості податків, при цьому як базові податки запровадити податок на доходи малих та великих підприємств, податок на додану вартість на кінцевого споживача.

   

ВИСНОВКИ

Отже історія виникнення податкової системи почалася ще за часів Київської Русі та триває до наших днів.

За часів Гетьманщини частину податків, що стягувалися з населення було скасовано.

В роки революції і громадянської війни податкова система змінюється прямим визиском, експропріацією. Елементи цивілізованого регулювання економіки шляхом запровадження прямих і не прямих податків запроваджуються в період коротко часового НЕПу.

4 грудня 2010 Офіційний друкований орган Верховної Ради України опублікував текст нової редакції Податкового кодексу України. З цієї дати Податковий кодекс України офіційно набув чинності Закону.

Основна мета державної податкової політики полягає в організації наповнення дохідної частини бюджету держави з різних джерел для покриття витрат, пов’язаних із виконанням нею своїх функцій. При розробці податкової політики на макроекономічному рівні потрібно враховувати функції, які виконують податки.

Підсумовуючи вищесказане, можна зазначити, що сучасна податкова система ґрунтується на порочній методології, яка зводиться до того, що фіскальні органи хочуть мати дедалі більше надходжень від податків. При цьому найбільший податковий тиск чиниться на тих, хто ефективно працює і чесно сплачує податки. Така система заводить у глухий кут необхідні радикальні кроки щодо переходу на нову цілісну, раціональну, стабільну податкову систему.

Слід зазначити, що багато проблем оподаткування є дискусійними та не мають однозначного трактування. Актуальність, практична значимість порушеної у статті проблеми, а також той факт, що сучасна податкова система України є далекою від оптимальної і потребує подальшого реформування, визначають необхідність подальших розвідок у даному напрямі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

32