Соціальні комунікації5.04 (А. Холод)

Запропоноване Ф.І. Шарковим бачення вивчення соціальної комунікації враховує концептуальні підходи до соціальної комунікації (однина) як до галузі соціології. Але для формування повного уявлення до вивчення багатограного явища соціальних комунікацій (множина) з позицій проектування моделей спілкування слід звернутися до терміну «соціальнокомунікаційний інжиніринг», який вживається в працях комунікативістів-медіазнавців Г.Г. Почепцова, В.В. Різуна. Значення терміна «соціальнокомунікаційний інжиніринг» розглядається при врахуванні значення терміна «інжиніринг – творче застосування наукових методів і принципів до проектування і розробки будівель (споруд), машин, апаратів, виробничих процесів і методів їх використання окремо або в комбінації; Різун В.В. у виступі на пленарному засіданні першого Міжнародного симпозіуму «Світ соціальних комунікацій» (20–21 квітня 2011 року) визначив, що «…соціальнокомунікаційного інжинірингу, а точніше – з точки зору того, чи здійснює об’єкт дослідження на соціум той вплив, який технологічно закладався, і як соціум відреагував на об’єкт впливу».

Різниця між інженерними вченнями і наукою полягає в тому, що наука передбачає продуктивну діяльність людини, спрямовану на отримання знань, якими людство ніколи раніше не володіло, а інженерні вчення — репродуктивну діяльність, тобто використання тих знань, які людству вже відомі (наприклад, для проектування будинків, морських суден, приладів тощо). Будь-яке інженерне вчення — це насамперед питання пошуку й розробки новітніх технологій та організація справи на основі технологій. Тобто інженерні вчення завжди технологічно спрямовані. Соціальні комунікації — це не наука, це вид соціальної (гуманітарної) інженерії, конструювання, побудови, організації соціальних процесів, суспільної взаємодії тощо. У цьому випадку цілком зрозумілим та природним є використання даних наук, які досліджують спілкування в контексті психологічної, соціологічної чи іншої проблематики.

Статус інженерного вчення не принижує соціальні комунікації, але однозначно надає їм статусу ремесла, професійної діяльності, фахівці якої виступають у ролі комунікаційних технологів (комунтехнологів). Технологія соціального спілкування виступає різновидом гуманітарних технологій, спрямованих на управління людиною, групами, суспільством і суспільствами в плані налагодження соціальної взаємодії за допомогою передачі соціально значущих знань.

Аналіз інжинірингу з позицій соціальних комунікацій дозволяє перефразувати визначення й прийняти його у такому формулюванні: соціальнокомунікаційний інжиніринг – це створення, прогнозування, реалізація комунікаційних технологій, стратегій і моделей соціальної дії (соціальна дія, соціальна взаємодія,соціальні стосунки), взаємодії і стосунків між соціальними фігурантами (суб’єктами й об’єктами) з метою здійснення маніпуляції (позитивного або негативного впливу).

У подальшому викладі матеріалу термін «соціальні комунікації» вживається тільки в множині і має два таких значення як:

1) соціальнокомунікаційний інжиніринг

2) наукова галузь «соціальні комунікації» (елемент науки як творчої діяльності з отримання нових знань і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі певних принципів; система знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення).

Отже, надалі термін «соціальні комунікації» вживається у значенні галузь знань, що вивчає організаційно впорядковану систему документів, їх масиви, продукти засобів масової комунікації (друковані періодичні видання,) та інформаційні технології, що забезпечують реалізацію інформаційних процесів і намірів при безпосередній участі членів комунікативного процесу.

Соціально-комунікаційні технології та їх використання в різних сферах діяльності

«Комунікаційні технології», «соціальні технології», «соціально-комунікаційні технології, «інформаційні технології», «прикладні соціально-комунікаційні технології», іх сутність, значення та критерії розгалуження.

2.Соціально-комунікативні технології, як система маніпулятивних дій-комплексів

3.Соціально-комунікаційні технології мутації та інмутації.

Комунікаційні технології, на думку Г.Г. Почепцова, мають характерну спільну рису, а саме: вони чинять спробу впливати на масову свідомість, що й вирізняє їх від інших варіантів міжособистісного впливу.

Соціальними технологіями В.Я. Матвієнко називає комплекс прийомів, що забезпечують досягнення сприятливих умов життя, їхньої організованості, ефективної взаємодії, задоволення суспільного інтересу, який тією чи іншою мірою відповідає вимогам соціального часу.

Соціально-комунікаційні технології, як вважає О.М. Холод, – це система маніпулятивних дій-комплексів, спрямованих на зміну поведінки соціуму.

Прикладні соціально-комунікаційні технології визначаються як такі, що мають практичний характер, відповідно до формули наукової спеціальності, у системі соціальної діяльності (у науці, політиці, освіті, культурі, а також – на виробництві).

Інформаційні технології (ІТ, інформаційно-комунікаційні технології, Information and Communication Technologies, ICT), за пропозицією авторів електронної енциклопедії «Вікіпедія», яставляють собою сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих із метою збирання, обробки, зберігання, поширення, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.

У роботі з суспільною думкою важливе значення мають різного роду пропагандистські і контр пропагандистські техніки. Вони виникли при вирішенні жорстоко сформульованих державних завдань. У комунікативних потоках із точки зору керування ними, можемо виділити низку принципово різних завдань, поділених умовно на два класи: керування змістом і керування формою.

Результатом проведення комунікації повинна бути зміна структури інформаційного простору. Як правило , отримане повідомлення комуні канти можуть оцінити так: це те. що очікувати почути; це те , що хотіли почути.

Прикладом першого варіанта є будь- які новини. Наприклад, у моделі світу будь-якої людини, яка слухає новини, вже записане правило, що в Туреччині бувають землетруси. З цієї причини повідомлення типу „Вчора у тУречині відбувся землетрус, величиною К балів по шкалі Ріхтера” не є новиною в чистому виді.

Прикладом другого варіанта є різного роду плітки. Коли ми чуємо (або читаємо) розповідь про одруження весілля, розводи, наприклад, поп-зірок-це те. що людина хоче почути. Сюди ж можна віднести розповіді про корупцію урядовців. Повідомлення, які людина хоче почути, швидко поширюються в усному комунікативному середовищі. Цим пояснюється виникнення й живучість пліток.

Підкреслимо такі характеристики чуток як недомолвки, таємничість, непередбачуваність. Імовірно, це характеристики не стільки інформації, скільки самого процесу передачі. Знання слуху перетворює людину у власника особливого типу інформації. Саме цим пояснюється процес поширення чуток.

Вплив статусу інформаційного простору на формування майбутньої моделі поведінки людини використовується політ технологами, коли потрібно: 1. направити людину на визначену поведінку (наприклад певний вибір на референдумі, голосування на конкретного кандидата ); 2. призупинити реалізацію визначеного типу поведінки (наприклад, кампанія боротьби з палінням, наркотиками ).

Комунікатор створює конкретне повідомлення для конкретного одержувача, розраховане на даний конкретний контекст. Центральним у цьому ланцюжку стає поняття релевантності для конкретного індивідуума.

Людина по-різному поводиться, коли вона знаходиться одна й коли ц гурті. Людина в гурті стає більше підвладною впливу, оскільки відбувається нівелювання її почутів. Гітлер писав: у „Майн кампф”: „У масових зборах мислення включене. І я використовую цей стан; воно забезпечує моїм промовам найбільший ступінь впливу, і я відправляю усіх на збори, де вони стають масою, хочуть вони того, чи ні. Інтелектуали й буржуа так само гарні, як і робітники. Я перемішую народ. Я говорю з ним як з масою.”

Ця ж проблема по іншому вирішується з точки зору масового впливу через засоби масової інформації. мас-медіа не дають на окрему людину прямо, а йдуть крізь первинні групи сусідів, родини, друзів, обговорення з якими остаточно змінює думку людини.

Розвиток мас-медіа витісняє дискусійні групи і бесіди, залишаючи людину один із газетою або телебаченням. Спростувати або поправити, подати репліку щодо зображення, що з’явилося на екрані-усе це стає неприйнятним. Відтепер ми пасивні і знаходимося у владі мас-медіа. Ми підпорядковані владі друкованого слова або екранного зображення. Така ізоляція читача, слухача або телеглядача ускладнює визначення того, чи багато людей поділяє його думки.

У будь-якому випадку масовий вплив можливий тільки з опорою на масову, а не індивідуальну свідомість. Не менш цікавим є структурування комунікації, що виходить із особливостей каналу. Австралійській кібернетик Карло Копп пропонує , наприклад, чотири можливі стратегічні моделі інформаційного впливу (інформаційних операцій):

Заперечення інформації (приховування, крадіжка інформації ),

Обман (свідоме поширення невірної інформації)

Деструкція (поширення інформації, що викликає негативні ефекти у системі опонента),

Підрив (поширення інформації, що руйнує систему опонента)

Сучасні розробки в галузі інформаційних операцій ґрунтуються на концепції інформаційної асиметрії. У дослідженнях Національного університету оборони США асиметричні погрози або техніки виглядають як використання несподіванки або використання відомої зброї не очікуванним способом. Як приклад наводиться захоплення заручниками персоналу ООН із метою призупинення військової ескалації дій НАТО.

Інформаційну асиметрію можна трактувати як систематизацію помилки. Прикладом асиметричної роботи є поширення „чужого” повідомлення через „свої канали”.

ООН і ЮНЕСКО постійно підкреслюють неєквалентність міжнародних інформаційних потоків. ЩЕ в 1957 році ЮНЕСКО звернула увагу Генеральної Асамблеї ООН на своєрідний інформаційний голод, що базується на невідповідності обміну між багатими країнами Півночі й бідними країнами Півдня, населення останніх починає дивитися на світ чужими очима. Подібна невідповідність спостерігається також і у фільмах і на радіо, і у книгах. Це викликає стурбованість ООн і ЮНЕСКО, тому що кількісна перевага обов’язково приведе до якісних змін.

Існує також вертикальна асиметрія комунікації, що дозволяє невеликій групі людей звертатися до всіх, реально нав’язуючи їм свої погляди. Більшість змушена займатися лише пасивним сприйняттям інформації. Тому при побудові відкритого демократичного суспільства необхідно створювати можливості не тільки для вертикального обміну інформацією і для горизонтального .

Для мК властива також кризова асиметрія. Дуже часто засоби масової інформації показують нам природні катаклізми, страйки, аварії. У результаті люди демонструють два варіанти поведінки: вони або відгорожуються від інформації замикаючись у собі, при цьому втрачаючи довіру до джерел інформації, або надмірно збуджуються, втрачаючи можливість бачити реальні проблеми своїх країн.

Потрібно звернути увагу на зовнішню асиметрію. Коли транснаціональні кампанії починають визначати зміст культурних і розважальних програм у країнах, що розвиваються. Тоді поступово зникає стимул до створення власних програм, кінострічок, книг. Далі формується одноманітність смаків, стилів і змістовного наповнення культурного життя. Україна перебуває саме у такому стані й дана проблема для нас так саме актуальна, як і для багатьох інших європейськиї країн. Багато країн уже цілеспрямовано захищаються від іноземного впливу.

Загалом це є важливою проблемою, тому що багато разів задекларований вільний обмін інформацією . що захищає міжнародне співтовариство , і дотепер не забезпечується. Це важливо ще й тому, що розвиток країни та відповідних комунікаційних можливостей взаємозалежний. І саме це було причиною виникнення руху за новий світовий інформаційний і комунікативний порядок, що прагне зробити інформаційний обмін еквівалентним.

Технологією інформаційного охоплення як видом соціально-комунікаційних технологій пропонується називати систему маніпуляційних дій-комплексів, спрямованих на особистісний емоційно-експресивний вплив на свідомість споживачів інформації (реци-пієнтів) з метою зміни сценаріїв, моделей їх поведінки, переконання людей, поширення інформації про певного фігуранта, його діяльність на підставі власних переконань пропагандиста.

Приклад 2. Інформацію про кафе “Струмок”, який відкрився на Хрещатику вчора можна розповсюджувати через технологію інформаційного охоплення в маршрутному таксі. Слід досить голосно й упевнено, із захопленням розповідати своєму товаришу про те, як провів там час, що коштував, з якою красунею чи красенем відвідав заклад. Найголовнішим у такій розповіді слід вважати віру в те, про що розповідаєш. Варто деталі описувати яскравими метафорами та епітетами і майже після кожного речення приговорювати: “Сходи, побачиш сам”.

Наступним видом соціально-комунікаційних технологій вважається технологія формування іміджу (іміджбілдінг та трешімідж), сутність якої полягає в тому, щоб утворити замінники (символи) реального образу фігуранта (людини, організації, колективу, міста, країни, союзу країн тощо) за допомогою специфічних дій комплексів, які систематично нав’язують інформацію.

Слід розрізнювати процеси іміджбілдінгу (їх ще називають “іміджмейкінг”) і процеси трешіміджу. Іміджбілдінг (від англ. іmage – образ і англ. building – будівля), або іміджмейкінг (від англ. іmage – образ і англ. making – створення) – це соціально-комунікаційна технологія утворення позитивного чи нейтрального образу фігуран-та; трешімідж (від англ. trash – мотлох і англ. іmage – образ) – це соціально-комунікаційна технологія формування негативного нецікавого образу фігуранта.

Приклад 1 (ілюстрація іміджбілдінгу). Утворення позитивного образу прем’єр-міністра через щоденні розповіді в ЗМІ про нього як про людину, що має дружну й інтелігентну родину, є уважним батьком, добрим товаришем і кваліфікованим фахівцем. Такий імідж “малює” в уяві електорату пози-

тивну постать. При цьому позитивні риси удаваного віртуального фігуранта можуть не збігатися зі справжніми рисами політика.

Приклад 2 (ілюстрація трешіміджу). Розповіді в ЗМІ про те, що за часи молодих років політик скоїв два карні злочини і був покараний за них, відбував строк покарання в колонії для неповнолітніх, де й опанував нехитру життєву науку злочинного світу. Такий імідж може бути віртуальним, створеним спеціально аби принизити фігуранта, не дати йому можливості мати підтримку з боку електорату.

Цікавою соціально-комунікаційною технологією слід вважати технологію виправлення інформації, або спіндоктор (від англ. spin – кружляння й англ. doctor – доктор).

Сутність згаданої технології полягає в тому, щоб завдяки нехитрим корекціям інформації про певного фігуранта, події або процеси “лікувати” початок їхньої негативізації: з негативних відомостей робити позитивні, такі, які змінювали б імідж фігуранта на краще. Наведемо приклад технології виправлення інформації: через ЗМІ суспільство дізналося про те, що син президента країни в свої дев’ятнадцять років має дорогий автомобіль і дозволяє собі користуватися мобільним телефоном надвисокої ціни. Преса повідомила й про те, що відомий син відомого політика дозволив собі дорогу вечерю в шикарному ресторані столиці в той час, коли народ бідує, в країні лютує криза. При цьому синок президента ще й образив одного з працівників ресторану (рис. 1). Заради зменшення негативних наслідків для президента від такої негативної інформації про сина прибічниками президента “виштовхується” в інформаційний простір інший варіант інформації про описану раніше негативний вчинок сина політика. За розрахунком команди президента новий варіант негативної інформації про його сина “пом’якшить” наслідки і зробить можливий скандал у пресі не настільки руйнівним для фігуранта сина (тим самим і для фігурантабатька). Застосовується технологія виправлення інформації (рис. 2).

У теорії масової комунікації відома технологія інформаційного протистояння- боротьби (інформаційних війн). Сутність згаданої технології полягає в системному цілеспрямованому негативному впливі на об’єкт протистояння. Технологію інформаційного протистояння-боротьби активно використовують і сьогодні ідеологічні суб’єкти на політичній арені. Досить впливовою і дієвою слід вважати технологію соціальних зв’язків (паблік рилейшнз), про яку вже написано багато праць і здійснено безліч досліджень. Згадана технологія соціальних зв’язків здійснюється завдяки цілеспрямованому систематичному налагоджуванню зв’язків із громадскістю при використанні правдивої інформації, яку керівництво організації постійно пропонує народу, споживачам чи то власної продукції, чи то послуг.

Слід звернути увагу й на технології просування (маркетингові комунікаційні технології). Їхня сутність полягає в системі дій, прямованих на розміщення товарів (послуг) на ринку попиту таким чином, щоб здійснити якнайшвидший їхній продаж із максимальним прибутком.

Прикладом технології просування є кампанія рекламування чи то оператора МТС, чи то Білайн, чи то Київстар, чи то Джинс або акційна кампанія щодо стартових пакетів під час впровадження нових послуг мо-більного зв’язку (пакети: “Новорічний”, “Все по нуль”, “Сімейний”, “Студентський”, “Сімсім сім’я” тощо).

Відомою соціально-комунікаційною тех-нологією нині є технологія перемовин, метою якої є здійснення переважно вербальних дій, спрямованих на структурування, впровадження, навіювання, поступки, по-розуміння між сторонами, які прагнуть рівних вигідних умов існування на основі вибору оптимального варіанта подальших відносин. Ілюстрацією технології перемовин є майже щорічні зустрічі між урядами і комісіями України та Росії щодо встановлення тарифів на оплату за споживання Україною і транзит нею до Європи природного газу, який надає Росія. Гарантія успіху перемовин не є їхньою технологією, але організація, проведення перемовин вважається на сьогодні специфічним видом цілеспрямованої типової ділової комунікативної діяльності.

Як вид соціально-комунікаційних технологій нині розглядаються рекламні технології. Їхня сутність полягає в інформуванні споживачів щодо появи нових організацій і видів товарів (послуг), формуванні та підтримці іміджу організацій, товарів (послуг).

Від рекламних технологій недалеко відійшли досить розповсюдженні виборчі технології, сутність яких полягає в системі дій, спрямованих на пропозицію електорату майбутніх політичних послуг із боку відомого в країні політичного суб’єкта; нав’язуванні його програмних положень, обіцянок і рекламних роликів, друкованої продукції і мітингових зустрічей на виробництві; плануванні й організації виборчої кампанії; постійному інформуванні громадськості про наміри, плани і дії політичного суб’єкта; контролі за діями Центральної виборчої комісії (ЦВК); організації екзит-пулів (власного підрахункуголосів електорату); поданні судових позовів щодо оскарження попередніх результатів голосування тощо.

називають терміном “спічрайтинг”, а іноді – “спічмейкінг”. Термін “спічрайтинг” утворився по-поєднанням двох англійських слів, а саме:

speech – мовлення, промова та write, writing– писати; той, хто пише. Таким чином, термін “спічрайтинг” означає людину, яка пише промови. Термін “спічмейкінг” також утворений поєднанням двох слів англоамериканського походження: speech – мовлення, промова та making – створення. Як перший термін (“спічрайтинг”), так і другий (“спічмейкінг”) перекладаються зі змістом досить близьким, що й дає підґрунтя для того, щоб вважати їх синонімами. Спічрайтинг (спічмейкінг) в Україні ще називають технологією формування промов, або системою дій, спрямованих на формування (утворення, написання) промов, із якими особи, для яких промови писалися, виступатимуть перед аудиторією.

Досить цікавими й новими для світу (зокрема, для України) слід вважати технології електронних мереж. Згадані технології є системою дій, спрямованих на захоплення і привернення уваги користувачів електронних мереж. Серед засобів реалізації технологій електронних мереж слід назвати

такі: соціальні мережі (наприклад, “Однокласники”, “Вконтакті”, “Планета кохання” тощо);

– підбір і розміщення новин;

– інформування через підписку на розсилання інформації за темами;

– аналіз тематичних подій або тематичної інформації;

– електронний маркетинг (система дій, спрямованих на пропозицію та продаж товарів через електронні магазини завдяки електронній пошті);

– технології блогування (система дій, спрямованих на залучення користувачів електронних мереж до утворення електронних щоденників);

– словникові технології та технології електронних рефератів;

– технології пропозиції про прийняття значної суми коштів із країни третього світу з метою врятувати економічний стан збіднілої країни;

– технології свахи (організація електронного простору з метою залучення молодих осіб до безконтактного заочного знайомства з метою налагодження дружніх стосунків та стосунків, пов’язаних з коханням, аж до знайомств з метою разових сексуальних стосунків);

– технології порносайтів та еротичних сайтів;

– інші електронні технології.

Такими ж новими, як і електронні, вважаються на сьогодні найрозповсюдженіші технології мобільного зв’язку. Сутність останніх полягає в тому, що абонента, або користувача послугами мобільних операторів, останні інформують про прогноз погоди, стан банківського рахунку, новини, розсилання на адресу абонента книжкових посилок. Також мобільні оператори використовують зв’язок для затягування абонентівпідлітків до різних ігор-вікторин, еротичних і сексуальних забавок тощо. Особливою ознакою технологій мобільного зв’язку є повідомлення про нові акції, що обіцяють безкоштовні телефонні розмови на будь-який термін і час. Іншими словами, технології мобільного зв’язку тільки-но починають розвиватися, але експансивно й ефективно.

На відміну від попередньо описаної технології мобільного зв’язку, яка є легітимною, з найбільшою ефективністю в комунікацій-ному просторі функціонує технологія чуток. Основною ознакою згаданої системи дій слід вважати передавання інформації майже пошепки, “з вуха до вуха” на ґрунті відсутності достатнього її обсягу.

Найяскравішим прикладом технології чуток є поширення інформації про те, що всім відома в колективі працівниця Х таємно зустрічається після роботи з маловідомим молодим фахівцем, учорашнім випускникомвузу Н, який працює на підприємстві зовсім недавно. Не важливо, що одного вечора

Дослідник Г. Почепцов включає психотерапевтичні технології до переліку видів комунікативних технологій [5]. Навпаки, дослідник О. Коновець не включає психотерапевтичні технології до переліку комунікативних технологій [1]. Як вважає Г. Почепцов, психотерапевтичні технології як вид комунікації “корегують когнітивні механізми, які керують поведінкою” і “навчають людину новим моделям поведінки практично, здійснюючи навчання на умовних прикладах” [5, с. 307]. На нашу думку, достатньо першої частини визначення, щоб вважати психотерапевтичні технології таки-ми, які можна вважати соціально-комунікаційними.

Прикладом соціально-комунікаційних технологій, за пропозицією Г. Почепцова, можна вважати нейролінгвістичне програмування, психоаналіз, групову психотерапію тощо. Визначимо психотерапевтичні технології як систему комунікаційних дій, спрямованих на фахову психотерапевтичну організацію і корекцію нормативно-шаблонних моделей поведінки індивіда в суспільстві.

Досить цікавими вважаємо технології громадянського суспільства, які тлумачимо як систему соціально-комунікаційних дій, спрямованих на планування й організацію заходів для формування сильного суспільства, що базується на неурядових організаціях і спілках, товариствах і союзах громадян у демократичній державі.

Специфічними вважаються релігійні технології, про які слід говорити як про систему дій, спрямованих на залучення (навернення) нових прихильників віри, популяризацію ідей певної конфесії та її релігійних догм, поширення інформації про діяльність конкретних осередків та їхні традиції, обряди, іміджеві моделі та моделі поведінки, соціально-релігійні норми та санкції. Яскравими прикладами релігійних технологій слід вважати хресний хід, освячення води, хрещення дитини, постриг у ченці тощо.

Система соціальних комунікацій – система, що включає як технічні, так і інші засоби , що забезпечує як технічні так і інші засоби та забезпечує комунікативний процес. Слід сказати. що чіткого визначення ССК у теорії комунікації не існує. Найбільш вживане поняття Соціальної інформаційно-комунікативної системи, що розуміється, як багатофункціональна система комунікативного обслуговування, що задовольняє комунікативні потреби суспільства в цілому. Цільова мета СІКС зводиться до: 1. забезпечення кожного члена суспільства можливістю творчого внеску у соціальну пам'ять ; 2. збереження документованої соціальної пам'яті як складової частини культурного спадку суспільства. СІКС виконує такі функції: формування та збереження документальних фондів у традиційній та машинодрукованій формі; розповсюдження змістів, що зберігаються у соціальній пам'яті. Ці функції реалізуються спеціалізованими установами, які є об’єктами управління з боку державної влади. Згідно даних функцій формуються такі аспекти СІКС: обробка, збереження, розповсюдження (бібілотечно-бібілографічні, педагогічні, архівні, музейні, інформаційні служби). До складу СІКС входить: документально-комунікативна система, не документована, неформальна інформаційно- комунікативна система( системи обміну знаннями, емоціями, суспільна думка, культурні звичаї, традиції).