1.Комунікаційні канали Види комунікаційних каналів.

1.1. Природні комунікаційні канали

1.2. Штучні комунікацінй канали

1.3. Писемність як документний канал

1.4.Книгодрукування як комунікаційний канал

1.5. Технічні винаходи ХІХ століття у сфері комунікацій

2. Усна комунікація

3. Документна коммунікація.

4. Електрона комунікація

Комунікація є суттю людської діяльності. Тому сучасні можливості комунікації змінюють усі сфери соціального життя. Все чіткіших образів набуває якісно нова форма соціуму - мережеве суспільство або інформаційне суспільство.

Результатом комунікаційної діяльності є розповсюдження освіти, формування громадської думки і суспільних настроїв, процеси управління і таке інше. Для реалізації комунікаційної діяльності потрібні матеріально-технічні, технологічні, кадрові, організаційні засоби, в якості яких виступають комунікаційні канали.

Отже, комунікаційні канали — матеріальна сторона (засоби) соціальної комунікації. Комунікаційні канали надають суб’єктам комунікації засоби для створення і сприйняття повідомлення, а це знаки, мова, коди, матеріальні носії, технічні пристрої, програмне забезпечення та інше.

Комунікаційний канал — це реальна або умовна „лінія” звязку (контакту), по якій рухаються повідомлення від коммуніканта до реципієнта. Наявність зв'язку — необхідна умова будь-якої комунікаційної діяльності, в якій би формі вона не здійснювалась (інформування, управління, діалог). Комунікаційний канал можемо розглядати ще як і форму, в якій відбувається процес комунікації: усна, письмова, музика, живопис.

Важливо звернути увагу на те, що комунікаційні канали зобезпечують рух не змістів, а тільки матеріальне відображення повідомлень, яке відображає змістовне значення. Причому, рух здійснюється у фізичному просторі та у астрономічному часі. Комунікаційна діяльність же як відомо, представляє собою рух змістів у соціальному просторі, та результатом цієї дільності є розповсюдження просвітницької інформації, формування суспільної думки, та настроїв у суспільстві. Комунікативна діяльність є духовною діяльністю але для її реалізації потрібні матеріально-технічні засоби в якості яких виступають комунікативні канали – тобто матеріальний бік СК.

Розвиток людства від первісного суспільства до постіндустріальної цивілізації супроводжувався постійним збільшенням кількості комунікаційних каналів, завдяки доповненню природніх каналів, що створились в результаті антропогенезу (Антропогене́з (грец. ανθρωπος — людина, γενεσις — виникнення)— походження і розвиток усіх видів роду Людина (Homo), розглянуті в біологічному, психічному і соціокультурному плані.) каналами штучними, свідомо створеними людьми .

Поняття „комунікаційний канал” пов’язане з ширшим поняттям „комунікаційна система”. Комунікаційна система - це впорядкована певним чином сукупність суб’єктів комунікації, комунікаційних каналів, служб (з матеріально-технічним, технологічним, кадровим, організаційним та іншим забезпеченням) та смисловими повідомленнями, що рухаються.

Природні комунікаційні канали

Природні комунікаційні канали — Природні комунікаційні канали – це канали, що використовують вроджені, притаманні людині від природи засоби передачі смислових повідомлень у фізичному просторі. Таких каналів два: невербальний (несловесний) і вербальний (словесний).

Невербальный канал— як найдавніший з комунікаційних каналів, виник у ході біологічної эволюції задовго до появи людини. Він існував у світі вищих тварин (зоокомунікації). Зміст зоокомунікації — демонстрація емоційних станів, які переживає суб’єкт, — гнів, біль, страх і так далі. Тваринами використовуються звукові сигнали, пози, рухи, що нагадують жести. Невербальний канал активно використовується в процесі комунікації між людьми дотепер.

Вербальний канал доступний тільки людині, що володіє мовною здатністю, здатністю користуватися природною мовою. Формування мовної здатності (і відповідно вербального комунікаційного каналу) відбувалося в процесі антропогенезу. Тому вербальний канал, подібно до невербального каналу, правомірно вважати за природний. На базі невербального і вербального каналів сформувався канал усної комунікації;

Штучні комунікаційні канали

Потреба в штучних комунікаційних каналах виникає тоді, коли комунікант і реципієнт позбавлені безпосереднього контакту, не можуть ні бачити, ні чути один одного, і в той же час існує суспільно важлива інформація, що потребує передачі в соціальному часі і просторі. В прадавні часи використовувалися такі штучні канали комунікації : канал іконічних „документів” - повідомлень; канал символьних „документів” –повідомлень, які розвинулися в сучасні канали документної комунікації.

• Канал іконічних документів — графічні зображення (на кістці, на камені, на дереві).

Канал символьних документів — амулети, прикраси, талісмани, статуетки, що мають таємний магічний сенс, а також язичницькі ідоли і зображення богів. Первісні канали дали поштовх для появи нових штучних каналів. Це художні канали, а також технічні, що використовують науково-технічну базу.

Палеотичне мистецтво, що зародилось, 35 тыс. років назад у вигляді різьблення на кістках та дереві, вже через 5 тыс. років було представлено печерными гравюрами та картинами, різними скульптурами, прикрасами, орнаментованимив виробами.. Невеликі статуетки «палеолитичних венер» — символ жіночої родючості — носились в якості підвісок, використовувались різні намиста , браслети, діадеми, обручки що вирізались з слоновї кістки та кісток мамонту, складались з зубів тварин. Апогей печерного живопису датується 15—2 тыс. лет назад (культура мадлен), коли створювались грандіозні багатокольорові сюжетні ансамблі, де поряд з реалістичними зображеннями жінок та чоловіків, мамонтів, бізонів, носорогів

Комунікаційні канали палеолітичного мистецтва виконували соціальні функції які можно розділити на : явні, що усвідомлювались та реалізовувались найдавнішими людьми, — це магічна (культова) функція та «педагогічна» функція — передача корисного досвіду підростаючому поколінню (У стародавні часи людська пам’ять була єдиним засобом збереження та передачі суспільного досвіду, інформації про події та людей. Історія знає так звані безписемні цивілізації, де величезна кількість необхідних відомостей просто заучувалась напам’ять жерцями, законознавцями, вчителями, а на дальні відстані посилались „живі листи” – гінці. Відомі розповіді мандрівників про племена, у яких старійшини раз у рік вели юнаків у джунглі чи в пустелю, і там із вуст у вуста передавали їм весь досвід племені, що мав був ними засвоєний («чоловіча таємниця»). Правда, досвід цей був досить примітивний, і первісні педагоги для кращого запам'ятовування супроводжували його засвоєння ритмічними танцями й співом. Так було протягом сотень століть) ; та неявні, але дуже важливі функції — інтелектальна — розвиток абстрактного мислення та естетична — розвиток гармонії, краси, завдячуючи спогляданню художніх творів талановитих майстрів.

Невербальний та вербальний канали в їх нерозривоному поєднанні слугували вихідною базою для формування усної комунікації; іконічні та канали символьних документів поклали початок документної коммунікації. Устна коммункація и документная коммуникація — два види соціальної комунікації, що мали велике значення для становлення ороакустичної (словесної) та книжної культури. Вихідні канали дали поштовх до появи нових штучних каналів, які за своїм джерелом поділяються на дві группі: художні, що виникли у сфері митсецтва, та технічні, що во виникли у сфері техніки.

До художніх комунікаційних каналів відносяться: музика і танок (похідні невербального каналу); поезія і риторика (похідні вербального каналу); театр (синтетичний вид мистецтва, об'єднуючий вербальні і невербальні засоби); графіка і живопис (похідні іконічного каналу); скульптура і архітектура (похідні каналу символьних документів).

Писемність як документний канал

Звичайно, найважливішою подією для розвитку цивілізації був винахід писемності, тобто відкриття ще одного документного каналу. Писемність — результат еволюції іконічного каналу. Палеолітичний живопис втрачає жвавість і реалістичність, схематизується і спрощується. З'являється піктографія, а від неї прямий шлях до ієрогліфів Давнього Єгипту і Месо-потамії.

Книгодрукування як комунікаційний канал

Писемність сприяла розвитку технічного забепечення комунікаційних каналів, а це в свою чергу сприяло підвищенню ефективності комунікації: оперативності передачі, зниженню собівартості, підвищенню тиражності, збільшенню дистанційності і комфортності. Закономірно, що на зміну рукописним книгам в XV столітті в Західній Європі прийшло мануфактурне книгодрукування. У XIX столітті відбулася революція в поліграфічній і целюлозно-паперовій промисловості, що забезпечило багатотисячні тиражі газет, журналів, книг і величезний книжковий ринок.

Технічні винаходи ХІХ стоілття у сфері комунікацій

Разом з тим, з'явилися технічні винаходи, які суттєво розширили комунікаційні можливості первинних каналів. Невербальний канал збагатився фотографією, а вербальний отримав звукозапис (винахід фонографа Т. Едісоном в 1877 р.), телефон (запатентований А. Беллом в 1876 р.) , телеграф, кіно (1895 р.) радіо (1895 р. — А. Попов, 1897 р. — Р. Марконі). Відбулася перша технічна революція у сфері соціальних комунікацій. XX століття стало свідком другої технічної революції, плодами якої стали фототелеграф і телебачення, відеозапис і комп'ютерний зв'язок, електронна пошта, що виросла в кінці 90-х років в глобальну комунікаційну мережу Інтернет. Друга технічна революція знаменувала появу нового типу соціальної комунікації — електронної комунікації. Стрімкий розвиток електронної комунікації продовжується. Відбувається синтез усіх типів комунікації: усної, документної, електронної.

Усна комунікація, використовуєтся одночасно у нерозривному поєднанні природніх невербальних и вербальних каналів; її емоційно—естетична дія може бути посилена за рахунок використання таких художніх каналів , як музика, танок , поезія, риторика.

Документна комунікація, застосовує штучно створені документи, спочатку — іконічні та символьні, а потім писемність, друк та різні технічні засоби для передачі змістів у часі та просторі .

Електрона комунікація, формування якої засновано на космічному радіозв’язку , мікроелектронній та комп’ютерній техниці, ооптичних засобах зв’язку.

Всі 3 види комунікаційних каналів ваємодіять один з одним, створюючи змішані, гибридні комунікаційні канали, які з’являються завдяки використанню різних технічних засобів в усній та документній комунікації.

Комунікаційні канали еволюціонували не самі по собі, а під впливом соціально-культурних, технічних та економічних факторів.

Еволюція соціокомунікаційних інститутів суспільства