Klasichna

ІНФЕКЦІЙНИЙ РИНОТРАХЕЇТ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ– гостро перебігаюча контагіозна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується переважно катарально-некротичними ураженнями дихальних шляхів, лихоманкою, загальним пригніченням і кон'юнктивітом, а також пустульозним вульвовагінітом та абортами. Збудник - ДНК-вмісний вірус із родини герпесвірусів. Перебіг хвороби гострий, рідше підгострий і хронічний (у кінці ензоотії).Патологоанатомічні зміни. При аутопсії у разі загибелі тварини від респіраторної форми хвороби основні зміни знаходять в дихальних шляхах у вигляді серозно-катарального, катарально-гнійного і фібринозного запалення слизових оболонок. В носовій порожнині накопичується велика кількість слизу з домішками гною і плівок фібрину. Слизова оболонка гортані, трахеї, придаткових пазух і глотки гіперемійована, нерідко набрякла, часто з вогнищевими некрозами, ерозіями і крововиливами і рясно вкрита ексудатом. В легенях спостерігають емфізему (альвеолярну та інтерстиціальну) і ателектаз. Заглоткові, підщелепні, бронхіальні, середостінні лімфатичні вузли збільшені і повнокровні, на розрізі соковиті, іноді з крововиливами. Селезінка злегка збільшена з ознаками гіперплазії, капсула всіяна крововиливами. Їх виявляють також під епі- і ендокардом. При легкому перебігові захворювання патоморфологічні зміни обмежуються гострим катаральним запаленням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. У разі аборту ускладнень не реєструють. Абортовані плоди набряклі, на плеврі, легенях, лімфатичних вузлах та інших органах відзначають крововиливи, а в печінці і нирках – некрози.При генітальній формі хвороби слизова оболонка піхви у корів, статевого члена і препуція у биків запалена і всіяна дрібними вузликами і пустулами. Пустульозний вульвовагініт або інфекційний баланопостит рідко спостерігають разом з респіраторними ознаками у однієї і тієї ж тварини. Шкірна форма. При цьому на шкірі в ділянці ануса, основи хвоста, мошонки відзначають облисіння, екземоподібний висип. Шкіра потовщена і вкрита кірочками (дерматит).Генералізована форма буває у новонароджених та молодняку до 1,5-місячного віку й супроводжується: дифтеритичним, виразково-некротичним стоматитом, фарингітом, езофагітом, румінітом, ретикулітом, омазитом і абомазитом; міліарними некрозами в печінці, нирках, селезінці; не різко вираженим катаральним ентероколітом, ринітом, трахеїтом; дистрофією паренхіматозних органів .Нервова форма Клінічно відзначають порушення координації рухів, спазм м'язів, пригнічення. Гістологічним дослідженням слизових оболонок носа та інших відділів дихальних шляхів встановлюють дистрофію, дезорганізацію, лейкоцитарну інфільтрацію і некробіоз епітелію, його десквамацію і нерідко повне руйнування. Диференціальна діагностика. Необхідно виключити вірусну діарею, ящур, злоякісну катаральну гарячку і парагрип. При цьому поряд з клініко-епізоотологічними і лабораторними дослідженнями важливе значення має вивчення патологоанатомічної картини. Для вірусної діареї характерні множинні ерозії майже по всьому травному каналі і відсутність, властивих ринотрахеїту, уражень органів дихання. Ящура властиве утворення афт та ерозій на слизових оболонках травного тракту, висланому багатошаровим епітелієм, на шкірі вінчика, в міжкопитцевій щілині. При злоякісній катаральній гарячці найбільш типові зміни знаходять в порожнині рота, а також в інших відділах травного тракту і органах зору (помутніння, виразка рогівки). Парагриппу властиві крупозна пневмонія і серозно-фібринозний плеврит поряд з катаральним запаленням слизових оболонок дихальних шляхів.При генітальній формі хвороби необхідно виключити трихомоноз і вібріоз. Трихомоноз супроводжується ендометритами і ранніми абортами, а вібріоз, крім абортів, метритами, затриманням посліду, некрозами плаценти. Заключний діагноз встановлюють на підставі результатів лабораторних досліджень.

Парагрип великої рогатої худоби– гостра висококонтагіозна захворювання переважно молодняку, що характеризується лихоманкою, катаральним запаленням верхніх дихальних шляхів, а у важких випадках ураженням легень. Збудник - РНК-вмісний вірус, що відноситься до родини параміксовірусів. Патологоанатомічні зміни. Характерними морфологічними змінами є гостро-катаральні запальні процеси слизових оболонок носа, придаткових пазух, гортані, трахеї і бронхів. В носових порожнинах і придаткових пазухах при цьому накопичується багато гнійно-слизового ексудату. Просвіти бронхів нерідко заповнені масами фібрину, слизова оболонка набрякла, з крововиливами. Легені дещо гиперемійовані і набряклі. У верхівкових, рідше в серцевих і діафрагмальних частках обох частин легень спостерігають великі вогнища крупозної пневмонії. Часто процес захоплює цілі частки. На межі ураженої та нормальної тканини легенів чітко розрізняють альвеолярну та інтерстиціальну емфізему. Плевра у місцях ураження вкрита плівками фібрину. Плевральна порожнина містить серозно-фібринозний ексудат. Заглоткові, бронхіальні та середостінні лімфатичні вузли набряклі, гіперемійовані, на розрізі соковиті, пронизані крововиливами. Краплинні і дрібноплямисті крововиливи нерідко зустрічаються в тимусі, на плеврі, очеревині, під епі- і ендокардом, на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту.Під мікроскопом в слизових оболонках верхніх дихальних шляхів виражене в різній мірі гостре катаральне запалення. В уражених частках легень альвеоли і багато бронхіол заповнені фібрином з домішками еритроцитів, лейкоцитів та інших клітин. В уражених м'язах зникає покреслена волокон, спостерігають некроз, фрагментацію, розпад і міоліз. Диференціальна діагностика. Необхідно виключити інфекційний ринотрахеїт, аденовірусну інфекцію, диплококовую інфекцію, хламідіозну бронхопневмонію, вірусну діарею. Інфекційним ринотрахеїтом хворіють тварини будь-якого віку. На відміну від парагрипу при інфекційному ринотрахеїті зміни слизових оболонок дихального тракту більш інтенсивні, рідше реєструють пневмонію і плеврит. Гістологічно в центральній нервовій системі виявляють негнійний менінгоенцефаліт. Для інфекційного ринотрахеїту характерний розвиток генітального синдрому у вигляді гострого папульозно-везикулярного вульвовагініту. Аденовірусною пневмонією (аденовірусний пневмоэнтерит) хворіють переважно телята у віці від 2 тижнів до 4 міс. На розтині виявляють гострий катаральний або геморагічний гастроентерит, катаральну бронхопневмонію з вогнищами ателектазу і емфіземи. Під мікроскопом в епітеліальних клітинах органів дихання і в ендотелії дрібних судин виявляють внутрішньоядерні тільця-включення. При гострому перебігові диплококової інфекції характерним є збільшення селезінки у 2-3 рази і придбання нею гумоподібної консистенції, при хронічному – фібринозно-некротизуюча або катарально-гнійна бронхопневмонія. Нерідко уражаються суглоби – серозно-фібринозне або гнійне запалення з виразками суглобових хрящів. Хламідіозну бронхопневмонію, викликану представниками групи орнітозу, спостерігають у телят до 3 – 4-місячного віку, яка часто перебігає хронічно. Захворювання супроводжується серозно-катаральним запаленням з рясною лімфоїдно-гістіоцитарною інфільтрацією власного шару слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, перибронхітом і перибронхіолітом з вираженою гіперплазією перибронхіальної лімфоїдної тканини і розвитком інтерстиціальної пневмонії. В цитоплазмі епітеліальних клітин дихальних шляхів виявляють тільця-включення, що фарбуються за Романовським-Гімза у червоно-фіолетовий колір. Вірусній діареї властиве утворення множинних дрібних ерозій на слизовій оболонці ротової порожнини та інших відділів травного тракту. У тонкому кишечнику спостерігають некрози і виразки пеєрових бляшок. Іноді парагрип перебігає у вигляді змішаної інфекції, зумовленої двома або декількома вірусами (вірусом інфекційного ринотрахеїту, вірусної діареї та ін.), що проявляється більш важкими патоморфологічними змінами. При діагностиці змішаних вірусних інфекцій поряд з патоморфологічними та іншими даними особливе значення мають вірусологічні та серологічні дослідження.

Ньюкаслська хвороба− гостре надзвичайне контагіозное захворювання, що протікає у вигляді септицемії, ураження центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту і органів дихання.Збудник − РНК-вмісний вірус, що належить до сімейства Paramixoviridae. Хвороба перебігає блискавично і гостро. Патологоанатомічні зміни при блискавичному перебігу хвороби майже не виражені. Зрідка на слизових оболонках і серозних оболонках виявляють краплинні крововиливи.Гострий перебіг ньюкаслської хвороби супроводжується синюшністю гребеня і сережок, а також краплинними крововиливами на шкірі. На розтині знаходять набряк підшкірної клітковини голови, шиї, грудей, заглоткової області і скелетної мускулатури, а також множинні крововиливи на серозних і слизових оболонках. Зоб переповнений газами і вмістом, що злежався, з великою кількістю каламутної рідини із смердючим запахом. В апікальній частині залозистого шлунку і на межі з м'язовим шлунком виявляють крововиливи у вигляді "геморагічного пояска". Кутикула м'язового шлунку вкрита виразками різної величини, а під нею знаходять скупчення слизисто-фібринозного ексудату і крововиливи. Селезінка дещо зменшена, легені кровонаповнені, набряклі, нерідко з вогнищами крупозної пневмонії. У грудочеревній порожнині накопичується каламутна рідина з плівками фібрину, яка на повітрі згортається. Судини мозкових оболонок кровонаповненні, речовина мозку набрякла з помітними крововиливами. Гістологічним дослідженням в головному і спинному мозку виявляють картину гострого негнійного енцефаліту і мієліту лімфоцитарного типу і множинні некротичні вогнища в речовині мозку. Про енцефаліт свідчать периваскуліти з лімфоцитарних клітин, наявність в речовині мозку гліальних вузликів, периваскулярні і перицелюлярні набряки і крововиливи, хроматоліз і вакуолізацію нервових клітин з явищами істинної нейронофагії.Диференційна діагностика. Хворобу Ньюкасла необхідно диференціювати від класичної (європейської) чуми птахів, інфекційного ларинготрахеїту, енцефаломієліту, інфекційного бронхіту, пастерельозу і отруєння кухонною сіллю. Для класичної чуми типові крововиливи переважно в паренхіматозних органах, скелетній мускулатурі. Інфекційний ларинготрахеїт супроводжується наявністю гнійних пробок в просвіті трахеї і гортані, але нервових розладів і виражених крововиливів, властивих хворобі Ньюкасла, не реєструють. Енцефаломієліт,на відміну від хвороби Ньюкасла, спостерігається лише у курчат до 2-місячного віку без крововиливів і уражень органів дихання. Інфекційний бронхіт вражає в основному курчат з локалізацією процесу в трахеї і бронхах, а у дорослої птиці знаходять лише недорозвиненість яєчника і яйцепроводу. Пастерельоз (холера) проявляється серозно-фібринозним перикардитом, крововиливами на епікарді і сірими некротичними вогнищами в печінці. При отруєнні кухонною сіллю в кишечнику відсутні дифтеритичні і виразково-некротичні процеси. Одночасно з розтином проводять необхідні лабораторні дослідження.

Грип птиці − гостре контагіозне захворювання верхніх дихальних шляхів, що проявляється у вигляді надзвичайно летальної генералізованої форми або безсимптомної прихованої інфекції. Збудник − вірус сімейства ортоміксовірусів. Вивчені віруси грипу птахів належать до типу А і підрозділяються на вісім підтипів (А₁... А₈). Серологічно доведена антигенна спорідненість вірусу грипу птахів з вірусом грипу типу А людини, коня і свині. Патологоанатомічні зміни. Після розтину птиці, що загинула від грипу, який викликаний вірусами підтипу А₁, різко виражені гіперемія, крововиливи і скупчення солом'яного кольору рідини під шкірою, навколо очей, нирок, в міжщелепному просторі, шиї. Петехії і екхімози зустрічаються на гребені, сережках, кон'юнктиві, на серозних покривах і слизових оболонках, на внутрішній поверхні грудей, жировій клітковині, брижі і серці. В кишечнику виявляють катаральне, рідше катарально-геморагічне запалення. В природних порожнинах виявляють желатинозний ексудат. У несучок відмічають геморагічнийоофорит, часто жовтковий перитоніт. Результати мікроскопічних досліджень підтверджують візуально виявлені зміни. У паренхіматозних органах знаходять ділянки некробіозу, а в головному мозку − ареактивні некрози і явища нейронофагії. При грипі, викликаному збудником підтипу А₆, виявляють застійні явища видимих слизових оболонок, шкіри, скелетних м’язів, їх набряклість. Оболонки головного мозку гіперемійовані, під твердою мозковою оболонкою зустрічаються розлиті крововиливи. Внутрішні органи застійногіперемійовані, збільшені, на печінці помітні відбитки ребер, жовчний міхур переповнений. Селезінка і підшлункова залоза бліді. У дорослих курей яйцеві фолікули деформовані, помітні крововиливи, гематоми, а також часто розвивається жовтковий перитоніт. В кишечнику спостерігають катаральне запалення з пінистим вмістом, на слизовимх оболонках часто ерозії, крововиливи, особливо на межі залозистого і м'язового шлунків. Грип, що викликаний збудниками підтипу А₅, частіше перебігає в респіраторній формі і супроводжується запаленням кон'юнктиви, носової порожнини, трахеї, повітроносних мішків. У разі ускладнення кишковою паличкою виникають полісерозити, казеозні пробки на місці біфуркації бронхів, осередкова пневмонія. Диференційна діагностика. Грип необхідно диференціювати від псевдочуми, інфекційного бронхіту і мікоплазмозу. Для псевдочуми на відміну від грипу типові набряки, ексудативні явища не властиві грипу підтипу А₁. При грипі крововиливи локалізуються в основному на серозних покривах, в кишечнику розвивається катаральне, а при псевдочумі − дифтеритичне запалення. На інфекційний бронхіт хворіють кури, а респіраторною формою грипу − птиця різних видів.При грипі вражаються верхні дихальні шляхи, відсутня циклічність прояву хвороби, а також ураження нирок і яйцепроводів, характерні для інфекційного бронхіту. Респіраторний мікоплазмоз курей протікає хронічно з відсутністю гострої запальної реакції в слизовій оболонці дихальних шляхів.

Інфекційний ларинготрахеїт− ензоотичне контагіозне захворювання птиці підряду куриних, що характеризується катарально-фібринозно-геморагічним запаленням слизових оболонок гортані, трахеї, кон'юнктивітами і ознаками задухи.. Збудник − вірус, що належить до герпесвірусів. Клінічно розрізняють надгостру, гостру, хронічну і безсимптомну форми захворювання. Патологоанатомічні зміни. Морфологічно розрізняють ларинготрахеальну і кон'юнктивальну форму інфекційного ларинготрахеїту.Для ларинготрахеальної форми типові гіперемія, набряк і наявність краплинних крововиливів на слизовій оболонці гортані і трахеї. В їх просвіті у частини птиці знаходять катаральний або катарально-геморагічний ексудат нерідко із згустками крові. В іншої птиці в просвіті цих органів містяться фібринозно-казеозні маси у вигляді пробок, які частково або повністю закупорюють просвіт гортані. Сама слизова оболонка різко гіперемійована, нерівномірно потовщена і пронизана численними крововиливами. Катарально-фібринозне (крупозне) запалення спостерігають на слизовій оболонці язика, рота, носа і інфраорбітальных синусах, які розширені ексудатом у вигляді кулястих утворень. В легенях розвивається катаральне ураження бронхів і двостороння пневмонія. В бронхах знаходять фібринозно-казеозні пробки із згустками крові, а також осередкові ущільнення. Стінка повітроносних мішків у випадках аеросакулітадифузно або осередково потовщена, частково або повністю непрозора, судини її переповнені кров'ю. В порожнині повітроносних мішків знаходять пінистий ексудат із згустками фібрину або зернами фібринозно-казеозних мас. З інших змін, що виявляють при розтині, відмічають катаральний або катарально-геморагічний ентерит, клоацит, ураження фабрицієвої сумки і гіперплазію селезінки. В клоаці і фабрицієвій бурсі виявляють сірувато-жовту масу у вигляді нашарувань, що легко знімаються з набряклою і почервонілою слизовою оболонкою. Кон'юнктивальна (атипова) форма інфекційного ларинготрахеїту може протікати тільки з ураженням кон'юнктиви або у поєднанні з ларинготрахеальною формою хвороби. При деяких ензоотіях у переважної більшості птиці виявляють серозний кон'юнктивіт, при цьому кон'юнктива буває гіперемійованою, набряклою, іноді з краплинними крововиливами. В частини птиці відмічають набряк повік, особливо нижньої. В деяких курей і курчат розвивається фібринозне запалення кон'юнктиви з відкладанням в кон'юнктивальний мішок фібринозно-казеозних мас, склеюванням повік, помутнінням рогівки, іноді з розвитком панофтальміту Диференційна діагностика. Захворювання необхідно диференціювати від псевдочуми, інфекційного бронхіту, респіраторного мікоплазмозу, заразної нежиті і авітамінозу А.

Інфекційний бронхіт− гостра висококонтагіозна хвороба, що проявляється респіраторним, уремічним та репродуктивним синдромами.. Збудник інфекційного бронхіту − вірус, що відноситься до родини коронавірусів. Розрізняють три клініко-анатомічні форми захворювання: респіраторну, нефрозо-нефритну (уремічну) і репродуктивну. Патологічні зміни. Макроскопічні зміни у курчат, які загинули внаслідок респіраторної недостатності, не характерні. В трахеї і бронхах виявляють велику кількість серозно-слизового ексудату з домішками пластівців фібрину. Слизова оболонка цих органів набрякла, почервоніла, залежно від стадії процесу вкрита прозорим або мутнуватим в'язким ексудатом. Легені повнокровні і набряклі, прикореневі ділянки темно-червоного кольору і ущільнені. При натисканні з бронхів витікає серозно-слизовий ексудат і фібринозні згустки. Повітроносні мішки помутнілі, в порожнині прозорий пінистий ексудат, іноді з пластівцями фібрину.Нирки набряклі, жовто-коричневого кольору, дряблої консистенції, з характерним чітким малюнком внаслідок скупчення уратів в ниркових канальцях. Сечоводи розтягнуті сечокислими солями. Клоака і пряма кишка заповнені рідким молочного кольору вмістом. У деякої птиці спостерігають ознаки вісцеральної подагри з відкладанням уратів на серозних покривах внутрішніх органів і в порожнині серцевої сорочки. Спостерігають також ціаноз тушок, дегідратацію і нерівномірне фарбування скелетних м'язів. Нерідко виражені ознаки жовткового перитоніту.Просвіт яйцепроводу місцями повністю заростає, а в стінці і підвішуючій зв'язці виявляють кісти величиною з голубине яйце і більше Гістологічні зміниІноді шари слизової оболонки просочуються гомогенним безклітинним ексудатом, який може випотівати в просвіт органа. Слизова оболонка трахеї і бронхів потовщується в 8-10 разів. Одночасно залучається до процесу покривний епітелій, який не втрачає свого зв'язку, але миготливі клітини втрачають війки, піддаються гідропічній дистрофії і десквамації. На початкових стадіях переважають ознаки дифузної зернистої дистрофії епітелію проксимальних канальців нирок. Епітелій дистальних канальців ущільнений, просвіти їх розширені і заповнені клітинним детритом з домішками псевдоеозинофілів і кристалів сечової кислоти. В інтерстиціальній тканині виражені гіперемія і осередкові скупчення псевдо еозинофілів..В скелетних м'язах знаходять ознаки ценкеровського некрозу.При гістологічному дослідженні яєчника і яйцепроводу виявляють зниження висоти циліндричного епітелію, втрату війок миготливими клітинами, інфільтрацію слизової оболонки мононуклеарними елементами і кістозне розширення залоз. При дослідженні яйцепроводу на більш ранніх стадіях розвитку патологічного процесу спостерігають дистрофію і десквамацію епітеліальних клітин, а також в різному ступені виражену інфільтрацію основи слизової оболонки клітинами мононуклеарного типу. Клітинні проліфератиоблітерують протоки трубчастих залоз і просвіт яйцепроводу. На пізніх стадіях відбувається розвиток рубцевої сполучної тканини, формування кіст, гіпоплазії яйцепроводу і атрезія його просвіту. Диференційна діагностика. При диференційній діагностиці інфекційного бронхіту беруть до уваги його подібність з респіраторним мікоплазмозом, інфекційним ларинготрахеїтом, СЕLО- вірусною інфекцією, грипом, інфекційною нежиттю, псевдочумою і інфекційним бурситом.Респіраторний мікоплазмоз на відміну від інфекційного бронхіту характеризується повільним поширенням і хронічним перебігом. При гістологічному дослідженні респіраторного тракту відмічають помірну лімфоїдно-клітинну інфільтрацію основи слизової оболонки, трубчасте подовження слизових залоз, гіперплазію лімфоїдних фолікулів, папіломатозне розростання слизової оболонки і відсутність гострої запальної реакції.На інфекційний ларинготрахеїт хворіє частіше птиця старше 60 діб. Захворювання протікає гостро. Запальний процес спочатку носить геморагічний характер, надалі переважають некротичні зміни, внаслідок чого розвивається фібринозно-дифтеритичний ларинготрахеїт. При гістологічному дослідженні звертають увагу на виявлення внутрішньоядерних ацидофільних включень в епітеліальних клітинах.СЕLО - вірусна інфекція характеризується субклінічними перебігом. При гістологічному дослідженні респіраторного тракту виявляють внутрішньоядерні базофільніФельген-позитивні включення в епітеліальних клітинах слизової оболонки.Псевдочума на відміну від інфекційного бронхіту вражає всі вікові групи птиці. Перебіг хвороби злоякісніший. При цьому необхідно мати на увазі, що респіраторні симптоми припсевдочумі домінують у старшої птиці, в яких інфекційний бронхіт перебігає безсимптомно. У молодих курчат разом з респіраторними мають місце і нервові симптоми, які ніколи не зустрічаються при інфекційному бронхіті. Віспа-дифтерит − дуже контагіозне захворювання птиці, що протікає у вигляді віспяного висипу або дифтеритичних уражень слизової оболонки рота, гортані і очей. Збудник − епітеліотропний вірус, що належить до ДНК-вмісних вірусів сімейства Рохviridае. Розрізняють курячий, голубиний, індичий типи вірусу. У природних умовах можливе перехресне зараження. Хвороба проявляється у вигляді шкіряної (віспяної), дифтеритичної і атипової форм.Патологоанатомічні зміни. Для шкіряної форми характерне утворення на шкірі голови, гребінці, сережках, іноді на кінцівках віспин величиною від просяного зерна до горошини, твердої консистенції, світло-коричневого або темно-бурого забарвлення. Поверхня віспин може бути гладкою або шорсткою внаслідок підсихання крапельок серозного ексудату. На місці відпалих струпів розвиваються рубці або виразки, що довго не гояться, особливо при ускладненнях .Дифтеритична форма хвороби представлена дифтеритичними нашаруваннями на слизових оболонках рота, глотки, носа, гортані, трахеї, бронхів, стравоходу і кишечника, а також повітроносних мішків. Дифтеритичні ураження слизових оболонок мають вигляд сироподібних нальотів жовто-сірого чи бурого кольору. Повітроносні мішки й трахея іноді заповнені фібринозною масою. Після зняття накладань утворюються виразки. Гістологічним дослідженням встановлюють разростання епітеліальних клітин, а також запальну інфільтрацію нижніх шарів тканини. Епітеліальні клітини, що розмножуються, піддаються дистрофічним процесам за типом балонної дистрофії.Характерною і патогномонічною ознакою для віспи птиці є наявність в уражених клітинах епідермісу цитоплазматичних вірусних тілець-включень (тільця Болінгера), які є скупченням зрілих віріонів, поміщених в ліпопротеїдну основну речовину Диференційна діагностика. Необхідно виключити авітаміноз А, при якому розвивається метаплазія покривного епітелію слизових оболонок дихальних шляхів. При інфекційному ларинготрахеїті виразки локалізуються тільки в трахеї, а в епітеліальних клітинах, слизовій оболонці знаходять внутрішньоядерні включення. На інфекційний бронхіт хворіє молодняк в основному брудерного періоду вирощування. Патологічний процес не поширюється на слизову оболонку ротової порожнини і на шкіру. Респіраторний мікоплазмоз супроводжується ураженням в основному легень і повітряносних мішків. Парша, аспергільоз і кандидамікоз диференціюють за даними гістологічного дослідження патологічного матеріалу і виявлення спор і міцелія відповідних грибів.

Хвороба Марека— висококонтагіозна хвороба птиці, переважно курячих, що проявляється у двох формах — в класичній паралітичній формі з одночасним ураженням райдужної оболонки та зіниць очей і в гострій формі з утворенням лімфоїдних пухлин у внутрішніх органах, шкірі, скелетних м’язах.Збудник хвороби — ДНК-геномний вірус, що належить до родини Herpesviridae. Класична хвороба Марека протікає підгостро і хронічно і характеризується ураженням переважно центральної і периферичної нервової системи та органів зору. У зв'язку з цим умовно розрізняють невральну і окулярну форми ураження.Патологоанатомічні зміни Кон'юнктива і видимі слизові оболонки бліді, а гребінь, сережки і борідки частіше синюшно-червоного кольору. У випадках ураження органів зору зміни відповідають описаним клінічними ознаками (сірувато-біла райдужна оболонка, зазубреність зіничного краю райдужки, зменшення розміру зіниці, іноді відзначається кон'юнктивіт).При внутрішньому дослідженні трупів птахів специфічних змін в початковій стадії розвитку хвороби встановити не вдається. Нерідко у хворих з ознаками паралічів посмертно не відзначається макроскопічно видимих змін. В органах грудочеревної порожнини Специфічними змінами є пухлинні ураження органів. При класичній хвороби Марека приблизно в 10%, іноді в 25-30% випадків до числа хворих виявляють лімфоми в яєчнику і сім'яниках, рідше вони зустрічаються у печінці, селезінці та нирках. При класичній і гострій формах хвороби Марека гістологічні зміни в тканинах і органах ідентичні.Гостра форма хвороби Марека характеризується пухлинним ураженням різних органів і тканин. Зазвичай відзначається депресія, анемія, а іноді з'являються симптоми, які симулюють інфекційний ларинготрахеїт (утруднене дихання, позіхання, кашель). Гостра хвороба Марека рідко проявляється парезами і паралічами ніг, крил, хвоста, шиї, а також ознаками ураження очей. Патологоанатомічні зміни при гострій формі хвороби Марека проявляються в різних варіаціях. Кон'юнктива і видимі слизові оболонки анемічні.Можливо виявлення ознак «сіроокості» та кон'юнктивіту. Печінка, селезінка і нирки збільшені в об'ємі, сіро-червоного або сіро-бурого кольору, поверхня їх гладка з численними білувато-сірими вогнищами або ж горбиста через наявність вузликів різного розміру. Аналогічні осередки виявляються на поверхні розрізу органів.Яєчник і сім'яники дифузно збільшені в обсязі, нерідко горбисті, щільні, білувато-сірого кольору. Стінка залозистого шлунка і кишечникаосередково або дифузно потовщена, щільної консистенції. Сірувато-білі пухлинні розрости різної величини зустрічаються в серці, легенях, підшлунковій залозі і брижі кишечника.Зобна залоза та фабрицієва сумка зберігають анатомічну форму нерідко збільшені, ущільнені. Порожнина фабрицієвої сумки іноді заповнена казеозною сірувато-жовтою масоюПри гострій формі хвороби Марека відносно рідко виявляють змінені нервові стовбури, але іноді виявляють тільки ураження периферичних нервів без залучення в пухлинний процес внутрішніх органів, підшкірної клітковини і скелетної мускулатури. Диференціальна діагностика. Передбачає виключення лімфоїдного лейкозу, вірусного енцефаломієліту та авітамінозів В і Е. Лімфоїдний лейкоз малоконтагіозний, перебіг його хронічний і безсимптомний. Хворіє птиця переважно 6 – 12-місячного віку, не визначається змін у периферичній нервовій системі та шкірі. Смертність птиці не перевищує 3 – 5 %. В уражених органах при лімфоїдному лейкозі інфільтрати складаються з лімфобластів та незначної кількості великих і малих лімфоцитів, тоді як при хворобі Марека — тільки з лімфоїдних, гістіоцитарних і плазматичних клітин. У пухлинних тканинах при лімфоїдному лейкозі переважають В-лімфоцити, при хворобі Марека — Т-лімфоцити. Проте основою диференціації хвороби Марека і лейкозу є ідентифікація збудників, що належать до різних таксономічних груп і мають різні біологічні властивості.Вірусний енцефаломієліт уражає курчат тільки 6 – 20-добового віку. У периферичній нервовій системі патологоанатомічних змін не виявляється. У внутрішніх органах і центральній нервовій системі спостерігаються запальні явища, осередкова проліферація глії та невеликі лімфоїдні накопичення. Новоутворень не буває.При авітамінозах В₁ і В₂ в центральній нервовій системі виявляються лише дистрофічні зміни, у внутрішніх органах не буває новоутворень. Характерною є жирова дистрофія печінки, катаральне запалення травного каналу. У випадках авітамінозу Е вражаються курчата тільки 3 – 7-тижневого віку, спостерігається набряк головного мозку та підшкірної клітковини, а також некротичні осередки в мозочку.