2. Мовні прийоми втримання уваги аудиторії
Для сучасного ораторського мовлення є характерним сполучення логіко-аналітичних і емоційно-образних язикових засобів. Практика виступу кращих ораторів показує, що сухий діловий виступ, що зводиться до передачі "голої" інформації сучасної, добре обізнаної аудиторії, як правило, залишається без уваги, а нерідко викликає нудьгу й навіть роздратування. Як би нецікава була тема, увага аудиторії згодом притупляється. Його необхідно підтримувати за допомогою наступних ораторських прийомів:
• Питально-відповідний прийом: оратор ставить питання й сам на них відповідає, висуває можливі сумніви й заперечення, з'ясовує їх і приходить до певних висновків;
• Перехід від монологу до діалогу (полеміці): дозволяє прилучити до процесу обговорення окремих учасників, активізувати тим самим їхній інтерес;
• Прийом створення проблемної ситуації: слухачам пропонується ситуація, що викликає питання: "Чому?", що стимулює їхню пізнавальну активність;
• Прийом новизни інформації, гіпотез: змушує аудиторію припускати, міркувати;
• Опора на особистий досвід, думки, які завжди цікаві слухачам;
• Демонстрація практичної значимості інформації;
• Використання гумору (якщо він доречний): дозволяє швидко завоювати аудиторію;
• Короткий відступ від теми: дає можливість слухачам "відпочити";
• Уповільнення з одночасним зниженням сили голосу: здатно привернути увагу до відповідальних місць виступу (прийом "тихий голос");
• Прийом градації - наростання значеннєвої й емоційної значимості слова. Градація дозволяє підсилити, додати емоційну виразність фразі, сформульованої думки;
• Прийом інверсії - мовний зворот, що як би розгортає звичний, загальноприйнятий хід думок і виражень на діаметрально протилежний;
• Прийом апеляції до власних думок.
Серед прийомів ораторського мовлення, істотно підвищувальна її ефективність і переконливість, варто особливо виділити лексичні прийоми. Практично у всіх руководствах по ораторському мистецтву серед лексичних прийомів рекомендується використовувати так звані тропи.
Тропи - це мовні звороти й окремі слова, уживані в переносному значенні, які дозволяють досягти необхідної емоційної виразності й образності. До стежок відносять порівняння, метафори, епітети, гіперболи й т.д. Порівняння - один з найбільше часто використовуваних прийомів, що має велику переконуючу силу, стимулює в слухачів асоціативне й образне мислення й тим самим дозволяє ораторові досягти бажаного ефекту.
Діючим засобом підтримки уваги аудиторії є спеціальні слова й вираження, які забезпечують зворотний зв'язок. Це особисті займенники 1 і 2 особи (я, ви, ми, ми з вами), дієслова в 1 і 2 особі (спробуємо зрозуміти, обмовимося, відзначимо, прошу вас, відзначте собі, подумайте, конкретизуємо й ін.), звертання (шановні колеги), риторичні питання.
3. Поза, жести й міміка
Поза, жести, міміка - приналежність індивідуального стилю. Ці елементи кінетичної системи спілкування діють на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу на змісті інформації, що надходить по слуховому каналі, підвищують емоційність і тим самим сприяють кращому засвоєнню висловлених думок. На думку психологів, мовлення на 25% сприймається зоровим шляхом.
Оратор повинен домогтися відчуття стійкості, рівноваги, легкості, рухливості й природності на трибуні, перед аудиторією. Вид людини, що тривалий час коштує нерухомо, стомлює слухачів. Під час тривалої доповіді досвідчений оратор міняє позу. Крок уперед у потрібний момент підсилює значимість того або іншого моменту мовлення, допомагає зосередити на ньому увага. Відступаючи назад, оратор як би дає аудиторії можливість "відпочити" і потім переходить до іншого положення мовлення. Разом з тим, не треба расхаживать, рухатися в сторони під час виступу.
Крім цього, якщо засвоєно звичку до правильної й зручної манери стояти під час виступу, витрачений оратором праця дасть багато чого й для пози, і для почуття впевненості. Коштує поупражняться в стилі правильно стояти, поки не з'явиться звичне відчуття стійкості, рівноваги, легкості й рухливості всієї пози: ноги розставлені на п'ять-шість дюймів залежно від росту; носки злегка розсунуті; одна нога виставлена ледве вперед; упор неоднаковий на обидві ноги. У найбільш виразних місцях мовлення упор робиться сильніше на носок, чим на п'яту. Коліна гнучкі й податливі; у плечах і руках немає напруги; руки не притиснуті щільно до грудної клітки; голова й шия трохи висунуті вперед стосовно грудної клітки; груди виставлені, живіт підтягнуть, але не настільки, щоб це заважало волі подиху.
Якщо відчувається скутість у ногах, варто зігнути їх кілька разів у коліні; якщо напружено шию або зв'язані плечі, потрібно зробити головою кілька вільних повільних колоподібних рухів, кілька вільних змахів руками й колоподібними рухами плечима. Якщо подих утрудненої й поверхневе, необхідні поясні вправи. Для правильної координації рухів і плину думок рух скоріше повинне передувати або як би злегка передбачати хід думки, а не відставати від нього. Необхідно стежити за тим, щоб більше виразні місця мовлення підкреслювалися рухом на крок уперед або виносом ноги вперед; паузи й перепочинки - підходящі моменти, щоб відступити на короткий крок.
У цілому, у правильній позі оратора сполучаються невимушеність постави й легкість рухів.
Основним показником почуттів оратора є вираження його особи. Міміка стимулює емоції аудиторії, здатна передати гаму переживань. Вираження особи оратора повинне відповідати характеру мовлення.
У гарного оратора, як зауважувал А.Ф. Коні, "особа говорить разом з мовою". Особа й весь зовнішній вигляд виступаючого повинні виражати доброзичливе й навіть дружнє відношення. Аудиторія не любить сердитих або байдужих. Якщо слухачі дійсно зацікавлені, вони будуть дивитися на особу оратора.
Щоб мати подання про свою міміку під час мовлення, конче потрібно практикуватися перед дзеркалом і вивчати своя особа.
Що відбувається із бровами, із чолом? Може бути, особа під час мовлення зовсім нічого не виражає? Якщо на ньому «застигле» вираження, коштує поупражняться в ослабленні й напрузі лицьової мускулатури. Можна також вимовляти фрази, насичені різними емоціями - сумом, радістю й т.д., спостерігаючи за тим, щоб міміка теж приймала в цьому участь.