3.14 Особливості ринку євровалют

Євровалюти — це іноземні валюти, в яких банки здійснюють безготівкові операції за межами країн—емітентів цих валют. Порів­няно з національними валютними ринками характерними ри­сами ринку євровалют є:

• великі розміри та відсутність чітких кордонів. Ринок євро­валют охоплює приблизно 500 провідних банків, розташованих у фінансових центрах різних континентів;

• інституційна особливість ринку —- виділення категорії євробанків і міжнародних банківських консорціумів;

• універсальність ринку. На ньому здійснюються конверсійні депозитні, кредитні та інші валютні операції;

• існування специфічних відсоткових ставок, відносно само­стійних щодо національних ставок. Складовими ставок єврорин­ку є постійний елемент — надбавка «спред» (премія за банківські послуги) та змінний елемент — ставки ЛІБОР, ПІБОР, СІБОР та ін.;

• спрощена процедура здійснення угод (вони можуть уклада­тися по телефону, факсу, електронній пошті з обміном у той же день підтвердженням; не вимагається забезпечення, гарантією є авторитет банку);

• відсутність державного контролю за діяльністю євроринку;

• більша прибутковість операцій у євровалютах, ніж у націо­нальних валютах; ставки по євродепозитах вищі, а по єврокредитах — нижчі, оскільки відсутня система обов'язкового резерву­вання коштів для євродепозитів і не стягуються податки на від­сотки, отримані банками за наданими єврокредитами.

3.15 Ринок капіталів

Однією із складових світового фінансовою ринку є ринок капіталів, на якому формують ся попит і пропозиція на середньострокові та довгострокові фінансові активи. На ринку капіталів обертаються цінні папері (.акції, облігації, похідні цінні папери (деривативи), векселі, депозитарні розписки) терміном більше одного року.

До світового ринку капіталів належать, зокрема, ринок єврооблігацій, ринок євроакцій, ринок євровекселів та євроринки інших фінансових інструментів, які обертаються більше одного року. Ринок євровекселів почав формуватися 1981 року з появою коротко- та довгострокових євровекселів.

3.16 Світовий ринок облігацій

На світовому ринку облігацій обертаються два види цінних паперів: іноземні облігації та єврооблігації. Основна відмінність між ними у тому, що перші продаються на певній біржі, тоді як другі не обов'яз­ково котируються у певному географічному місці. На сучасному ета­пі емісія єврооблігацій значно перевищує емісію іноземних облігацій.

Іноземні облігації — це цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі в національній валюті, їх емісія регламентується законодавством по цінних паперах країни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає принципам євроринків.

Залежно від країни емісії іноземні облігації можуть мати спеці­альні назви: Yankee Воnds — у США, Samourai Bonds — в Японії, Bulldog Воnds — у Великобританії, Сhосоlаtе Воnds — у Швейцарії.

Єврооблігації є борговими зобов'язаннями, що випускаються позичальником для отримання довгострокової позики на євроринку. Як правило, такі облігації розміщуються одночасно на фі­нансових ринках декількох країн. Валюта єврооблігаційної пози­ки для кредиторів є іноземною, хоча для окремих кредиторів може бути й національною. Гарантійне розміщення єврооблігацій здійснюється емісійним синдикатом.

Єврооблігації мають декілька різновидів:

• звичайні облігації з фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики;

• облігації з плаваючою відсотковою ставкою (використову­ються у період різких коливань відсоткових ставок);

• облігації, що конвертуються в акції; цей вид облігацій приносить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види, але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника;

• облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховують­ся при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облі­гації надають їх власникам додаткові пільги;

• облігації, що поєднують риси наведених вище видів облігацій.