4.2 Іноземні інвестиції

Іноземні інвестиції являють собою всі види май­нових та інтелектуальних цінностей, що вкла­даються в об'єкти інвестування іноземними інвесторами підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестори є суб'єктами міжнародних економічних відносин, котрі вкладають власні та запозичені кошти в об'єкти інвестування. Фінансування іноземних інвестицій здійснюється через банки, ощадні каси, страхові компанії, інвестиційні компа­нії, пенсійні фонди тощо.

На сучасному етапі середній рівень прибутковості іноземних] інвестицій у світі складає 12—14% річних. У країнах з перехідною економікою ця цифра може бути від 40 до 150% і навіть більше, однак ризик таких вкладень набагато вищий.

До майнових та інтелектуальних цінностей, що можуть бути інвестовані, належать:

• гроші, цільові банківські депозити, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно;

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід • інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок виробничого досвіду, які необхідні для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентовані («ноу-хау»);

• права користування майном, а також інші майнові права;

• інші цінності.

Міжнародна інвестиційна діяльність здійснюється іноземними фізичними та юридичними особами, а також державами. Іноземні інвестори можуть бути вкладниками, кредиторами, покупцями, також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Починаючи з 80-х років XX ст. у зв'язку із поступовою відміною валютних обмежень у промислове розвинутих країнах відкриттям національних фінансових ринків для іноземних інвес­тицій спостерігається посилення інтеграції західної економіки.

Іноземні інвестиції все більше починають сприйматися як та­кі, що сприяють припливу іноземної валюти в країну, поліпшую­чи її платіжний баланс та збільшуючи в перспективі кількість робо­чих місць, зміцнюючи експортний потенціал та зменшуючи імпорт забезпечуючи довготривалий потік короткострокових та довгостро­кових іноземних заощаджень. Усе це сприяє розвитку економіки.

Аналіз напрямів іноземного інвестування виявляє дуже великий потік інвестицій у промислово розвинуті країни Європи та США і порівняно малий обсяг іноземних інвестицій у Японію. Більш того, з 1980-х років Японія стає найбільшим іноземним інвестором.

Країни «третього світу» в міру поліпшення в них політичної ситуації або відпрацювання міжнародних механізмів захисту від некомерційних ризиків стають дедалі привабливішим місцем розміщення іноземних інвестицій. Збільшення потоку капіталу в країни, що розвиваються, зумовлене великим попитом на інозем­ні інвестиції саме у цих регіонах.

Характерною рисою будь-якої перехідної економіки є недо­статній рівень внутрішніх накопичень, а отже, велика залежність від іноземного капіталу. Хоча збільшення іноземних інвестицій в ту чи іншу країну з перехідною економікою і є певною мірою інди­катором зарубіжного визнання того, що у країни є майбутнє, слід пам'ятати, що ні в якому разі приплив іноземного капіталу не зме­ншує необхідність і значимість внутрішніх накопичень у цій країні.