практична

Практична робота

З дисципліни «Документознавча професіологія»

Студентки групи ДМ119

Ларченко Катерини

На тему «Професійна етика документознавця»

Завдання: Проаналізувати питання професійної етики документознавства за наступними актами:

1.Етики спілкування;

2.Етики слухання;

3.Впевненість у соціальній необхідності;

4.Професійний пошук,обробка і представлення інформації;

5.Етика документознавця(професійна етика);

6.Суб’єкт, суб’єктні відносини у сфері документознавства

1. Аудиторська діяльність — це професійна діяльність, яка має свій етичний кодекс, оскільки особи, що займаються цією діяльністю, зацікавлені у взаємодовірі та високій якості наданих послуг незалежно від поведінки деяких представників цієї професії. Для аудиторів є важливим, щоб їхні клієнти довіряли якості аудиту та інших наданих ним послуг. Етична проблема виникає у випадку, коли аудитору необхідно самостійно зробити вибір. При цьому етичною поведінкою буде така, яка більш корисна та відповідатиме моральним нормам і принципам професійної етики. Задоволення потреби клієнтів — це не кінцева мета аудитора. Аудиторські норми і правила, насамперед, визначаються інтересами суспільства, вони допомагають незалежним аудиторам у підтримці прозорості і реальності фінансової звітності, що подається її користувачам. Консультації з питань управління фінансовими ресурсами суб’єкта підприємництва сприяють їхньому ефективному використанню. Послуги внутрішніх та зовнішніх аудиторів забезпечують упевненість у правильному функціонуванні системи внутрішнього контролю підприємства, що, в свою чергу, посилює вірогідність достовірності фінансової інформації про підприємство.

2. У професійній сфері існує два етичних аспекти: загальна етика (духовний аспект); професійна етика (практичний аспект). Загальні етичні принципи визначаються шляхом систематичного вивчення проблеми людського вибору між поняттями про добре і погане, якими керується людина. Професійна етика визначає загальні приписи щодо ідеальних форм поведінки, та конкретні правила, в яких зазначені неприпустимі форми поведінки працівників відповідних професій. Загальні приписи акцентують увагу на встановленні правил діяльності: вони потребують високого рівня професіоналізму. Дотримання детально розроблених конкретних правил забезпечує дотримання норм і стандартів професійної діяльності. Тому існує необхідність у кодексах професійної етики для конкретних професій, що конкретно визначають критерії поведінки та дозволяють вирішувати конкретні професійні проблеми. В Україні рішенням АПУ від 18.04.2003 р. запроваджено в дію Кодекс етики професійних бухгалтерів Міжнародної федерації бухгалтерів (далі — Кодекс). Головним завдання Кодексу є встановлення етичних вимог для аудиторів-практиків з метою забезпечення гарантії високої якості їхньої роботи та задоволення інтересів суспільства і держави. Цей Кодекс запроваджує фундаментальні принципи етики та правила надання аудиторських послуг. Вони обов’язкові для виконання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг. Професія аудитора має свої особливості, що наведено на рис.1

аудиторові слід дотримуватися таких основних вимог, як: вірогідність — користувачі інформації відчувають потребу в її достовірності; професіоналізм — клієнтами, роботодавцями та іншими зацікавленими сторонами до аудиторів висуваються вимоги, що визначають рівень фахової підготовки аудиторів; якість послуг — виконання аудиторських послуг має здійснюватись у суворій відповідності із чинними нормативно-правовими активами; довіра — впевненість користувачів аудиторської інформації у дотриманні аудитором професійної етики протягом усієї його аудиторської практики. Аудитор для досягнення поставленої перед ним мети під час надання аудиторських послуг зобов’язаний дотримуватися таких фундаментальних засад: Незалежність — аудитор має бути професійно незалежним до суб’єкта підприємницької діяльності, що перевіряється (не мати прямих родинних стосунків та майнових інтересів до суб’єкта перевірки). Об’єктивність — аудитор має бути справедливим, компетентним, старанно надавати аудиторські послуги, відповідати рівню професійних знань, який би не викликав сумніву у клієнта щодо професіоналізму наданих йому послуг. Компетентність — аудиторам необхідно здійснювати аудиторську перевірку з професійною майстерністю та залучати до аудиту спеціалістів, що мають певну фахову підготовку, досвід і знання у відповідній галузі. Майстерність — вміле визначення та застосування законодавчих та нормативно-правових актів для законності здійснення оцінки господарських операцій, їх документування, відображення в обліку та звітності. Конфіденційність — аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході надання професійних послуг, а також використовувати її у своїх цілях. Чесність — аудитор має бути чесним та об’єктивним на всіх етапах роботи і висловлювати об’єктивну думку про об’єкт дослідження. Професійна поведінка — аудитор повинен створювати і підтримувати добру репутацію професії, утримуючись від будь-яких дій, що можуть дискредитувати її. Професійні норми і технічні стандарти — аудитори зобов’язані з належною старанністю й увагою виконувати інструкції та вказівки клієнта або роботодавця (внутрішній аудитор), дотримуючись вимог чесності, об’єктивності, незалежності та чинного законодавства. Дотримання вимог Кодексу професійної етики контролюється Аудиторською палатою України в межах її компетенції. У разі недотримання вимог професійної етики Аудиторська палата України має право позбавити аудитора (аудиторську фірму) права займатися аудиторською діяльністю на визначений нею термін. Аудитор має право оскаржити в суді рішення Аудиторської палати України про припинення права займатися аудиторською діяльністю.

3. Серед проблем сучасного документознавства в контексті вимог, що висуваються суспільством до фахівця документно-інформаційної сфери, чільне місце посідає проблема розвитку професійних кадрів діяльності в галузі документознавства, а, отже, розвитку документознавчої професіології у її змістовому аспекті.

Слід зазначити, що за більш ніж 10 років, протягом яких в Україні розвивається спеціальність „Документознавство та інформаційна діяльність”, рівень психолого-педагогічних знань та нПрофесія документознавця поки що знаходиться на етапі інституціоналізації, який в цілому характеризується:

­  наявністю суспільної потреби у спеціалізації діяльності;

­  формування спеціальних вимог, норм і стандартів, які характеризують даний вид діяльності;

­ визначення характеру спеціальних здібностей, знань і навичок індивідів, необхідних для виконання даного виду діяльності;

­  поява методів і способів визначення таких здібностей і навчання спеціальним професійним знанням, прийомам і навичкам;

­ формування стимулів і мотивів для занять саме цим видом діяльності як на рівні індивіда, так і на рівні суспільства уцілому, що пов’язано з престижем професії;

­ виявлення певних професійних інтересів, цінностей, норм, стилів і зразків поведінки , професійних ролей, які сприяють  згуртуванню людей за ознакою приналежності до даної професії і конкретної професійної спільноти;

­ поява особливих професійних організацій для захисту цих інтересів (професійні союзи, об’єднання тощо).

Як можна бачити, поки що не всі ознаки інституціоналізації притаманні професії документознавця.

Важливість професіологічних досліджень для розвитку наукової дисципліни „документознавство„ постулюється у проекті нового паспорту наукової спеціальності 27.00.02 „Документознавство. Архівознавство” – серед основних напрямів досліджень теоретико-методологічні основи розвитку документознавчої професіології посідають чільне місце, отже, слід сподіватись на розвиток наукових досліджень у галузі професіології такої важливої сфери соціальних комунікації, як документно-інформаційні комунікації.

ауковий доробок  у галузі розробки документознавчої професіології

Документознавці та інші інформаційні працівники поважають мови національних меншин країни та їхнє право на доступ до інформації їхньою мовою.

Документознавці і та інші інформаційні працівники організують та представляють контент у такий спосіб, щоби користувач самостійно міг знайти потрібну інформацію. Документознавці і та інші інформаційні працівники допомагають людям в інформаційному пошуку.

Документознавці та інші інформаційні працівники пропонують послуги, що сприяють у розвитку навичок читання. Вони популяризують інформаційну грамотність, що включає можливість виявляти, шукати, оцінювати, організовувати та створювати, використовувати та передавати інформацію. Вони заохочують до етичного використання інформації, в такий спосіб викорінюючи плагіат та інші способи некоректного використання інформації.

Документознавці і та інші інформаційні працівники сприяють безпеці малолітніх, водночас забезпечують, щоби це не впливало на інформаційні права дорослих.

4. Внутрішній зв'язок цих процесів вбачається в наявності двох операцій — аналізу і синтезу. Аналіз і синтез — це загальнонаукові методи пізнання. Аналіз передбачає розчленування об'єкта вивчення на складові, виявлення його властивостей, відношень тощо. Аналіз дає можливість нарізно вивчати окремі складові об'єкта. Синтез — це вивчення об'єкта в його цілісності, єдності, взаємозв'язку його частин та властивостей. Розглядаючи аналіз і синтез як загальнонаукові методи навчання, в аналітико-синтетичній обробці інформації їх одночасно розглядають і як прийоми, що дають змогу багатоаспектно характеризувати документи. Таке розуміння аналізу і синтезу пояснюється тим, що в документах показано результати, досягнуті на тому чи іншому ступені процесу пізнання. Такі види обробки, як науковий переклад,реферування, досить чітко, хоч і з неоднаковою повнотою, відбивають цей шлях. Але аналітико-синтетична обробка не тільки показує хід аналізу і синтезу в процесі пізнання, а й сама використовує ці методи. У ході інформаційного аналізу здійснюється вивчення документа, тобто виявлення ознак, елементів, необхідних для характеристики цього документа за допомогою того чи іншого виду наукової обробки. Так, при складанні бібліографічного опису з'ясовують відомості про авторів, назву документа, де і коли його було опубліковано тощо. При систематизації та предметизації аналізують перш за все зміст документа, з'ясовують його головну і другорядні теми, проблеми, аспекти розгляду їх тощо. Одержані в результаті аналізу відомості об'єднують, тобто синтезують — у формі бібліографічного опису, у формі позначення класу, до якого зараховано документ, в інших формах. Таким чином, у процесі синтезу створюється новий документ, у якому подано новий взаємозв'язок елементів.

Кожному виду наукової обробки притаманне певне співвідношення аналізу і синтезу, певний рівень проведення їх. Так, аналіз і синтез, що здійснюються при складанні бібліографічного опису, як правило, значно простіші, ніж у процесі анотування, індексування. Слід зазначити, що аналітико-синтетична обробка документів не обмежується здійсненням аналізу і синтезу. їй притаманне також використання методу абстрагування, який допомагає виділити з усіх ознак документа саме ті, що найцікавіші користувачам, відкинути другорядні.

Метод узагальнення забезпечує згортання інформації, яку містить первинний документ, передбачає застосування способів перетворення великих обсягів інформації у компактнішу, але досить містку форму.

Унаслідок аналітико-синтетичної обробки первинних документів одержують вторинні документи. Ці документи — бібліографічні описи, анотації, реферати тощо — можуть бути організовані в різноманітні джерела вторинної інформації, інформаційно-пошукові системи. Такі системи можуть бути традиційними (бібліотечні та бібліографічні каталоги, бібліографічні та фактографічні картотеки, бібліографічні покажчики, різноманітні інформаційні видання) і нетрадиційними (бібліографічні та фактографічні банки даних). Процес створення таких систем також розглядають як сукупність операцій аналізу і синтезу в ході аналітико-синтетичної обробки. Звичайно, аналіз здійснюється при відборі необхідних документів, а далі відомості про окремі документи групуються за різними ознаками, і є підстави вважати це синтезом. Але необхідно розуміти, що в ході такого процесу мають справу не з обробкою окремого документа, а з якоюсь кількістю документів, що вже пройшли певну первинну аналітико-синтетичну обробку. У зв'язку з цим постає питання про доцільність зарахування до такої первинної обробки документів складання оглядів, адже в ході цього процесу аналіз і синтез здійснюються в процесі роботи з кожним документом окремо, а потім одержані відомості узагальнюються у вигляді огляду. Мабуть, цей вид обробки стоїть на межі між науковою обробкою документів і створенням інформаційно-пошукових систем.

5. Основною вимогою до знань, умінь та навичок референта є їх дворівненість. Перший рівень – знання у сфері організації ефективної управлінської діяльності. Другий – знання тієї галузі, в якій функціонує підприємство. Систему знань, що стосується організації управлінської діяльності керівника – те саме і становить сутність професійних знань референта, – можна класифікувати за кількома напрямами. Засвоєння основ теорії референтської діяльності. Сьогодні ця теорія активно розвивається відповіднодо всезростаючого попиту на референтські послуги; досліджуються історичні етапи професіоналізації референтської діяльності з метою поєднання традиційних засобів її реалізації з сучасними можливостями інформатизації технологічних процесів управління, обробки інформації тощо. У цьому напрямі можливо усвідомлювати і виокремлювати основні функції в роботі документознавця з огляду на специфіку діяльності конкретного підприємства, його структуру та систему управління. Відповідно до цієї специфіки розробляється і посадова інструкція документознавця – референта на основі унормованої кваліфікаційної кваліфікаційної характеристики спеціаліста з основної діяльності. Отже документознавець – референт мусить добре орієнтуватися в теорії організації та наукового управління(менеджменту) й активно впроваджувати теоретичні знання в практику. До того ж йому необхідно конче вивчити нормативно-правову базу галузі та правові засади управлінської, інформаційної та господарської діяльності. Оволодіння знаннями та навичками ефективної роботи з різними джерелами і видами інформації та технології її пошуку, обробки і використання. Референт має опанувати методику складання оглядових та аналітичних документів. Важливим є вміння застосовувати на практиці сучасні комп’ютерні технології та використовувати різні види інформаційних ресурсів. Це, у свою чергу, потребує знання структури сучасних інформаційних установ – бібліотек, архівів, центрів науково – технічної інформації, інформаційно – аналітичних центрів. І, безумовно, у цьому напрямі досить важливими навичками є навички швидкочитання, уміння запам’ятовувати та використовувати прочитане відповідно до ситуації. Референт має уміти складати проекти доповідей, виступів, промов, звертань керівника відповідно до класичних вимог, що висуваються до такого виду документів. При цьому йому слід розумітися і на психології сприйняття тих чи інших публічних виступів щодо ефективності їх впливу на слухачів. Організація різноманітних протокольних заходів, ділових зустрічей, нарад засідань і презентацій, ведення переговорів потребують від документознавця – референта навичок координаційної роботи та, яка уже зазначалося, організаційних здібностей. Збільшення обсягів ділових контактів, запровадження новітніх технологій у практику управління спонукають до опанування основ планування часу, методів виконання запланованого – це саме ті знання, які забезпечать ефективну роботу і самого референта, і його керівника. Уміння працювати з офісною та комп’ютерною технікою дає можливість оптимізувати та інтенсифікувати управлінську діяльність на всіх її стадіях. Документознавець – референт повинен мати уявлення щодо технологічних можливостей техніки та оперативно реагувати та інновації, що впроваджуються у цій сфері. Окреме місце тут посідають сучасні програмні продукти, які застосовуються в процесі організації документообігу, формування баз даних, інформаційного супроводу управлінської діяльності. А насамкінець зауважимо, що для спеціаліста не менш важливими, ніж усі перелічені вище, є знання та навички з основ психології спілкування, риторики, етики професійних відношень, іміджології та різноманітних PR-технологій. Референт повинен мати здібності до швидкого засвоєння нових знань, передових технологій та впроваджувати їх у практику повсякденної роботи. Про це свідчать і кваліфікаційні вимоги до фахівців цього профілю, в яких зазначено, що спеціаліст повинен здобути базову вищу освіту, бажано у сфері інформаційного та організованого супроводу управлінської діяльності. У деяких навчальних закладах вводяться окремі дисципліни або комплекси дисциплін із зазначеного напряму, готують безпосередньо референтів або референтів-перекладачів. Документознавець – референт – професія сьогодення і завтрашнього дня. Причому у майбутньому її значення в суспільстві лише зростатиме, а кваліфіковані спеціалісти вже нині мають підфищений попит на ринку праці.

6. Суб’єкт-суб’єктні відносини між наставником та вихованцем можливі лише за умови

розуміння наставником необхідності таких відносин. Втім, він розуміє також відносність,

видимість їх, бо, по суті, вони все одно залишаються суб’єкт-об’єктними. Це сутнісна

ознака будь-якого навчального процесу, коли один навчає, а інший у нього навчається.

Але інколи об’єкт перебирає на себе суб’єктну роль і усвідомлює, що йому потрібно, і сам

творить свій освітній простір. Це відбувається, коли вихованці прагнуть саморозвиватися,

вступати в комунікацію на рівних, обстоюючи власну позицію. Прояв освітньої активності

об’єкта навчання демонструє перетворення його на свідомого суб’єкта, а це, в свою чергу,

турбує офіційну владу і викликає активну протидію держави в авторитарному суспільстві.

Проте цей процес не оминає і демократію. Багато залежить від особистості компонента,

але уже на рівні об’єкта навчання, тобто учня. Але така поведінка об’єкта навчання,

перетворення його на творчого суб’єкта не влаштовує державний компонент

авторитарного суспільства, змушує його вдаватися до заборон та обмеження можливостей

розвитку особистості.