2. Зясувати мету та завдання реферування.

Як галузь практичної діяльності реферування сформувалося в глибинах бібліотечно-бібліографічної та журналістської практики. Прийоми аналізу змісту первинних документів спочатку переймалися з методики бібліографічної роботи. Надалі підгрунтям теорії та методики реферування став досвід організації та функціонування безпосередньо реферативних видань як в окремих країнах, так і у світі в цілому.

Історію існування реферату як інформаційного документа, що налічує понад три століття, і процесів становлення реферативної справи відображено в працях фахівців: Б. А. Семеновкера, Г. К. Бистрової, О. А. Гречихіна, Г. Школьніка та ін.

Теоретичні та методичні аспекти аналітико-синтетичної обробки інформації завжди були й залишаються в центрі уваги фахівців з бібліотечної справи та науково-інформаційної діяльності. Реферування — це одна з найбільш широко розповсюджених письмових форм отримання інформації, яка дозволяє при сучасному величезному потоці інформації у короткий термін відібрати потрібну спеціалісту інформацію. У порівнянні з анотуванням реферування є більш досконалим методом обробки інформації джерел інформації: якщо в анотації приводиться лише короткий перелік питань, що розглядаються, то в рефераті викладається сутність питань та наводяться найважливіші висновки.

Основнi завдання реферування:

• Розробка наукових засад побудови та розвитку Національної системи реферування української наукової літератури.

• Створення та підтримка системи корпоратиної аналітико-синтетичної обробки вітчизняних наукових видань.

• Науково-методична робота за профiлем дiяльностi.

Мета реферування:

Реферування широко використовується у науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності. Особливе місце тут належить галузевим органам інформації, що ведуть підготовку і випуск реферативних журналів, реферативних збірників, експрес-інформації. У бібліотеці документи реферують при укладанні реферативних покажчиків літератури, підготовці реферативних оглядів, тематичних підбірок і дайджестів.

3. Охарактеризувати основні види та структуру рефератів.

Реферат — це короткий виклад змісту окремого документа, його частини чи сукупності документів, який включає основні відомості та висновки, а також кількісні та якісні дані щодо об’єкта опису.

Види рефератів

Розрізняють два види рефератів: продуктивні і репродуктивні. Репродуктивний реферат відтворює зміст первинного тексту. Продуктивний містить творче або критичне осмислення реферованих джерел.

Репродуктивні реферати можна розділити ще на два види: реферат-конспект і реферат-резюме. Реферат-конспект містить фактичну інформацію в узагальненому вигляді, ілюстрований матеріал, різні відомості про методи дослідження, результати дослідження та можливості їх застосування. Реферат-резюме містить тільки основні положення даної теми.

У продуктивних рефератах виділяють реферат-доповідь і реферат-огляд. Реферат-огляд складається на основі декількох джерел і зіставляє різні точки зору з даного питання. У рефераті-доповіді, поряд з аналізом інформації першоджерела, є об'єктивна оцінка проблеми; цей реферат має розгорнутий характер.

Обсяг реферату - до 700 символів (10-12 рядків), має містити відомості про призначення, сфери застосування і функціональних можливостях програмного продукту. Звичайно вказується:

тип реалізує ЕОМ;

мова програмування;

операційна система;

обсяг повного вихідного тексту програми в Кб.

Структура і ознаки реферату

Реферат має певну композицію: Вступ. У вступі обгрунтовується вибір теми, можуть бути дані вихідні дані реферованих тексту (назва, де опубліковано, в якому році), повідомлені відомості про автора (П.І.Б., спеціальність, вчений ступінь, вчене звання), розкривається проблематика обраної теми. Основна частина. Зміст реферованих тексту, наводяться основні тези, вони аргументуються. Висновок. Робиться загальний висновок з проблеми, заявленої в рефераті.

Реферат має наступні ознаки:

зміст реферату повністю залежить від змісту реферованих джерела;

містить точний виклад основної інформації без спотворень і суб'єктивних оцінок;

має постійні структури.