web-design-book-

Передмова

Щодня, заходячи в мережу інтернет, ми зустрічаємо гіпертекст. Він присутній скрізь – від найпростішої сторінки до складного порталу. Однак пересічні користувачі знайомі тільки з зовнішнім виглядом сайтів і мало хто заглядає у їх структуру. Переважна більшість з них базується на мові розмітки HTML та каскадних стилів CSS. Ці дві основи сучасної мережі необхідні нам для того, щоб навчитися створювати сайти. Проте вебдизайн не обмежується вивчення HTML та CSS, оскільки сайт потрібно також викласти у мережу і популяризувати.

Книга «Основи веб-дизайну» покликана навчити студентів робити статичні сайти та освоїти головні принципи мережених видань. У книзі викладено в однаковому обсязі – практичні приклади застосування мови HTML та її розширення CSS, організація статичного сайту та публікація його на сервері, теоретичні аспекти сприйняття та поширення інформації в інтернеті, а також історія мережі.

Після вивчення курсу «Основи веб-дизайну» ви зможете створювати прості сайти і ефективно їх популяризувати у мережі. Це необхідна сходинка для вивчення складніших видів веб-дизайну таких як динамічні та флеш сайти.

Історія інтернету

Електронна обчислювальна техніка з’явилася в середині ХХ ст. для проведення складних підрахунків, пов’язаних із технологіями, що стрімко розвивалися. З прогресуванням комп’ютерів стало зрозуміло, що у формі цифр можна передавати будь-яку інформацію. Це був початок нового етапу у розвитку технологій і нашої цивілізації в цілому. Ці зміни стали особливо відчутними в останнє десятиліття ХХ ст., коли комп’ютери та їх всесвітня мережа стали загальнодоступними. Відтоді світ зазнав неймовірних змін, які можна навіть назвати революційними, у багатьох сферах людського життя, в тому числі й у видавничій справі. Щоб усвідомити масштаби процесів, які зараз відбуваються у сфері масової комунікації, потрібно розуміти, що комп’ютери не лише призвели до появи мережевих ЗМІ, а й значно спростили процес створення видання. Наразі, щоб створити власне видання потрібне бажання і навички веб-дизайну. Матеріальні затрати, порівняно з виданням книги, або журналу, – мізерні. Знання технологій, можливостей інтернету та його базової мови макетування HTML дають змогу реалізувати у себе в інформаційному суспільстві. Проте для цього недостатньо елементарного знання візуальних програм-редакторів для створення сайтів – потрібне глибоке розуміння коду HTML, системи функціонування серверів мережі та багато іншої фахової інформації. Важливу роль у вивченні вебдизайну відіграє вивчення історії глобальної мережі та електронних ЗМІ. Це дозволяє побачити розвиток уже існуючих сервісів, краще вивчити комп’ютерну термінологію, ознайомитися з екзотичними видами електронних видань, які тепер майже зникли, та уникнути помилок, яких допускалися попередники.

Появу комп’ютера і його вплив на розвиток людства можна порівняти хіба що з винайденням вогню, колеса та плавлення металу. Якщо подивитися на хронологію виникнення перших комп’ютерів, можна помітити, що вона майже збігається з винайденням найстрашнішої зброї масового ураження, яке коли-небудь

вигадало людство. Саме атомна зброя та ядерна енергетика змусила людей шукати можливість обчислювати величезні масиви інформації. Дві супердержави (США та СРСР) настільки захопилися перегонами в озброєнні, що не шкодували грошей на розробляння досконалішої зброї. Завдяки цьому протистоянню швидкими темпами розвивалися багато галузей науки. Навіть освоєння космосу було лише черговою стратегічною можливістю знищити супротивника. Після запуску першого супутника всього за 10-20 років люди змогли полетіти на орбіту Землі, вийти у відкритий космос, висадитися на Місяць, запустити зонди до Марса і Венери тощо. Тепер, коли зникла потреба у перегонах озброєння, космосом вже майже ніхто не займається. Його експлуатують лише для запуску супутників, що підтримують комунікації на Землі. А от інший винахід – обчислювальні машини – отримав усебічний розвиток.

Мал. 1 Перший у світі комп'ютер ENIAC. Він був спроектований для підрахунку траекторій для військової артилерії у США.

Мал. 2 МЭСМ –­ перша

вСРСР та Європі обчислювальна машина з програмою, що зберігається в пам'яті. Створена в Інституті електротехніки АН УРСР під керівництвом академіка Сергія Олексійовича Лебедєва. Початок розробки — 1948 р., введена в експлуатацію

в1950 році.

Мал. 3

Велика електронна лічильна машина (БЕСМ). Цей комп'ютер містив у собі 5000 ламп.

Мал. 4

Комп'ютер IBM380, побудований на базі транзисторів, легко можна помістити у одній кімнаті.

Мал. 5

IBM PC (Personal Computer) – перший популярний персональний комп'ютер .

Мал. 6

Apple Macintosh – дідусь альтернативної гілки комп'ютерної техніки.

наприклад, фірма Apple. У середині 80-х вона випустила Applе Macintosh, що став найпопулярнішим персональним комп’ютером у світі. Система обробки інформації в макінтошах дещо інша, аніж в РС, тому вони мають особливе програмне забезпечення. Тепер продукцію Apple часто використовують для роботи в поліграфії, оскільки комп’ютери та програмне забезпечення цієї фірми працює дуже стабільно, на відміну від нащадків ІВМ.

Широке впровадження комп’ютерної техніки створило передумови для появи електронних видань. Будь-яке набране та збережене на комп’ютері видання можна назвати електронним, проте для того, щоб воно стало засобом масової комунікації, його потрібно розповсюдити. На початку комп’ютерної ери вигадали багато способів обміну інформації між комп’ютерами. У Радянському Союзі дуже популярною була

передача через перфострічки та перфокарти. Зроблені з тонкого картону чи паперової стрічки, вони кодують інформацію за допомогою отворів у певних позиціях. Для запису програм потрібно було багато перфокарт, тож їх об'єднували в колоди. З появою магнітних носіїв інформації з’явилися дискети та касети. Останню необхідно було перемотувати, щоб зчитати інформацію.

Існувала ціла низка видань, які розповсюджували на дисках та дискетах. Вони мали назву Disk magazine – дискові журнали і були популярними в 80-х та 90-х роках ХХ-го сторіччя. Пересилати такі видання було незручно, тому науковці й аматори працювали над налаштуванням зв’язку між комп’ютерами для обміну інформацією на далеких відстанях.

Першу мережу створили американські військові. Коли радянські вчені запустили в космос перший

Мал. 7

Перфострічка

Мал. 8

Такі комп'ютери були вперше об'єднані мережею.

мережі не подобалося, тому вони вирішили відділити свою частину від цілого, розробивши протокол TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol), щоб можна було відколоти собі значний сегмент мережі, а все інше віддали на громадське користування. Завдяки протоколу TCP/IP до ARPANET долучилися інші комп’ютерні мережі, які створені приватними та державними організаціями США. 1 січня 1983-го року офіційно був запроваджений протокол TCP/IP, який досі успішно використовують для об'єднання мереж. Того ж року в загальний вжиток увійшов термін «інтернет».

Кожен комп'ютер в інтернеті має свою власну унікальну адресу – ІР — число, яке складається з чотирьох байтів. Переважно людям важко запам’ятовувати великі числа. Тому комп’ютери мають також звичайні буквені імена, запам'ятати які значно легше. Наприклад, сайт за адресою 62.149.2.7 має ім’я bklub.org.ua. Для того, щоб користувач міг звернутися до потрібного комп’ютера за іменем, на кожен з них висилали таблиці, в яких цифровій адресі відповідало буквене ім’я. Такі таблиці постійно оновлювали. Коли до мережі приєдналося дуже багато комп’ютерів, оновлювати таблиці стало складно. Програмісти університету Берклі у 1984-му році написали програму, яка спрямовувала запити користувачів на цифрове ім’я комп’ютера. Так у мережі з’явилися спечіальні комп’ютери-сервери, що працювали для зручності користувачів. Сучасна система керування адресами мережі називається Domain Name System (DNS).

Не лише державні установи та великі корпорації створювали комп’ютерні мережі. До цієї справи долучалися також звичайні громадяни, у яких була можливість мати вдома комп’ютер. Для зв’язку між ПК вони використовували телефонні лінії. 16 січня 1978-го року програміст фірми ІВМ Вард Крістенсен винайшов електронну систему для накопичення інформації в мережі, яку він назвав BBS (bulletin board system – дошка оголошень). Спочатку він використовував її як іграшку, для спілкування з друзями, але згодом написав про свій винахід статтю в журнал „Байт” і навіть продав пер-

шу копію програми за 50$. Працювала вона за таким принципом: користувачі могли під’єднуватися до комп’ютера-термінала, де зберігалися інформаційні повідомлення і кожен читач у свою чергу міг опублікувати інформацію, яка ставала загальнодоступною. Повідомлення зберігалися у терміналі, поки пам’ять не переповнювалася. У роботі BBS схожі на традиційні дошки оголошень, різниця лише в тому, що у читачів з’явилася можливість відповідати на оголошення. У часи розквіту електронних дошок оголошення (від початку 80-х років до середини 90-х ХХ ст.) більшість BBS була у власності приватних осіб, так званих «SysOp» (system operator – системний оператор), які займалися цим як хобі. Ці ж люди проводили редакторську роботу – дозволяли чи забороняли доступ до інформації, редагували повідомлення, формували тематику видання тощо. Деякі BBS, на яких публікувалася важлива інформація, ввели плату за

Мал. 9

Вид BBS Metal Shop з першим номером езину Phrack. У листопаді 1985 року хакери Taran King (Ренді Тішлер) и Knight Lightning (Крег Неідорф) заснували електронний це журнал. Тексти були присвячені не лише комп’ютерній тематиці, туди входили статті присвячені фрікерству (незаконному підключенню до телефонних мереж) та анархізму (схеми виготовлення вибухівки та відкривання дверних замків).