21. Рецісійний розрив: сутність, графічна інтерпретація, кількісна визначеність
Рівновага в економіці може забезпечуватись в умовах повної чи неповної зайнятості, на інфляційній осноі або на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношенням між сукупними видатками та потенційним ВВП. Ідеальним є такий варіант, коли сукупні видатки дорівнюють потенційному ВВП. Проте, як правило, сукупних видатків або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними щодо потенційного ВВП.
Перший варіант спостерігається в умовах
неповної зайнятості. Якщо за цих умов сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив. Потенційному ВВП (Yp) відповідають видатки на рівні Е2. Але фактично економіка витрачає Е1, що менше Е2. Тому фактичний ВВП менший потенційного ВВП: Y<Yp. Це яивще дістало назву рецесійний розрив.
Графічно
рецесійний розрив – відстань по вертикалі
між лініями Е1 та Е2. Кількісно рецесійний
розрив – величина, на яку автономін
видатки мали б зрости, щоб забезпечити
збільшення фактичного ВВП до потенційного
рівня без зростання цін. Підрахувати в
кількісному вигляді можна за допомогою
формули:
22.Інфляційний розрив: сутність, графічна інтерпретація, кількісна визначеність
Рівновага в економіці може забезпечуватись в умовах повної чи неповної зайнятості, на інфляційній осноі або на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношенням між сукупними видатками та потенційним ВВП. Ідеальним є такий варіант, коли сукупні видатки дорівнюють потенційному ВВП. Проте, як правило, сукупних видатків або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними щодо потенційного ВВП.
2-й варіант має місце в умовах повної зайнятості. Якщо за цих умов сукупні видатки є надмірними порівняно з потенційним ВВП. то в економіці виникає інфляційний розрив.
Згідно
з мал. при закупівлі ВВП на потенційному
рівні економіка має здійснювати видатки
на рівні Е2.
Але насправді її видатки становлять
Е1,
що більше за Е2.
Унаслідок цього фактичний ВВП номінально
перевищує потенційний ВВП: Yn>Yp.
Ця явище дістало назву „інфляційний
розрив”. Графічно інфляційний розрив
– величина, на яку автономіні видатки
мали б скоротитися, щоб забезпечити
зменшення фактичного ВВП до потенційного
рівня лише за рахунок зниження цін. Для
його кількісного визначення можна
вивести таку формулу:
23. Класична та кейнсіанська теорії регулювання повної зайнятості
Ключовим, дискусійним у макроекономіці є питання про те, які механізми – ринкові чи державні – здатні підтримувати в економіці повну зайнятість. Приильники класичної теорії відстоюють думку, що повна зайнятість – це норма ринкової економіки. Неповна зайнятість не є внутрішнім продуктом ринку, а виникає під впливом випадкових. зовнішніх щодо ринкової економіки чинників (війна, політичні перевороти, стихійне лихо). Якщо це відбувається, то ринок здатний швидко відновлявати повну зайняятість без державного втручання.
Але положення класичної теорії про здатність ринку до швидкого відновлення повної зайнятості суперечить реальній економіці. Досвід багатьох країн свідчить про те, що економіка досить часто та тривалий період може перебувати в умовах неповної зайнятості і без державного втручання не здатна швидко вийти із цього стану.
„Кейнсіанська теорія” – періодичі повторення спадів та депресій. які супроводжуються значним безробіттям є не випадковістю, а закономірною рисою ринку в умовах вільної конкуренції. Це явище К. пояснював двома обставинами. 1) Нестабільність сукупного попиту. При збільшенні доходу домогосподарств їх гранична схильність до споживання зменшується. „Основний психологічний закон” К. Динаміка споживання відстає від динаміки виробництва. що викликає його падіння. З іншого боку, внаслідок падіння виробництва і виникнення песимістичних очікувань зменшується схильність до інвестування, а відсоткова ставка не здатна виправити ситуацію. 2) Ціни та зарплата не є гнучкими в короткостроковому пеіроді та не можуть знижуватись в умовах падіння сукупного попиту. Згідно з цим положенням крива сукупної прпозиції набирає вигляду горизонтальної лінії.
Графік вручную стр.37
Отже, єдиним наслідком падіння сукупного попиту є скорочення обсягів виробництва і зйнятосмті при стабільних цінах. Це означає, що не ринковий механізм. а лише зовнішні зщодо ринку чинники здатні викликати відновлення сукупного попиту і вивести економіку із стану неповної зайнятості.
Тому кейсіанці приходять до висновку про необхідність державного втручання в економіку. При цьому об’єктом державного впливу на економіку має бути сукупний попит, який дістав назву „ефективний попит”. Основним методом стимулювання сукупного попиту кейнсіанці вважають фіскальну політику на основі збільшення державних закупівель, трансфреті вта зниження податків.